1. Роль та значення господарського комплексу у розвитку економіки Швейцарії

Господарський комплекс будь якого рівня є складною економічною системою, сукупністю технологічно і економічно взаємоповязаних виробництв і підприємств.

Господарський комплекс складається із просторових соціально-економічних підсистем: адміністративних одиниць, економічних районів, спеціальних економічних зон тощо.

Основними видами структури господарства країни та регіону є:

· галузева;

· виробничо-технологічна;

· територіальна;

· функціональна;

· організаційно-управлінська.

На основі структури формуються сфери виробничої діяльності - матеріальна (промисловість, сільське господарство, будівництво, транспорт та звязок виробничого призначення) та нематеріальна (виробництво соціальних, наукових, інформаційних, інституційних послуг).

Функціональну структуру господарства представляють міжгалузеві комплекси - сукупність галузей та виробництв, обєднаних коопераційними та інтеграційними звязками з переробки сировини і виготовлення кінцевої продукції. Кожен міжгалузевий комплекс включає спеціалізовані, допоміжні та обслуговуючі галузі. Виділяють такі міжгалузеві комплекси: паливно-енергетичний, гірничо-металургійний, хімічний, машинобудівний, лісопромисловий, будівельний, агропромисловий, транспортний, комплекс з виробництва промислових товарів народного споживання.

Отже, така структурна схема господарського комплексу передбачає цілісну структуру господарства [3].

Офіційна назва країни - Швейцарська Конфедерація. Швейцарія - держава в Центральній Європі з територією 41,3 тис. кв. км.

Рис. 1. Розташування Швейцарії на карті Європи [23].

За площею вона посідає 130 місці у світі. На півночі вона межує з Німеччиною (довжина кордону - 334 км), на заході - з Францією (довжина кордону - 573 км), на півдні - з Італією (довжина кордону - 740 км), на сході - з Австрією (довжина кордону 164 км) і Ліхтенштейном (довжина кордону - 41 км). Північний кордон частково проходить по Боденському озеру і Рейну, який починається в центрі Швейцарських Альп і утворює частину східного кордону. Західний кордон проходить горами Юра, південний - італійськими Альпами і Женевським озером.

Рис. 2. Країни з якими межує Швейцарія [23].

До складу Конфедерації входять 23 кантони або 20 кантонів і 6 напівкантонів: Ааргау - Aargau (Argovie ), Аппенцелль - Appenzell , Базель - Basel (Basel), Берн - Bern (Bern), Вале - Valais (Валліс - Wallis), Во - Vaud (Ваадт - Waadt), Гларус - Glarus ( Glaris ), Граубюнден - Graubunden (Grisons), Женева - Geneve (Genf), Золотурн - Solothurn (Soleure), Люцерн - Luzern (Lucerne), Нойшатель - Neuchatel (Neuenburg), Санкт-Галлен - St.Gallen (St.Gall), Тіччіно - Ticino (Тессін - Tessin ), Тургау - Thurgau (Thurgavie), Унтервальден - Unterwalden, Урі - Uri, Фрібург - Fribourg (Freiburg), Цуг - Zug (Zoug), Цюріх - Zurich, Шафгаузен - Schaffhausen (Schaffhousen), Швюц - Schwyz, Юра - Jura.

Кантони поділяються на громади.

У Швейцарії можна виділити чотири райони - Північну Швейцарію, Західну, Центральну і Південну.

Найгустіше заселена та найбільш економічно розвинута Північна Швейцарія (кантони Базель, Аргау, Цюріх, Санкт-Галлен, Гларус, Тургау). Це найрівнинніший район країни. Він займає північну частину Швейцарського плоскогіря, лівий берег Рейну, а на півдні заходить у передгіря Альп.

Західна Швейцарія (кантони Берн, Невшатель, Фрібург, Во, Женева) більш гориста, ніж північ країни. Цей район містить у собі центральну і південну частини Швейцарського плоскогіря. З заходу до нього примикають хребти Юри, зі сходу - Альпи.

Центральна Швейцарія (кантони Люцерн, Швіц, Урі та Унтервальден) відрізняється суворістю своїх ландшафтів. Район включає північні схили Альп і Фірвальдштетське озеро.

Найбільший, але водночас рідко населений район країни - Південна Швейцарія. Він містить у собі кантони Граубюнден, Тічино і Вале. Природа Південної Швейцарії надзвичайно мальовнича та різноманітна. Тут найвищі гірські хребти, широкі полонини і великі озера Лугано й Лаго-Маджоре.

Державний устрій. Швейцарія - федеративна парламентська республіка.

Глава держави - президент. У Швейцарії президент обирається Федеральними зборами з числа членів Федеральної ради (уряд) терміном на один рік без права переобрання на наступний термін. Президент є також главою уряду. Основними функціями президента є: прийом високих іноземних гостей і ведення засідань Федеральної ради.

Законодавча влада. Законодавча влада належить Федеральним зборам (Bundesversammlung - Assemblee Federale - Assemblea Federale, які складаються з двох палат: нижньої - Національної ради (Nationalrat - Conseil National - Consiglio Nazionale) і верхньої - Ради кантонів (Standerat - Conseil des Etats - Consiglio degli Stati) [11].

Виконавча влада здійснюється на колегіальній основі президентом і урядом (Федеральною радою - Bundesrat - Conceil Federal - Consiglio Federale), що складається з 7 федеральних радників (начальників федеральних департаментів), які обираються Федеральними зборами на 4 роки.

Федеральний Верховний суд є вищим федеральним судовим органом. При обранні суддів Федерального Верховного суду Федеральний парламент забезпечує представлення в суді всіх офіційних мов держави. До складу федерального суду входять 26-28 суддів і 11-13 присяжних, що засідають в окремих приміщеннях у залежності від характеру розглянутої справи. Члени суду обираються федеральними зборами терміном на шістьох років.

Економіка Швейцарії - одна з найстійкіших економік у світі. Її політика тривалої грошової безпеки і політичної стабільності зробила Швейцарію безпечною гаванню для інвесторів, створюючи економіку, яка зростає більше і більше залежно від стійкого потоку іноземних інвестицій. Через невелику територію країни і високу трудову спеціалізацію, промисловість і торгівля - ключі до швейцарського економічного розвитку. Швейцарія досягла одного з найвищих рівнів прибутку на душу населення у світі, з низьким рівнем безробіття і низьким дефіцитом бюджету. Сектор послуг також почав відігравати істотну роль в економіці. Крім того, економіку Швейцарії за даними Всесвітнього економічного форуму у 2010-2011 роках було визнано найбільш конкурентоспроможною.

Деякі результати цього форуму подані в таблиці 1.

Всесвітній економічний форум: рейтинг глобальної конкурентоспроможності у 2010-2011 рр.

Табл. 1.

За даними цієї таблиці можна зробити висновок, що економіка Швейцарії стабільно розвивається в останні 2 роки, так як Швейцарія за підсумками вже двох таких форумів посідає перше місце за показником конкурентоспроможності економіки. Це говорить також про те, що уряд проводить правильну державну політику щодо підтримання економіки країни на належному рівні та забезпечення їй подальшого розвитку.

Господарський комплекс Швейцарії займає важливе місце у світовому господарстві та в економіці країни. Головні галузі промисловості: металообробка і машинобудування, зокрема, прецизійне верстатобудування, виробництво транспортних засобів і текстильного устаткування, електромашинобудування, а також хімічна, біохімічна, фармацевтична (15% експорту медикаментів у світі), текстильна, годинникова (50% світового експорту) та харчова промисловість. Виробляється алюміній, цемент, електроенергія, барвники, чавун, сталь, кокс. Також важливу роль в економіці країни відіграють такі галузі як туризм, банківська справа та страхування.

Характерними особливостями промисловості Швейцарії є її велика залежність від зовнішніх джерел сировини, спеціалізація на виробництві високоякісної дорогої продукції (в окремих галузях експортна квота коливається від 80% до 90%).

Близько 12% площі Швейцарії використовується під ріллю і ще 28% для екстенсивного розведення великої рогатої худоби та виробництва молочних продуктів. Приблизно третина території країни зайнята непродуктивними землями (принаймні непридатними для землеробства), особливо в кантонах Урі, Вале і Граубюнден, і чверть - вкрита лісами. Не дивно, що 40% продовольчих товарів доводиться імпортувати. У той же час Швейцарія забезпечує себе пшеницею, а мясо-молочна продукція виробляється в надлишку. Основні землеробські кантони - Берн, Во, Цюріх, Фрібург та Аргау. Головними сільськогосподарськими культурами є пшениця, картопля і цукровий буряк.

Швейцарські банки мають репутацію найсолідніших у світі. Загальна кількість банків у країні - понад 400.

Є дві взаємоповязані банківські системи: державна система, яка включає Швейцарський національний банк і банки кантонів, і система приватних банків. Швейцарський національний банк, який почав свою діяльність в 1907 році, є єдиною фінансовою установою, яка випускає національну валюту. Швейцарський франк - одна з найстабільніших у світі валют. Національний банк контролюється федеральною владою і має великий вплив на економічну політику Конфедерації [16].

Система приватних банків Швейцарії у 1990-х роках складалася з кількох великих комерційних банків, які входили до "великої четвірки": "Швайцерішер банкферайн" (ШБФ), "Швайцеріше банкгезельшафт" (ШБГ), "Швайцеріше кредитанштальт" і "Швайцеріше фольскбанк". У 1997 році "велика четвірка" перетворилася на "велику трійку", після обєднання ШБГ с ШБФ. Діють також 28 кантональних банків, сотні регіональних і ощадних банків, фінансових компаній та інших банків, 20 з яких належать іноземцям.

Вкладників завжди приваблювали швейцарські банки: згідно з швейцарським банківським законом 1934 року, банкам забороняється надання інформації про своїх клієнтів без їхньої згоди. Під тиском урядів інших держав були прийняті постанови, якими дозволяється розкриття таємниці вкладів, особливо коли вкладники перебувають під слідством у звязку з валютними злочинами, такими, як підробка грошових знаків і торгівля конфіденційною інформацією. Після тривалих дебатів уряд Швейцарії наприкінці 1990-х років дозволив також розкривати таємницю вкладів у звязку з розшуком коштів, які належали жертвам нацистського геноциду.

Швейцарія - один з провідних фінансових центрів Європи. Адже близько третини всіх світових приватних капіталів, які знаходяться поза межами країн, проходять через швейцарські банки. За міжнародною класифікацією республіка належить до фінансових центрів, які мають досконалу систему регулювання та контролю фінансового ринку. В управлінні швейцарських банків знаходиться третина всіх світових активів (гроші та цінні папери - близько 4 трлн. доларів США). Крім того, тут розміщені штаб-квартири більшості провідних енергетичних та інвестиційних компаній, щорічно укладається понад 70% всіх контрактів в енергетичній галузі. До Берна прислухаються в таких міжнародних банківських установах, як Світовий банк, Європейський банк реконструкції та розвитку [2].

Туризм в Швейцарії оснований на використанні рекреаційних ресурсів і є вагомим джерелом збільшення доходів та росту національної. В бюджет Швейцарії за рахунок туризму надходить 1 500 000 000$ щорічно, що являється важливою його складовою.

У списку країн за рівнем прибутку від туризму, опублікованому в 2008 році Світовою Організацією Торгівлі (СОТ), Швейцарія займала 19-те місце. А по кількості приїжджаючих туристів, число яких дорівнювало 8,4 млн., Швейцарія стола на 27-му місці.

Десять найбільших компаній Швейцарії входять до числа 500 провідних компаній світу. В їх числі: Novartis AG (з капіталізацією 155 млрд. шв. фр.), Nestle AG (141 млрд. шв. фр.), F. Hoffmann - La Roche AG (112 млрд. шв. фр.), Swisscom (35,2 млрд. шв. фр.), АВВ АG (21,4 млрд. шв. фр.) [17].

Рівень внутрішнього валового продукту (ВВП) країни є одним з найважливіших показників розвитку та економічної успішності країни.

За ВВП Швейцарія посідає 38 місце в світі за даними на 2009 рік. ВВП Швейцарії та динаміка його росту в період з 2005 по 2009 рік показано в таблиці 1.

ВВП та динаміка росту ВВП Швейцарії за 2005 - 2009 рр.

Таблиця 2

*Джерело: №25 в списку використаної літератури

На таблиці 2 показано, що в період з 2005 року по 2008 рік спостерігався значний приріст ВВП, а у 2009 році відбувся незначний спад. Графічне представлення таблиці 1 представлено на графіку

Графік 1.

Не менш важливим показником економічного розвитку країни є показник ВВП на душу населення, представлений в таблиці 3.

ВВП Швейцарії на душу населення за 2005 - 2009рр.

Табл. 3.

*Джерело: №25 в списку використаної літератури

За таблицею 3 видно, що абсолютний приріст ВВП Швейцарії найбільший був у 2006 році, а у останні роки відбувається незначне падіння показника, так як у 2009 році приріст ВВП був відємним. Це звичайно мало певний негативний влив на економіку країни, але незначний.

Переглянувши всі економічні показники Швейцарії, що впливають на стан економіки даної країни можна зробити висновок, що Швейцарія посідає одне з перших місць в Європі за показниками економічного розвитку. За результатами рейтингу Всесвітнього економічного форуму економіка Швейцарії у 2010 році зайняла перше місце за конкурентоспроможністю. Це свідчить про те, що економіка даної країни виявилася стійкою до економічних коливань в контексті економічної кризи останніх років. Тож, можна зробити припущення про подальшу стабільність та міцність економіки даної країни, що забезпечить їй значний потік іноземних інвестицій.