Демографічна ситуація в Донецькій області за період 1991-2010 рр.

курсовая работа

1.3 Методика суспільно-географічних досліджень демографічних процесів

Дійсно, демографічні процеси як масові явища, що складаються з множини випадків народжень, смертей, міграцій, шлюбів і т. п., доволі однорідні, оскільки мова йде про переходи осіб з одного демографічного стану в інший. I хоч кожна людина та її життя єдині й неповторні, завжди можна виділити досить однорідну й достатньо чисельну групу осіб, схожих за виявленням у них певних ознак, і вважати несуттєвими розбіжності між ними стосовно інших ознак. Тому демографічні події можна розглядати як випадкові величини, і, отже, до них можна застосовувати положення теорії ймовірностей.

Демографічні процеси мають і такі важливі властивості, як варіація ознак. Тому ті або інші закономірності в них описують лише в середньому, за умови достатньо великого числа спостережень. Отже, тут можливе застосування імовірнісних і стохастичних моделей, які дозволяють розрахувати вірогідність того, що певне значення шуканої величини буде міститися у межах відповідного інтервалу.

Саме за допомогою статистичних методів можна знайти у зміні демографічних подій певну тенденцію, що проявляється при суцільній обробці великого числа індивідуальних значень. Ця тенденція вільна від впливу випадкових коливань, більш-менш точно виражає закон, котрому підкоряється у своїй зміні відповідне явище.

За допомогою методу статистичних групувань упорядковується уява як про населення в цілому, так і про його структурні компоненти, оскільки статистична сукупність населення є складною багатоструктурною системою. Ознаки населення залежно від мінливості й періоду набування поділяються на вроджені та набуті протягом життя; залежно від форми вираження - кількісні та якісні; залежно від характерних рис - демографічні й соціально-економічні. Більшість ознак, властивих населенню, є атрибутивними, а кількісні ознаки населення, як правило, дискретні (за винятком часу ), що дозволяє проводити всі види статистичних групувань - варіаційні, або структурні, типологічні, аналітичні, комбіновані і багатомірні групування[21].

Типологічні групування здійснюють у першу чергу, оскільки необхідно узагальнити первинну статистичну інформацію та на основі виділення соціально-економічних типів, явищ, прослідкувати їх структуру, розвиток, різноманітність. Типологічні групування потребують також попереднього якісного теоретичного аналізу, оскільки вибір ознаки групування частіше за все спирається на відомості з інших наук. Таким чином, метод групувань допомагає виділити однорідні групи і тим самим визначити межі і можливості використання інших методів.

У демографії широке використання має метод статистичних показників, а саме, абсолютних, відносних і середніх величин.

Абсолютні величини одержують безпосередньо під час статистичного спостереження, і вони є вихідними характеристиками процесу руху населення. До числа абсолютних величин, що характеризують рух населення, відносять чисельність населення на певний критичний момент, число шлюбів, розлучень, народжень, смертей та ін., такі характеристики динаміки чисельності населення як природний і механічний приріст (убуток) населення.

Порівняння й зіставлення - необхідний елемент статистичного аналізу, який стає можливим через використання відносних величин. Демографічні коефіцієнти використовують для вимірювання частоти демографічних подій, опису та аналізу демографічних процесів і структур при вивченні їх змін у часі і просторі, для різного роду порівнянь. Загальноприйнята система й класифікація демографічних коефіцієнтів відсутня. Відповідно до специфіки відображуваних ними відносин виокремлюють два класи : А - коефіцієнти швидкості зміни (руху) населення та інтенсивності демографічних процесів та В - структурні коефіцієнти.

Жодний аналіз не може обійтися без узагальнень, а отже, і без використання середніх величин. Для розрахунку середньої чисельності населення застосовують середні арифметичні моментного ряду динаміки.

Для порівняння певного явища у часі, просторі, чи з нормою (стандартом) демографія використовує і такі відносні величини як індекси. Індексний метод використовують при застосуванні методів стандартизації демографічних коефіцієнтів, зокрема, при вивченні народжуваності, смертності. Цей метод дозволяє виключати при зіставленнях вплив розходжень у складі населення порівнюваних територій (порівнюваних проміжків часу). Наприклад, якщо в населення двох територій спостерігають різні показники народжуваності, то це може бути викликане як різною інтенсивністю цього процесу в людей одного віку, так і розходженнями у віковій структурі (зрозуміло, що скорочення частки молодого віку веде до зменшення загального показника народжуваності). Метод же стандартизації дозволяє показати демографічні процеси в «чистому вигляді».

Проте, можливості індексного методу цим не обмежуються, оскільки індекс - складний відносний показник і може характеризувати зміни масових явищ, що складаються не тільки з однорідних, а й з неоднорідних елементів. За допомогою цієї властивості індексного методу стає можливим порівняти одразу кількісні і якісні характеристики населення. А саме таким індексом на даний момент є індекс людського розвитку (ІЛР), який почали активно застосовувати в демографічних та соціально-економічних дослідженнях[1;213].

Вимірювання людського розвитку за допомогою індексу людського розвитку було запропоноване в рамках Програми розвитку ООН і використане в її першому річному звіті за 1990 рік. Перші опубліковані дані про ІЛР в Україні маємо на початок 1995 року. Цей показник, крім середнього доходу, включає дані про тривалість життя (очікувана тривалість життя при народженні дитини) і рівень освіти (різні ступені грамотності).
Демографія, перетинаючись із статистикою виробила так звані демографічні таблиці. Демографічні таблиці являють собою систему імовірнісних характеристик повікових інтенсивностей демографічних процесів. Першими були складені таблиці смертності, пізніше - таблиці інших демографічних процесів (шлюбності, народжуваності та ін.). Демографічні таблиці використовують для опису демографічних процесів як у реальних, так і в умовних поколіннях. За шкалу таблиці береться час, що пройшов з моменту формування покоління. Це може бути вік, тривалість шлюбу та ін.
Застосовують у демографії і метод побудови демографічних моделей[8;112].

Широке застосування моделювання обумовлене неможливістю здійснення чистого експерименту, що припускає всілякі повторення. Складання різних моделей - це вже застосування математичних методів у демографії. З їхньою допомогою також розраховують демографічні показники і визначають оцінки, складають прогнози.
До демографічних методів дослідження, зокрема, належать методи поздовжнього і поперечного аналізу.

Метод поздовжнього аналізу одержав таку назву в звязку з тим, що при його застосуванні дослідник йде ніби «уздовж» життя визначеної групи людей. Цей метод застосовують для вивчення динаміки якого-небудь демографічного процесу протягом життя одного покоління. При використанні цього методу демографічні події описують у когортах.

Когортами називають сукупності людей, що одночасно вступили в той або інший стан, наприклад народилися в тому самому ж році, уклали шлюб у тому самому році та ін. Тому цей метод називають ще методом реального покоління, або когортним. Метод поздовжнього аналізу дозволяє при порівнянні частоти демографічних подій у різних когортах на різних етапах їхнього життя одержати досить надійні дані не лише про динаміку демографічних процесів, але і про вплив на неї зовнішніх умов. Поздовжній аналіз дозволяє також виявити календар демографічних подій, тобто їхній розподіл за періодами життя когорти. Однак метод поздовжнього аналізу має і свої недоліки. По-перше, при його використанні необхідно мати досить докладні дані за багато років про народження, шлюби, розлучення, смерті та ін., що на практиці не завжди є можливим. По-друге, оскільки повні відомості про число тих або інших демографічних подій можна зібрати лише після виходу когорти з даного демографічного стану, то отримана таким чином інформація становить в основному лише історичний інтерес.
Недоліки методу поздовжнього аналізу певною мірою компенсуються за допомогою іншого демографічного методу - поперечного аналізу, що дозволяє представити сучасний стан демографічних процесів. Суть цього методу полягає в наступному. Вивчаючи населення, дослідник має дані про його чисельність і статевовіковий склад на дату останнього перепису, а також матеріали поточного статистичного обліку різних демографічних подій (народжень, смертей та ін.) за роки, що близькі до дати перепису.

Маючи дані про віковий склад населення, реальні покоління можна ніби «розсікти» зверху донизу. Одночасно використовують матеріали поточного статистичного обліку про число демографічних вікових подій (наприклад, про число померлих за віком). Таким чином здобувають повікові характеристики демографічної події (у нашому прикладі смертності) гіпотетичного, або умовного, покоління, тобто умовної сукупності людей, для якої припускають, що протягом життя цих людей інтенсивність демографічних процесів у кожному віці буде така ж, яка існує в сучасний період. У такому випадку людей різного віку, що живуть у даний час, умовно розглядають як належних до того ж самого покоління. Оскільки при цьому дослідник думкою йде «поперек» лінії життя, метод одержав назву поперечного аналізу, а оскільки доводиться мати справу з гіпотетичним, або умовним, поколінням, цей метод ще називають методом умовного (гіпотетичного) покоління.

Метод поперечного аналізу - один з найпоширеніших у демографії через те, що для його застосування потрібні дані усього за рік-два. Він дозволяє судити про сучасний стан демографічних процесів, однак при різких змінах характеру демографічних процесів за короткий проміжок часу цей метод може дати перекручену картину.

До відносно нового напрямку в демографії належить метод потенційної демографії, науки, яка виникла з тих труднощів, що мали місце у традиційній демографії, як новий підхід до вивчення демографічних процесів та доповнення існуючих методів їх вивчення. Автор цього напрямку Лібман Герш, швейцарський демограф, почав публікацію наукових статей з 1940 року. Подальший детальний опис праць Л. Герша та їх популяризацію зробив польський демограф Е. Фільрозе. Життєвий потенціал характеризує кількість майбутніх років життя особи або групи осіб певного віку, обчислену за умови збереження наявного рівня повікової смертності на підставі таблиць смертності. Життєвий потенціал вимірюють у людино-роках, і він може бути розрахований як на весь період життя (повний потенціал), так і для певного його інтервалу ( частковий потенціал), наприклад, на період трудової діяльності. Життєвий потенціал особи у точному віці х- є середня очікувана тривалість життя у цьому віці.

Сукупний життєвий потенціал населення, таким чином, розраховується як сума життєвих потенціалів усіх, хто живе. Життєвий потенціал, що визначається як середня у розрахунку на одну особу - є одиничний життєвий потенціал. Загальна кількість років майбутнього життя особи або групи осіб - це загальний, або повний життєвий потенціал, який можна поділити на часткові життєві потенціали, або кількість прожитих років у різні періоди життя, чи в різні календарні періоди.

Життєвий потенціал певної групи населення залежить від числа осіб, що входять до її складу, вікової структури групи і середньої тривалості майбутнього життя для окремих вікових груп. Зміни життєвих потенціалів групи населення визначаються чисельністю народжених і померлих, структурою померлих за віком, середньою тривалістю майбутнього життя для окремих вікових груп, старінням населення, а також чисельністю прибулих і вибулих та за їх віковою структурою.

Для наочного представлення демографічних процесів використовують графічні методи: графіки, схеми, діаграми, малюнки й ін. При дослідженні демографічних процесів і структури населення певної території чималу допомогу надають карти (щільності, етнічні й ін.), картодіаграми, картограми. У демографії є й свої власні графічні прийоми. До їхнього числа належить побудова статевовікових пірамід. Важливе місце в демографії приділяють і побудові так званої демографічної сітки, що дозволяє одержати чисельні значення деяких величин, які безпосередньо не можна спостерігати, а також показати динаміку чисельності груп населення в часі[11;323].

Демографічна сітка, сітка Лексиса - це графічне зображення сукупностей людей та подій в їхньому житті, призначена для обчислення головних характеристик демографічних процесів у генерації та аналізу їх перебігу в часі. Вона була розроблена в кінці XIX ст. німецьким статистиком В. Лексисом. З середини XX ст. частіше почали використовувати сітку французького демографа Р. Пресса. Принципи побудови цих двох діаграм однакові, відрізняються розташуванням ліній життя і ліній часу.

Демографічна сітка зображає у прямокутній системі координат зменшення у часі чисельностей когорт у результаті демографічних подій. На горизонтальній осі відлічують календарний час, на вертикальній - тривалість перебування у тому чи іншому демографічному стані (або власний час когорти - вік, тривалість шлюбу). Осі координат поділяють на однакові відрізки, які відповідають тим самим одиницям часу та тривалості стану, а перпендикуляри до осей, проведені з граничних точок цих відрізків, утворюють сітку з квадратів із стороною, яка відповідає одиниці часу. Міра подрібненості шкал залежить від швидкості зміни когорти під впливом досліджуваного явища. Так, при вивченні смертності серед немовлят шкали розбивають по місяцях, іноді по тижнях і днях; для інших демографічних процесів - як правило, по роках, рідше по пятиріччях[5;287].

Регіональні наслідки особливостей соціально-демографічних процесів, розробка і реалізація заходів демографічної політики окремих регіонів країни повинні зайняти важливе місце в загальній теорії соціально-економічної географії в цілому, і окремих її гілок. Очевидно, що в складній системі соціально-економічної географії істотно зросте значення комплексних географічних досліджень. Це обєктивно повязано з сучасною соціально-політичною ситуацією і необхідністю вирішення практичних проблем управління процесами природного відтворення населення.

Делись добром ;)