Економіка Івано-Франківської області

курсовая работа

3.3 Дослідження рівня розвитку агропромислового комплексу

У сільськогосподарському виробництві зайнята третина населення Прикарпаття.

Сільське господарство представлене як землеробством, так і тваринництвом.

Земельний фонд:

Площа сільськогосподарських угідь області - 635 тис. га, з них орні землі займають 393 тис. га., пасовища - більше 128 тис. га, сінокоси - більше 82 тис. га., плодово-ягідні насадження - близько 10 тис. га. Зокрема зернові культури (пшениця, ячмінь, жито, кукурудза) займають 173,3 тис. га, технічні (цукровий буряк, льон-довгунець) 44,0 тис. га, картопля 55,6 тис. га, овочі 7,7 тис. га, кормові 132,5 тис. га. Основні масиви пшениці, кукурудзи, ячменю і цукрового буряка зосереджені на рівнині і в передгірях.

Садівництво:

65,2 тис. га. зайнято земель з осушною мережею під сади (яблука, сливи, груші, вишня, волоський горіх і ін.). Виробниками сільськогосподарської продукції є 309 колективних сільськогосподарських підприємств, 654 фермерських господарства і 196 тис. жителів області, зайнятих у власних підсобних господарствах. Сьогодні приватний сектор поставляє 95% картоплі, 96% плодово-ягідних культур, 82% яєць, 75% молока і 62% мяса.

Тваринництво:

Провідне місце належить мясомолочному скотарству. Поголівя великої рогатої худоби ( у тис. голів) 533,4 (зокрема корів 229,2); свиней 267,7; овець і кіз 116,3. Найбільший розвиток тваринництво має в гірничокарпатській зоні. Розвинено птахівництво і штучне риборазведення в ставках, озерах і річках.

Загалом, серед основних видів продукції сільського господарства особисті селянські господарства виробляють найбільшу частку картоплі, овочів, плодів, ягід та молока. Слід зазначити, починаючи з 2005 р., що питома вага особистих селянських господарств у виробництві продукції знижується, а сільськогосподарських підприємств - зростає.

Нераціональною є структура посівних площ у сільськогосподарських підприємствах. У ній надмірну питому вагу займають посіви зернових культур і ріпаку. Натомість украй низькою є частка цукрових буряків, льону-довгунця, картоплі, овочів і кормових культур. Прийшли в занепад більшість площ, зайнятих у попередні роки під культурними пасовищами. Це призводить не лише до порушення принципу дотримання сівозмін, але й до перевиробництва одних видів сільськогосподарської продукції і недовиробництва - інших. У масштабах усієї країни це вилилося у виникнення проблем із реалізацією вирощеного у 2008 р. рекордного врожаю зернових культур.

У регіоні склалася своєрідна спеціалізація господарств населення - на виробництві картоплі, овочів, плодів, молока, а сільськогосподарських підприємств - на виробництві зерна, ріпаку, мяса, насамперед свиней та птиці. Таким чином, вони доповнюють одні одних. Однак галузева структура

виробництва нераціональна і в господарствах населення, і в сільськогосподарських підприємствах.

Виробництво:

У області функціонують 2 цукрових заводу, 14 підприємств по переробці молока, 3 мясопереробні комбінату, 3 спіртзавода, 3 пивзаводи. Переробку сільськогосподарської продукції і випуск продовольчих товарів здійснюють 67 великих і середніх, а також 227 дрібних підприємств. Підприємства області здатні випускати за зміну 70 тонн мяса, 18 тонн ковбасних виробів, 29 тонн масла вершкового, 19 тонн сирів жирних, 200 тонн молока і молочних продуктів, 300 тонн хліба і хлібобулочних виробів, переробляти щодоби до 5 тис. тонн цукрового буряка. Існуючі потужності дозволяють провести за рік 2,8 млн. декалітрів спирту-сирцю, 2 млн. декалітрів горілки і лікероводочних виробів.

Основною проблемою галузі можна назвати те, що вона базується на основі старих, ще радянських підприємств або невеликих нових переробних підприємств. Останні оснащені застарілим, енергоємним обладнанням, яке експлуатується багато років або вживаним обладнанням, завезеним з Європи, яке морально застаріло (ступінь зносу основних засобів на кінець 2007 року досяг 30,9 відсотків). На таких харчових підприємствах надзвичайно важко досягти світових стандартів з якості та енергоощадності.

Великим ризиком для підприємств харчової промисловості області є вступ України до СОТ, оскільки галузь характеризується високим рівнем енергоємності і низьким рівнем доданої вартості. Це може призвести до витіснення неконкурентоспроможної вітчизняної продукції з внутрішнього ринку, спричинити скорочення виробництва та знизити можливість виробництва нових видів продукції. Найефективнішою допомогою для харчового сектора є адаптація його до вимог законодавства ЄС щодо гігієни та якості (особливо молочної і мясної галузі). При тому, що область має серйозні можливості по нарощуванню випуску якісної та екологічно-чистої харчової продукції, вона отримає нездоланий барєр по експорту цієї продукції через відсутність на підприємствах системи НАССР, як обовязкового атрибуту західних харчових виробництв.

Делись добром ;)