2.3 Гідрографічна сітка

Річкова мережа області переважно належить до басейну р.Дніпро і тільки незначна частина річок на півдні області до басейну р. Південний Буг.

Території, що покриті поверхневими водами в області займають 175,1 тис.га, що відповідає 6,2 % загальної території.

Гідрографічна мережа Київської області представлена 1523 річками, які мають загальну довжину 8,7 тис.км, з них за класифікацією по площі водозбору 3 великі річки: Дніпро, Десна, Припять, 9 середніх річок - Ірша, Уж, Тетерів, Ірпінь, Рось, Трубіж, Супій, Гнила Оржиця, Гнилий Тікич та 1511 малих річок зі струмками.

Поверхневі водні ресурси Київської області в середній за водністю рік складають 43,4 куб.км. Особливість найбільших річок області в тому, що всі вони беруть свій початок за її межами, а в області формується лише 2,04 куб.км річкового стоку. Забезпеченість на 1 жителя області водою складає 0,46 тис.куб.м на рік, що менше ніж в два рази аналогічного показнику в державі.

Розподіл поверхневих водних ресурсів по території Київської області нерівномірний. Південь Київщини є найбільш водозабезпеченим, представлений густішою річковою мережею басейну р. Рось.

До півночі річкова мережа менш розвинута і представлена басейнами річок Уж, Тетерів. На лівобережжі Дніпра найменш розвинута річкова мережа.

На річках створено 3175 ставів і 64 водосховища із зарегульованим обємом води 456,58 млн.куб.м. Крім того, на р.Дніпро розташовані водосховища: Київське площею 92,2 тис.га і обємом 3,73 куб.км та Канівське площею 58,1 тис.га.

Рис. 2.3.1. Забір води у Київській області за 2008 - 2013 роки,млн. куб.

За останні 5 років забір води з поверхневих джерел зменшився на 14,3 млн куб.м, а з підземних джерел збільшився на 3,3 млн. куб.м. У 2013 році забір води з природних водних обєктів в області становив 1008,4 млн.куб.м, з них 956,7 млн.куб.м припадає на поверхневі води та лише 51,7 млн. куб. м на підземні.

За обсягами споживання свіжої води останні роки Київщина посідає 5 місце в Україні після Дніпропетровської, Донецької, Запорізької та Херсонської областей.

Використання свіжої води в області зменшилося з 1028 млн.куб.м у 2012 року до 865,7 млн.куб.м у 2013 році, або на 162,3 млн.куб.м [7].

За останні 10 років внаслідок інтенсивної господарської діяльності та здійснення забудови на заплавних річкових землях майже 60% річок і струмків замулились, деякі перетворились на колектори стічних вод, сотні водних джерел зникли. Все це негативно вплинуло на кількісний та якісний стан водних ресурсів.

На багатьох річках побудовано велику кількість ставків. Зарегульованість стоку багатьох річок ставками та водосховищами є надмірною, що призвело до уповільнення течії та водообміну, порушення процесів природного самоочищення. Частина стоку малих річок втрачається, а внаслідок випаровування та фільтрації ставки в окремі маловодні роки не заповнюються водою.