1.1 Історія заселення країни

Нащадки племен, яких тепер називають тубільцями, почали заселяти Австралію приблизно 40 000 років тому. Вони розселилися по більшій частині материка і проникли на о. Тасманія. Їх основними заняттями були збирання їстівних рослин, полювання і рибальство.

Європейці зацікавилися цим регіоном в XVI ст., коли географи припустили, що десь між Африкою і Південною Америкою повинен існувати масив суші. Відкриття цього материка європейцями сталося в ході пошуку морських шляхів до Індії з боку як Індійського, так і Тихого океанів.

У 1567 р. Альваро де Менданья відкрив Соломонові острови; в 1606 р. Луїс де Торрес відвідав Нову Гвінею і припустив, що він бачив "великий південний материк". Тим часом суперники іспанців - голландці - зміцнили свої позиції у торгівлі з Індією. Мандрівник Дірк Хартог в 1616 р. висадився на острові в затоці Шарк у сучасній Західній Австралії. У 1642 р. Абел Тасман відкрив острів, який тепер носить його імя - Тасманія. У 1644 р. він плавав по морях між Новою Гвінеєю та Австралією, але йому не вдалося знайти прохід через Торресову протоку до Тихого океану.

У 1768 р. англійський уряд організував експедицію для проведення географічних й астрономічних досліджень на Тихому океані. Ця експедиція на чолі з капітаном Джеймсом Куком дісталася східного берега Австралії в 1770 р. Вона пропливла вздовж берега на півночі на відстані 1670 км від нинішньої східної Вікторії до Торресової протоки. Кук назвав цю землю Новим Південним Уельсом і оголосив її володінням Англії. Потім він попрямував через Торресову протоку до мису Доброї Надії і звідти повернувся на батьківщину [18].

Освоєння Австралії англійцями почалося головним чином після припинення висилки каторжників до англійських колоній у Північній Америці. В цих умовах уряд Англії схвалив план відправки каторжників до бухти Ботані в Новому Південному Уельсі. Перша флотилія під командуванням капітана Артура Філліпа вирушила з Англії в травні 1787 р. і прибула до бухти Ботані в січні 1788 р. Філліпу це місце не сподобалося, і незабаром він знайшов трохи далі на півночі іншу гавань. Висадка була здійснена в бухті Сідней у місцевості, що отримала назву Порт-Джексон, де й почалися роботи з розчищення території і зведення будинків.

Основні проблеми, що стояли перед колонією в Новому Південному Уельсі, зводилися до забезпечення необхідним продовольством, утримання увязнених і створення умов їхнього життя після закінчення терміну покарання. Тим часом потік увязнених до Нового Південного Уельсу йшов повним ходом до 1840 р., до Тасманії - до 1852 р. і до Західної Австралії - до 1868 р. Особливо багато каторжників прибуло в період з 1825 по 1845 рр.

Майже всі зі 160 тис. прибулих були звичайними карними злочинцями, але приблизно 1 тис. англійців і 5 тис. ірландців можна було вважати політичними вязнями. Після закінчення термінів покарання колишні вязні рідко поверталися на батьківщину. До 1822 р. вони часто отримували невеликі земельні наділи й обробляли їх, але нерідко ставали звичайними найманими робітниками, і така практика набула широкого застосування [10].