Місце та значення металургійного комплексу в економіці країни

курсовая работа

Розділ 2. Регіональний розвиток металургійного комплексу в країні

Розвитком і розміщенням металургія орієнтується на схід України, де сформувалися унікальні природні умови для розвитку цього комплексу. Тут містяться найкрупніші, що мають світове значення, паливно-сировинні бази чорної металургії - Донецький камяновугільний, з коксівними марками вугілля, криворізький залізорудний і Придніпровський марганцеворудний басейни, значні поклади вапняків, доломітів, вогнетривких глин. Залізорудна база чорної металургії України представлена Криворізьким і Кременчуцьким басейнами, Білозерським і Керченським родовищами. В Україні із рідкісних металів, які використовуються в чорній металургії як легуючі добавки для надання сталі певних якостей, є родовища титану (в Житомирській області) та хрому. Головні родовища нерудної сировини (вогнеупорів і флюсів тощо), яка використовується в металургії, знаходяться в Донбасі і в Автономній Республіці Крим. Найбільшими металургійними комбінатами України, потужність яких становить 5 млн. т і більше металу за рік є «Азовсталь», «Запоріжсталь» та «Криворіжсталь». Головним виробником коксу є Донецький металургійний підрайон. Він дає понад половину всього його випуску в країні. Практично весь металургійний комплекс України зосереджений у Донецькій, Дніпропетровській, Луганській, Запорізькій областях, де сформувався один із найбільших металургійних районів світу.

За останній рік в Україні видобуто 50,7 млн. т залізної і 3,2 млн. т марганцевої руди. Більшість залізної руди Крив басу (75%) видобувається відкритим способом. Крім багатих залізних руд із вмістом заліза 50-67%, тут освоюються великі запаси порівняно бідних руд і залізистих кварцитів із вмістом заліза 28-35%. Їх збагачують на Південному, Криворізькому, Центральному, Північному та Інгулецькому Гірничо-збагачувальних комбінатах. Збагачена залізна руда перетворюється на концентрат із вмістом заліза до 62% і надходить на агломераційні фабрики, а з них - у домни. Понад 20 млн. т збагаченої залізної руди поставляється на металургійні заводи європейської частини Росії, в Словаччину, Угорщину, Польщу.

На Керченський залізорудний басейн припадає 4,2% загального видобутку руди України. Його запаси становлять 1,4 млрд. т руди із вмістом заліза 30-40%. До Комиш-Бурунського залізорудного комбінату належать чотири карєри для видобутку залізної руди, збагачувальна й агломераційна фабрики та допоміжні підприємства. Основні споживачі керченських залізних руд - металургійні заводи Маріуполя.

Освоюється Кременчуцький залізорудний район, запаси руд у якого становлять 4,5 млрд. т. Тут працює Дніпровський гірничозбагачувальний комбінат. Також освоюється Білозерське родовище потужністю 2,5 млрд. Т руди, а вміст заліза у високоякісних рудах сягає 70%.

В Україні сприятливі умови для освоєння прогнозованих запасів залізних руд (понад 20 млрд. т), здебільшого залізистих кварцитів, є в Дніпропетровській, Полтавській, Запорізькій, Кіровоградській, Одеській і Вінницькій областях.

Марганцеворудною базою чорної металургії України є Нікопольський район Придніпровського марганцеворудного басейну. Видобуток руди здійснюється тут відкритим(2/3) і шахтним способами. На збагачувальних фабриках вміст марганцю у руді доводять до 50-60%.

У Токманському районі (Запорізька область) освоюються родовища марганцевої руди, споруджено першу чергу найбільшого в Україні Таврійського гірничо-збагачувального комбінату. Перспективним є також Інгулецьке родовище на Дніпропетровщині, загальні ресурси якого становлять 500-600 млн. т із вмістом у руді 8-33% марганцю, різко зменшився видобуток марганцевих руд, призупинене освоєння нових родовищ, що спричинилося до згортання їх експорту до Росії та ряду європейських держав.

У металургійних центрах Донбасу й Придніпровя (Макіївка, Маріуполь, Горлівка, Стаханов, Дніпродзержинськ, Запоріжжя, Кривий Ріг, Дніпропетровськ) розміщені великі коксохімічні комбінати. Проте більш як половину коксу дають коксохімічні комбінати Донбасу, де діють 13 із 18 коксохімічних підприємств України. Кокс використовують в якості технічного палива для виплавляння чавуну, а коксівний газ - як висококалорійне паливо для металургійних агрегатів і сировину в хімічній промисловості.

Флюси й вогнетривкі глини використовуються в металургійному галузевому комплексі. Вогнетривкі глини видобувають у Часівярському, Новорайському та Веселинівському родовищах (Донецька область), високоякісні флюсові вапняки й доломіти - в Донецькій (Докучаєвськ, Комсомольськ, Первомайськ ), Дніпропетровській областях і АР Крим. Вогнетривкі матеріали застосовують для виробництва вогнетривкої цегли, будівництва домн, флюси - для виплавлення металу й вилучення шкідливих сполук із залізної руди. Щорічні потреби чорної металургії у флюсах та вогнетривких глинах становлять кілька мільйонів тонн. Потужні заводи вогнетривких глин розміщені в Донбасі й Придніпровї. Україна має величезні запаси каоліну, найбільші родовища якого розвідані в Дніпропетровській (Просянівське), Вінницькій (Глуховецьке), Донецькій (Володимирське) та Черкаській (Новоселицьке) областях.

Історично склалося так, що металургійні заводи України розміщені в Донбасі, Приазовї поблизу джерел палива, а також у Придніпровї - біля родовищ залізних руд і марганцю та джерел водопостачання - Дніпра. Ці чинники враховуються і тепер. Проте у звязку з впливом бідних залізних руд на розміщення концентрації металургійного виробництва в Придніпровї зростає роль сировинного чинника. Розміщення більшості металургійних заводів безпосередньо біля Дніпра, між джерелами сировини й палива, сприяє кращій територіальній організації виробництва чорних металів.

Більшість металургійних підприємств України мають повний цикл виробництва і щороку можуть виплавляти від 1 до 10 млн. т сталі.

Металургійні заводи України розміщені в Донецькому і Придніпровському економічних районах, де вони зосередженні у трьох галузевих районах чорної металургії - придніпровському, Донецькому та Приазовському. У Придніпровському районі чорна металургія стала профільною комплексотворною, на її основі сформувалися великі промислові центри й вузли з металургійними підприємствами, що виробляють майже половину вироблюваних в Україні чорних металів і мають виражену спеціалізацію та стійкі звязки між собою та споживачами металу. Тут розміщено 14 металургійних заводів.

До Дніпропетровського металургійного вузла входять металургійні заводи Дніпропетровська, Дніпродзержинська й Ново московська, які виробляють чавун, сталь, прокат, колеса для залізничного транспорту, бляху, мостові конструкції, сплави та іншу продукцію.

Запорізький металургійний вузол обєднує металургійні завод повно циклу «Запоріжсталь», електросталеплавильний «Дніпроспецсталь» і феросплавний. «Запоріжсталь» випускає чушковий чавун, тонку гарячо- й холоднокатну листову сталь, стальні виплавки, трансформаторну сталь, білу бляху, гнуті профілі прокату, холоднокатаний стальний лист для автомобільної промисловості тощо; «Дніпроспецсталь» - сталі для машинобудівної промисловості.

Криворізький металургійний вузол включає найбільші в Україні карєри, шахти, 5 гірничо-збагачувальних комбінатів, кілька аглофабрик, металургійний завод, Південно трубний і феросплавні заводи Нікополя та його марганцеворудну промисловість.

До Кременчуцького вузла чорної металургії, який ще формується, належить Дніпровський гірничозбагачувальний комбінат, що працює для потреб металургії Придніпровя і Донбасу.

У складі Донецького металургійного району є 13 металургійних заводів, кілька потужних коксохімічних підприємств, які виробляють більше половини коксу України. По два металургійних заводи є в Донецьку, Макіївці, Алчевську й Харцизьку; по одному - в Єнакієвому, краматорську, Костянтинівці, Луганську й Алмазному. Вони виробляють майже половину чавуну і близько третини продукції металургійної промисловості України.

У Донецькому металургійному районі сформовано три металургійні вузли: Донецько-Макіївський і Алчевсько-Алмазнявськийй.

Єнакіївський вузол має металургійний завод, який неодноразово реконструювався і поповнився новими доменними печами, мартенами, прокатними станами, конверторним цехом.

До Алчевсько-Алмазнянського вузла (Луганська область) входять металургійні заводи (Алчевський та Алмазнянський) і чавуноливарний та феросплавний заводи у м. Стаханові. Алчевський завод після реконструкції став одним з найбільших.

У Донецькій області діють Харцизький, Краматорський і Костянтинівський металургійні заводи.

До Приазовського району чорної металургії віднесено заводи Маріуполя. Камиш-Бурунський ГЗК у Криму, металургійний завод ім.. Войкова у Керчі. Маріупольський завод «Азовсталь» випускає чавун, сталь і прокат на офлюсованому агломераті з руд Криворіжжя. Чорна металургія Приазовя забезпечує металом місцеві машинобудівні підприємства і тісно повязана з коксохімією, виробництвом добрив та будівельних матеріалів.

Рівень розвитку чорної металургії України відстає від світового рівня з багатьох причин, найважливішою з яких було рішення центральних органів колишнього правління, за яким інвестиції були переадресовані на розвиток лише східних і центральних підприємств Росії, що призвело до технічного й соціального відставання металургії Донбасу та Придніпровя.

Чорна металургія України є прибутковою. Продукція її гірничодобувної промисловості - основна стаття валютних надходжень. Проте потенціал її зменшується через технічну відсталість. Киснево-конверторним способом виплавляють сталі біля 44%, методом безперервного розливу - лише 10%, тоді як середньосвітовий рівень становить 95%. Через це втрати металу сягають 11% на 1 т прокату. Значним є зношення обладнання у галузі(65%), ще лишається собівартість виробництва чавуну, значною - частка браку. Тому внутрішні ціни на продукцію чорної металургії у середньому на 25% вищі за світові.

Експорт української продукції чорної металургії до країн колишнього союзу повязаний з певними труднощами, хоч для вирішення цієї проблеми створено міжнародне обєднання вугілля і металу України, Росії. Крім того, ряд країн-монополістів металургійної промисловості перешкоджають ринок, ведуть проти виходу України на міжнародний ринок, ведуть проти неї антидемпінгову політику, обмежують величину квот на продаж металу.

Делись добром ;)