Паливний комплекс України

Специфічною рисою розміщення нафтовидобувної промисловості є високий рівень її територіальної концентрації, а видобуток зорієнтований на найвигідніші умови експлуатації родовища.

Нафтовидобувна промисловість найбільш розвинена в районах крупних родовищ нафти. Підприємства нафтопереробної промисловості орієнтуються на споживача нафтопродуктів, так як передавати сиру нафту набагато легше, а також на сировинну базу. В недалекому минулому нафта перероблялась виключно в районах її видобутку.

Розміщення підприємств нафтопереробної промисловості залежить від розмірів споживання нафтопродуктів у різних районах, техніки переробки та транспортування нафти, територіального співвідношення між ресурсами.

Добута з надр землі нафта вміщує велику кількість піску, води та солі. Нафту треба очищувати, тому спочатку вона надходить до очищувальних заводів, котрі розміщуються в місцях її видобутку. Потім очищена нафта йде до нафтопереробних заводів, які будуються в районах її споживання.

Технічний прогрес призвів до відриву нафтовидобувної промисловості від нафтопереробної.

Наближення нафтопереробної промисловості до місць її споживання має свої переваги, які повязані з її зберіганням:

транспортування нафти є більш економічним ніж перевезення її виробів;

для транспортування нафти широко використовуються трубопроводи, які окрім сирої нафти здійснюють транспортування світлих продуктів;

зберігання сирої нафти дешевше ніж нафтопродуктів;

споживач має можливість одночасно використовувати сиру нафту, яка надходить з різних районів;

Нафтопереробка в різних районах країни залежить не тільки від якості сирої нафти, але й від того, які види палива в місцевих умовах є найбільш ефективними.

Україна має великі перспективні нафтогазоносні площі. За оцінками спеціалістів можливі відкриття родовищ світового масштабу. Насамперед це стосується шельфу Чорного моря. Є також перспективи подальшого видобутку нафти і природного газу в районах, де їх видобувають десятки років. По-перше, за існуючою на Україні неефективною технологією експлуатації нафтових родовищ, близько 70% нафти залишається в надрах землі. По-друге, як виявилось, Україна недостатньо досліджена в геологічному відношенні, тобто є перспектива пошуку енергоносіїв практично на всій території Закарпаття, Передкарпаття, Волині, Чернігівщини, Причорноморя, Донбасу, Придніпровя тощо.

Українські геологи розвідують нові родовища нафти та газу. В Україні розвідано біля 300 родовищ, які є базою нафтогазової промисловості. Найбільш перспективним за видобутком нафти і газу вважається Дніпровсько-Донецький регіон, де зосереджено до 85% ресурсів країни. Відкриті газові родовища в Карпатському регіоні.

Нафтопереробна промисловість України представлена Лисичанським, Кременчуцьким, Херсонським, Надвірнянським, Дрогобицьким та Львівським нафтопереробними заводами.

Нафту і природний газ в Україні видобувають у Передкарпатті, на Лівобережжі та в Причорноморському нафтогазоносному регіоні. Провідне місце належить Лівобережжю. Тут, у Чернігівській, Сумській та Полтавській областях є родовища високоякісної нафти. Вони мають значну кількість попутного природного газу, який використовується для газифікації навколишніх міст і сіл.

Найбільші родовища газу зосереджені в Харківській області, серед яких особливо відоме Шебелинське. Менше 1/5 частини видобутку природного газу України зосереджено в Прикарпатті, це Дашава і родовища Івано-Франківської області. Доволі значні родовища природного газу на півдні країни і передусім у Криму. В останні роки зростає видобуток газу з дна Чорного моря.

В Україні склалася густа мережа газопроводів, які ведуть від родовищ Харківської області, Передкарпаття і Криму до великих індустріальних центрів: Полтави, Києва, Кривого Рогу, Дніпропетровська, Одеси, Харкова, Сімферополя, Севастополя, Ялти тощо.

Найбільшими родовищами газу є Шебелинське, Західнохрестищенське та Єфремівське (сумарні запаси перевищують 970 млрд. куб. м). Найбільшими нафтовими родовищами є Доменське, Бориславське, Леляківське, Гнідинцівське та Глинсько-Розбишівське.

Понад 80% видобутих нафти та газу припадає на Дніпровсько-Донецьку нафтогазоносну область.

Кримсько-Причорноморська нафтогазоносна область охоплює Причорноморську западину (з Кримським півостровом) та Озовське та Чорне моря. В ній розвідано більш 60 родовищ нафти та газу.

Увагу привертають і райони Дніпровсько-Донецької западини. Саме тут у 1998-1991 роках виявлено 12 промислових родовищ нафти та газу в Сумській, Харківській та Луганській областях. Нафта і газ знаходяться на глибині 3-3,5 км. У підводних надрах Чорного моря є умови для виникнення ділянок з нафтогідратоутворенням на глибинах 700-750 м, а на глибинах 300-350 м - сумішей вуглеводних газів.

На Україні існує 6 великих нафтопереробних заводів (НПЗ), які знаходяться на території пяти нафтовидобувних регіонів.

ЗАХІДНИЙ РЕГІОН, до якого входять Закарпатська, Івано-Франківська, Волинська, Рівненська, Тернопільська, Хмельницька, Чернігівська та Львівська області. Більша частина бензину та світлих нафтопродуктів надходить в регіон з Дрогобицького НПЗ, в меншій частині з Надвірненського. Бензин високооктанового ґатунку надходить з Литви, Угорщини, Словаччини та Росії.

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РЕГІОН - це Черкаська, Полтавська, Кіровоградська та Вінницька області. Основна кількість нафтопродуктів визначається наявністю Кременчуцького НПЗ. У меншій кількості надходить бензин з Лисичанська. Постачається також бензин російського та литовського походження.

ПІВНІЧНИЙ РЕГІОН представлений Житомирською, Київською, Чернігівською та Сумською областями. Основне постачання нафтопродуктів контролює Кременчуцький, Одеський та Надвірненський НПЗ. За рахунок великої питомої ваги оптових торгівців у Києві, частка вітчизняного бензину в столиці та області невисока.

СХІДНИЙ РЕГІОН, до якого входять Харківська, Дніпропетровська, Донецька та Луганська області. Цей промисловий район забезпечує Лисичанський НПЗ (ЛИНОС), невелику частину в постачанні займає Кременчуцький НПЗ, а також є доля бензину з Росії та Литви.

ПІВДЕННИЙ РЕГІОН - це Херсонська, Запорізька, Миколаївська, Одеська області та автономна республіка Крим. В рівній мірі по району розходиться одеський та херсонський бензин. Але ж більша частина ринку, особливо в Запорізькій області, належить Кременчуцькому НПЗ. Крім того до Криму здійснюються одноразові постачання з Італії та інших країн дальнього зарубіжжя.

Всі шість українських нафтопереробних заводів витримують жорстку конкуренцію з боку імпортних нафтопродуктів, переважно російських та литовських. Серед російських НПЗ в 1997 році найбільший попит мали Московський, Рязанський, Ярославський тощо. Від Прибалтики виступав Мажекяйський завод.

ЗАТ УКРТАТНАФТА (Кременчуцький НПЗ). Займає перше місце по переробці нафти в Україні. Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія була заснована в 1995 році.50% уставного фонду компанії належить Фонду Госмайна України, 28% - Державному комітету республіки Татарстан, інша частина уставного фонду належить татарським підприємствам ТАТНАФТА та ТАТНАФТАХІМПРОМ.

Потужність Кременчуцького НПЗ складає 18 млн. т нафти в рік. В 2005 році було перероблено 4671 тис. т, з яких 80% - давальницька сировина.

В першому півріччі 2005 року УКРТАТНАФТА на 16% перевищила обсяг переробки в порівнянні з аналогічним періодом 2004 року.

ОАТ ЛИНОС (Лисичанський НПЗ). За перерахунками Держмайна України завод коштує 416 млн. гривень, але статутний фонд складає 9 877 421 гривню. Рентабельність роботи підприємства за минулий рік дорівнює 14,7%.

ОДЕСЬКИЙ НАФТОПЕРЕРОБНИЙ ЗАВОД. Балансовий прибуток заводу 12 253,6 тис. гривень, чистий прибуток 583 тис. гривень, рентабельність роботи підприємства в 2004 році складала 42,8%.77% акцій належить державі, 8,13% - робітникам, 14,87% - було продано на сертифікатних аукціонах. Одеський НПЗ буде реконструюватися в 1998-2005 роках. На це буде виділено 275 млн. доларів США та 322,2 млн. гривень. Реконструкція дозволить збільшити глибину переробки нафти на заводі до 92% та подвоїти потужність, яка розрахована на переробку 4 млн. т нафти в рік.

НАФТОПЕРЕРОБНИЙ КОМПЛЕКС ГАЛИЧИНА (Дрогобицький НПЗ). За оцінкою, НПЗ коштує 118,1 млн. гривень. Уставний фонд підприємства утверджено в розмірі 8 706 749,5 гривень. До 20% акцій належить фізичним особам, 26% - фонду Держмайна, а інша частина - юридичним особам. Перевага заводу в наявності трубопроводу та близькому розташуванні біля кордону з Польщею, Угорщиною, Словаччиною та Молдовою.

ВАТ ХЕРСОННАФТОПЕРЕРОБКА (Херсонський НПЗ). Рентабельність заводу в 2004 році дорівнювала 11,2%. Обєм реалізації продукції 54,7 млн. гривень. Планується будівництво гідроочистки дизельного палива, потужність якого буде складати до 2 млн. т. в рік.

ВАТ НАФТОХІМІК ПРИКАРПАТТЯ (Надвірненський НПЗ). За попередніми перерахунками цей завод коштує 112,9 млн. гривень. Найбільшу кількість акцій має управління Державної кредитно-інвестиційної компанії ДЕРЖІНВЕСТ - 30%, ще 26% акцій знаходяться у державній власності. 20% переробленої в 2004 році сировини належало нафті, яка була видобута на карпатських промислах, 39% - належало ахтирській нафті, а інша сировина - давальницька. Цей завод має вигідне географічне положення, великий обєм споживання нафтопродуктів у прикарпатських областях, застосування нових технологій.

Таблиця 3.1. Постачання нафти на НПЗ України в січні - червні 2005 року, тис. т