1.2 Шевченківський національний заповідник

Шевченківський національний заповідник (місто Канів, Черкаської обл.) - створений відповідно до Постанови Ради Міністрів УРСР №287 від 21.11.1989 р. на базі існуючого Канівського державного музею-заповідника Т.Г.Шевченка з метою дбайливого збереження шевченківських меморіальних місць і навколишнього природного середовища в м.Каневі. До складу Заповідника входять памятки (обєкти) культурної спадщини українського народу, що становлять значну історичну і культурну цінність та органічно повязані з Шевченковою могилою в один меморіальний комплекс. Заповідник обєднує території історико-культурного та природно-заповідного фонду загальною площею 45 га. На його території знаходяться памятки археології, архітектури, історії, мистецтва та природи: Могила Т.Г.Шевченка, Державний музей Т.Г.Шевченка, Могила І. Ядловського, довголітнього хранителя Шевченкового меморіалу, Багатошарове поселення Пилипенкова гора. Біля музею розташовані чавунний памятник-хрест, що стояв на Шевченковій могилі та чавунний памятник-погруддя, встановлений 1923. Неподалік від могили Шевченка знаходиться памятний знак на місці самоспалення українського патріота з м.Калуша О.Гірника (1912-78).З 2004 року засновано премію імені Олекси Гірника. 21 січня 2009 року відкрито пам`ятний знак на місці самоспалення О.Гірника (скульптор Адріан Балог, м.Київ). До складу Заповідника входить перший народний музей Шевченка - “Тарасова світлиця” (1884; демонтований 1936 у звязку з будівництвом сучасного музею; відтворений 1989-91, відповідно до постанови Ради Міністрів України від 13.11.1987 №372 “Про додаткові заходи по благоустрою місць, повязаних з життям і діяльністю Т.Шевченка”) та паркові комплекси: парк, закладений поряд з могилою Кобзаря в 60-х рр. ХХ ст. з нагоди 100-річчя з дня смерті та 150-річчя від дня народження поета [14]. На території нижнього парку споруджено памятний знак українському гетьману І.Підкові (2007; скульптор П.Кулик, архітектори В.Блисюк, К.Малярчук, І.Ренькас), страченому у Львові, а пізніше перевезеному та похованому у Канівському монастирі. Серед меморіальних дерев на Тарасовій горі - три дуби, посаджені нащадками Т.Шевченка 1914 з нагоди 100-річчя від дня народження поета, верба, посаджена в 1970-х з гілки Шевченкової верби (м. Форт Шевченка, Республіка Казахстан), вишні з могили грузинського поета І.Чавчавадзе[18].

Комплекс Шевченківського національного заповідника розташований на Чернечій горі (Тарасовій) горі, неподалік від Дніпра, в районі всесвітньо відомих Канівських дислокацій, які є не лише геологічною памяткою, а й памяткою природи. Вони являють собою унікальну структуру, що відображається в своєрідному рельєфі і носить назву “Канівські гори”. Більшість гряд має власні назви, зокрема “Чернеча гора”, і є особливо цінними геологічними і ландшафтними обєктами. Історія Чернечої гори сягає глибини тисячоліть. Документи підтверджують існування тут в 11 ст. стародавнього Свято-Успенського Канівського монастиря, в якому знайшли вічний спочинок українські гетьмани І.Підкова, Я.Шах, С.Кішка. 1701-03 тут зведено деревяну козацьку церкву Покрова Пресвятої Богородиці[4]. Історія Тарасової гори починається після поховання на ній Шевченка з 22 травня 1861. Вибір місця поховання повязаний з бажанням поета оселитися в Україні, на дніпрових горах. Територія навколо могили Шевченка належала Канівській міській думі, з 29 грудня 1869 - надана в оренду Варфоломію Шевченку (1821 - 1892), а пізніше викуплена ним. Сучасного вигляду Шевченківський меморіал набув улітку 1939 із встановленням на могилі поета величного бронзового памятника і спорудженням літературно-меморіального музею. Початок будівництву поклала постанова Ради Народних Комісарів УРСР від 10.03.1931 ”Про відзначення 70-х роковин з дня смерті Т.Г.Шевченка”, якою ухвалили перетворити територію Шевченкової могили біля Канева на культурно-освітній осередок. Для здійснення цього передбачалось побудувати новий памятник і музей, відкрити бібліотеку і читальню, а також продовжити роботи по озелененню Тарасової гори. Проектування музею Наркомпрос України замовив архітекторам В.Кричевському та П.Костирку. 1975 Канівський Державний музей-заповідник "Могила Т.Г.Шевченка" нагороджено орденом Дружби народів. 1977 збудовано меморіальний комплекс сходжень на Тарасову гору (арх. А.Мошенський, О.Добродієв). Архітектори підійшли до його створення як до цілісного ансамблю, який мав гармонійно поєднати новітній комплекс сходжень із меморіалом, зведеним у 1930-х, і зберегти унікальну природу. До комплексу входить нижній парк з басейном, монументальні гранітні сходи з майданчиками та павільйонами для відпочинку екскурсантів та фонтаном "Лілея", верхня широка алея з оглядовим майданчиком та павільйон приплаву Тарасова гора. Музейна збірка налічує понад 35 тис. одиниць збереження. Один з найцікавіших експонатів першого музею на Тарасовій горі - олійний портрет, на якому Т.Шевченко зображений з німбом навколо голови, виконаний невідомим художником наприкінці 19 ст. Згодом музейне зібрання доповнилось картиною художника - сучасника Т.Шевченка Д.Безперчого, “Бандурист”,виконаною у 1860-х і кобзою, подарованою кобзарем М.Климовичем. 2005 року Заповіднику було передано в дар архімандритами Києво-печерської Лаври Антонієм та Сергієм від імені митрополита Київського і всієї України Володимира значний дарунок - ікону Святителя Тарасія Цареградського (кінець ХХ століття: дерево, олія, позолота). На звороті є такий напис: "Ця ікона написана і освячена в Свято-Успенській, Києво-Печерській лаврі. Передається в дар музею Т.Г.Шевченка в Каневі. 9 березня 2005 р.". 22 травня 2011 року Премєр-міністр України М.Азаров зробив цінний дарунок в Тарасову світлицю - ікону святого Тарасія (сер. ХІХ ст., Київщина)[14]. З 1939 фондове зібрання музею суттєво поповнилося творами живопису,графіки,скульптури.Місце розташування музею - біля могили Шевченка, значною мірою вплинуло на наукову концепцію комплектування музейного фонду і, відповідно, на характер експозиції, домінуючим мотивом якої є вшанування памяті Шевченка в Україні та в усьому світі. Перлина колекції - оригінальні графічні твори Т.Шевченка, прижиттєві видання його поезій, меморіальні речі, повязані з похованням Т.Шевченка в Петербурзі та перепохованням його в Україну: листочки з металевого вінка, покладеного на могилу поета в Петербурзі, червона китайка, якою покривали домовину під час перевезення в Україну, металеве кільце від воза, на якому везли домовину, віньєтка з кришки домовини, рушник, стрічки та хустки з похорону Шевченка в Каневі. Надзвичайно цінними є речі, що зафіксували образ Тарасової гори і могили поета на різних етапах української історії. Це живописні і графічні твори художників М.Бурачека, В.Гарбуза, І.Красного, В.Кричевського, О.Коваленка, Є.Манишина, Н.Онацького, І.Порошина, В.Розвадовського, С.Шишка та ін.; предмети філокартії, філателії, медальєрики. Шевченківський національний заповідник в м. Каневі проводить велику культурно-просвітницьку роботу серед чисельних відвідувачів не лише з України, а й з багатьох країн світу, знайомить з життєвим і творчим шляхом поета і художника, з українською культурою, історією становлення української державності, поборником якої був Тарас Шевченко[14].