ВСТУП

Актуальність теми. У наш час людина здатна полетіти на Місяць, ми багато знаємо про інші планети, але сили природи власної все ще нами не підкорені. У наш цивілізований, технічно розвинений час людство залишається залежним від природних процесів і явищ, які досить часто мають досить несприятливий і катастрофічний вплив на його життя та діяльність.

Поняття «катастрофічний» обовязково носить соціально-економічний відтінок, а тому вже не може характеризувати природний процес сам по собі.

В умовах швидкого розвитку господарства і переміщення його у нові природні області наслідки стихійних процесів проявляються все сильніше. Це повязано із тим, що, по перше, господарська діяльність проникає в такі області (насамперед, у високогірні і полярні райони), де частота і сила їх прояву дуже висока, а, по-друге, вплив людини на навколишнє середовище, порушення сформованих звязків у природі часто призводить до інтенсифікації процесів, що носять стихійний характер.

В останні десятиліття дослідження закономірностей розвитку несприятливих процесів у літосфері набуває виняткового значення при оцінці екологічної безпеки. Особливо це стосується великих міст, де техногенний тиск істотно підсилює природний розвиток небезпечних екзогенних процесів і створює загрозу їх активізації або катастрофічних проявів. У результаті цього із небажаними наслідками певного масштабу постійно погіршується здатність геоморфосистем виконувати інженерні та екологічні функції. Це призводить до загострення протиріч у взаємодії природи і суспільства і створює загрозу безпеки проживання та господарської діяльності людини. У багатьох випадках стихійні геоморфологічні явища є екстремальним екологічним чинником.

Група стихійних екзогенних геоморфологічних процесів включає селі, зсуви, обвали, карст, просадки ґрунту, абразію, ерозію, дефляцію тощо. Слід також усвідомлювати, що ці несприятливі процеси впливають на життєдіяльність людства не менше ніж ендогенні, призводячи до величезних жертв. Коли ж ці два генетично відмінні процеси обєднуються (каталізують одне одного), відбувається зростання їх руйнівної сили в геометричній прогресії. Так, 16 грудня 1920 року в китайській провінції Шаньсі стався зсув, який був викликаний землетрусом. Він засипав міста і поселення, що призвело до загибелі 200 тис. осіб.

Дослідження несприятливих природних явищ є однією з найактуальніших проблем сьогодення, вирішення якої потребує синтезу знань про причини та розповсюдження стихійних лих, аналізу наслідків енергетичної взаємодії природних та природно-техногенних процесів на основі системного підходу до їх вивчення.

Проблемами несприятливих екзогенних процесів займається дуже багато вчених. Серед них Баринов А.В. [4], Бондарев Л.Г. [7], Вахручев Б.О. [8], Говорушко С.М. [11], Голубчик М.М., Ковилов В.П. [12] та інші [16, 23, 27, 33, 37].

Багато дослідників не досить детально висвітлюють сутність і причини цих явищ, не вказують на їх стихійний і несприятливий характер для людини. Так, наприклад, Ананьєва Г.С., Симонова Ю.Г., Спірідонова А.І. [13], Неклюкова Н.П. та ін [3, 9, 21] розгядають екзогенні процеси лише в контексті рельєфоутворення, не говорячи про їх нищівні наслідки. Деякі вчені (Голубчик М.М., Ковилов В.П. [11]), лише декількома словами згадують про ці явища.

Досить детально окремими видами несприятливих екзогенних процесів займалися Бондарев Л.Г. [6], Говорушко С.М. [10], Іванов В. [17], Сенченко В., Кириченко О. [30]. Проблеми впливу на життєдіяльність людини вивчало не багато вчених, ця тема досить обмежено висвітлена у літературі. Так, наприклад, це питання досліджували Бабосов Е.М. [2], Говорушко С.М. [10], Залигін С. [14], Спірідонов А.І., Сладкопєвцев С.А. [10], Філіповський Н. [1, 5] та інші [18, 20, 24, 25] Більше описується зворотній аспект цієї проблеми, тобто вплив людини на літосферу, який здебільшого слугує каталізатором для розвитку несприятливих екзогенних процесів у працях Ситник К.М. [32], Родзевича М.М. [28], Розанова Л.Л. [29].

Багато науковців розглядають вплив екзогенних процесів на господарську діяльність людини дуже однобічно, вказуючи, лише на негативні наслідки [7,10, 11, 15 та ін.]. Зовсім не згадується у літературі про позитивні впливи несприятливих екзогенних процесів (флювіальні, гляціальні та ін.), які є відстроченими у часі.

У цілому питання про причини і сутність несприятливих екзогенних процесів у літосфері у літературі висвітлена досить добре, проте недостатньо систематизованими залишаються впливи цих процесів на життя та діяльність людства на планеті Земля. Усе зазначене дозволило виокремити проблему нашого дослідження, котра стосується несприятливих стихійних процесів у літосфері в екологічному аспекті.

Мета дослідження - розкрити сутність несприятливих екзогенних процесів у літосфері та проаналізувати їх вплив на життя та діяльність людини.

Поставлена мета визначила необхідність вирішення наступних завдань:

ь охарактеризувати зональні несприятливі екзогенні процеси в літосфері у контексті їх впливу на життєдіяльність людини;

ь зясувати особливості азональних несприятливих стихійних процесів у літосфері та обґрунтувати їх значення у життєдіяльності людини.

Обєктом дипломної роботи є - літосфера.

Предмет дослідження - несприятливі стихійні явища в літосфері.

При написанні дипломної роботи ми користувалися такими методами обробки вже накопиченої наукою географічної інформації: метод географічного порівняння, наукового пояснення на основі знання законів природи, системного аналізу; історичний метод.

Наукова новизна роботи полягає у систематизації впливів несприятливих екзогенних процесів у літосфері на життєдіяльність людини.

Практичне значення дослідження - робота може бути використана на уроках географії та основ безпеки життєдіяльності людини у школі та у вищих навчальних закладах при вивченні землезнавства, геології, геоморфології та основ охорони праці.

У ході написання роботи ми систематизували та узагальнили дані про причини виникнення несприятливих екзогенних процесів, проаналізували та розкрили руйнівний вплив несприятливих явищ у літосфері на життя людини.

Дипломна робота складається з вступу, двох розділів (у кожному по два підрозділи), висновків, пяти додатків та 40 використаних джерел.