Висновок
Сукупність усіх живих організмів біосфери, що існують у даний момент, чисельно виражених в елементарному хімічному складі у вазі та енергії, В. І. Вернадський назвав живою речовиною, зіставляючи його тим самим з навколишнім відсталим речовиною біосфери. Головним стаціонарним показником живої речовини, її запасів, є біомаса основних груп організмів; головним динамічним показником з точки зору використання біологічних ресурсів вважають продукцію - продуктивність певної групи організмів
Найбільш багатими за біомасою в океані є субарктичний і північний помірний пояс.Біомаса на одиницю площі у субарктичному поясі в 11 разів більше біомаси тропічного і екваторіального поясів і в 5 разів більше цього показника для океану в цілому.
Порівняння загальних запасів живої речовини в усіх океанах показує, що Атлантичний океан має біомасу (5.20 млрд. т), приблизно рівну біомасі Тихого океану (6.98 млрд. т) і у багато разів перевищує біомасу Індійського океану (1.46 млрд. т).
У даній курсовій роботі я поглибила знання про роль живої речовини на планеті, зясувала які біоценози мають місце у Світовому океані, дослідила літературу з даної теми, розглянула основні гіпотези походження та еволюції біосфери, виявила функції живої речовини на планеті.
Список літератури
1. Амос Уильям Х. Живой мир островов. - Л.: Гидрометеоиздат, 1987. - 256 с. - (Мир дикой природы).
2. Биосфера и ее ресурсы: Сб. статей. - М.: Наука, 1971. - 312с.
3. Биосфера: Эволюция, пространство, время. - М., 1988.
4. Верзилин Н.Н., Верзилин Н.Н., Верзилин Н.М. Биосфера, ее настоящее, прошлое и будущее. - М.: Просвещение, 1976.
5. Вернадский В.И. Биосфера. - М.: Мысль, 1967. - 376 с.
6. Вернадський В.І. Вибрані праці. - К., 1969.
7. Вернадский В.И. Живое вещество и биосфера. - М., 1994. - С .121.
8. Войткевич Г.В., Вронский В.А. Основы учения о биосфере. - М., 1989.
9. Второв П.П., Дроздов Н.Н. Рассказы о биосфере. - М.: Просвещение, 1976. - 128с.
10. Дедю И.И. Экологический энциклопедический словарь. - Кишенёв: Главная редакция Молдавской Советской Энциклопедии, 1990. - 408 с.