Порівняльна економіко-географічна характеристика Одеси та Луцька

дипломная работа

1.2 Історія формування міст

Розповісти про Одесу - спроба достатньо складна. Мало знайдеться в світі міст, які за такий короткий термін свого існування (більше двохсот років) мали б світову популярність. Одесі судилося народитися біля моря.

В цих місцях ще в епохи палеоліту і неоліту селилися люди. Пізніше, в епоху бронзи (II тисячоліття до нашої ери), тут жили племена катакомбної культури.

В I тисячолітті до н.е. Північне Причорноморя заселили скіфи, кіммерійці і сармати. Поряд з цими кочовими племенами селилися предки найдавніших словян.

На розвиток культури племен, що мешкали в Причорноморї, великий вплив мала старогрецька цивілізація. Залишки старогрецьких колоній знайдені в колах міста і навіть на території сучасного Приморського бульвару.

На початку нової ери через Причорноморські степи промайнули полчища гунів, і інших кочових племен, що просувалися до Центральної і Західної Європи.

З IX по XV століття нашої ери тут володарюють печеніги, половці і татари.

На початку XV століття ці землі ненадовго переходять у владу Великого князівства Литовського. До цього періоду відноситься перша письмова згадка про селище Хачибей захищене спеціально спорудженим замком.

В другій половині XV століття Північне Причорноморя стає здобиччю Османської імперії. Закріпившись на Чорноморському побережжі, турки зводять ряд фортець. Ені Дунья (Нове Світло) - одна з них. Вона будується біля селища Хаджибей. Ця фортеця споруджена в 1764 році на березі Хаджибейської (Одеської) затоки.

Росія починає боротьбу з Туреччиною за панування на Півдні. Під час чергової російсько-турецької війни 14 вересня 1789 року загоном віце-адмірала І. Дерібаса, за участю українських козаків під буттям отамана Головатого на чолі, була узята фортеця Ені Цунья (Хаджибей). З того часу Хаджибей входить в систему оборонних спорую, що зводяться вже російськими військовими інженерами.

Будівництво фортеці було 10 липня 1793 року за проектом Ф. Деволана і завершилося до кінця цього ж року. Побудова всіх фортифікаційних споруд завершилося 22 вересня 1795 року.

Рескриптом Катерини ІІ 27 травня 1794 року на місці Хаджибея засновано нове портове місто. А вже 2 вересня цього ж року були закладені перші портові споруди. Ця дата - 2 вересня 1794 року і є днем заснування міста Одеси.

З самого народження Одеси - цього південного "вікна до Європи" місто стало основним постачальником українського зерна в країни Європи і Передньої Азії.

Великий державний діяч Дюк де Ришельє, Новоросійський губернатор (1803 - 1814), а також градоначальник Одеси, зробив її своєю резиденцією. Це дало поштовх бурхливому розвитку міста. Достатньо сказати, що за період з 1795 по 1814 рр. населення міста збільшилося в 15 разів і досягло майже 20 тисяч чоловік. І це не дивлячись на епідемію чуми, що понесла життя кожного восьмого жителя міста.

До 1850 року Одеса - потужний промисловий центр з 100-тисячним населенням.

Місто будується за планом, складеному інженером - полковником російської армії Францом Деволаном. В будівництві міста беруть участь не тільки місцеві архітектори, такі як Ф. Боффо, Р. Торрічеллі, і інші, але і архітектори з Петербургу - Тома де Томон і А. Мірошників.

В 1820 році виходить перша одеська газета. В 1825 році відкритий археологічний музей.

В місті бурхливо розвиваються освіта, наука і культура. В 1839 році засновано "Одеське суспільство історії і старовини". Відкритий Рішельєвський ліцей, Інститут шляхетних дівчат, чоловіча і жіноча гімназії, училища, школи.

Після відміни кріпацтва в 1861 році Одеса переживає новий економічний і культурний підйом.

В 1863 році Одесі так само, як Петербургу і Москві, надали достатньо великі права по самоврядуванню, законодавчо закріплені в 1870 році. У звязку з цим помітно розширяється система освіти. Рішельевський ліцей перетворюється на Новоросійський університет. Зявилися комерційне і інші училища. Одеська публічна бібліотека - одна з найбільших в Європі. Місто стає крупним науковим і видавничим центром.

Одеська художня школа в 1889 році стала художнім училищем при Петербурзькій академії мистецтв. В його стінах вчилися Ф. Рубо, М. Греков і інші відомі художники.

В 1889 році організований Міський музей витончених мистецтв.

До 1910 року Одеса з більш ніж півмільйонним населенням стає третьою по величині, після Петербургу і Москви, містом Російської імперії.

Жовтневі події в Петербурзі і громадянська війна привели місто до розрухи. Лише в 1920-1925 р. в Одесі почала відновлюватися нормальне життя. Місто стає центром великої губернії.

Згідно ухвалі уряду в місті формуються три курортні зони. північна - Хаджибейський і Куяльницький лимани, приморська - Аркадія і Фонтани, південна - Люстдорф. Одеса перетворюється на великий курортно-оздоровчий центр.

22 червня 1941 р. Велика Вітчизняна війна. Ворог підійшов до міста 5 серпня. 73 дні війська і жителі міста героїчно стримували натиск ворога. Тільки наказ командування перервав цю героїчну оборону. За цей подвиг Одеса удостоєна звання Місто-герой.

Одесу звільнили 10 квітня 1944 р. Наслідки військових дій були катастрофічними. Зруйновані підприємства, портові і складські споруди, величезна кількість адміністративних і житлових будівель. Місто стояло в руїнах. Але вже до кінця 1951 місто було відновлено.

В історії музичної культури Одеса відома як місто, що подарувало світу великих музикантів ХХ століття - Давида Ойстраха, Еміля Гілельса, Святослава Ріхтера. Тут заснована і продовжує активно виховувати музикантів всесвітньо відома школа ім. проф. Петра Столяра.

Одеса - місто, з яким повязана творчість великих художників, серед яких Іван Айвазовський, Киріак Костанді, Василь Кандинський. В Одесі сформувалася всесвітньо відома південноросійська живописна школа, естетика якої близька до французького імпресіонізму.

З Одесою повязана літературна творчість багатьох всесвітньо відомих письменників: Олександра Пушкіна, Миколи Гоголя, Івана Буніна, Олександра Купріна, Шолом Алейхема, Володимира Жаботинського, Хаїма Нахмана Бяліка, Ісака Бабеля.

З першого дня свого створення Одеса була і залишається інтернаціональним містом. Окрім росіян і українців, значну частину населення складають вихідці з Балкан і країн Західної Європи. Це відображено в назвах районів і вулиць: Молдавія, Французький і Італійський бульвари, вулиці Грецька, Болгарська, Єврейської, Польська, Німецька.

Сліди проживання людини на території міста Луцька сягають доби нового камяного віку - неоліту (VI - IV тис. до н. е.). У цей час людина почала переходити від мисливства, рибальства і збиральництва до землеробства і скотарства. Подальшого вдосконалення набула техніка виготовлення камяних знарядь. У передмісті Луцька - Гнідаві археологами виявлені залишки поселень V тис. до н. е., що належали племенам культури лінійно-стрічкової кераміки. Люди жили у напівземлянках з вогнищами і господарськими ямами біля них.

 У період бронзи (ІІ тис. до н. е.) на території Луцька існували два різноетнічні поселення. Точну дату заснування міста встановити неможливо. Польський хроніст ХV ст. Ян Догуш вважав, що Луцьк заснований у 1000 р. київським князем Володимиром Святославичем. Українські вчені припускають, що місто виникло у Х ст. Розкопки у старій його частині, в тому числі в районі Дмитріївського собору, виявили чіткий культурний шар VII - VIII ст. Наприкінці Х ст. Волинь разом із Луцьком увійшла до складу Київської Русі і стала її західною окраїною. На сторінках руських літописів Луцьк вперше згадується при описі подій 1085 р., і від цієї дати ведеться історія міста.

Назва міста походить від слова "лука", що означає закрут, заворот, коліно, яке робить річка Стир у тому місці, де виникло місто. Найдавніша назва міста - Лучеськ з часом змінювалася і поступово набула сучасної форми - Луцьк. Війська з Луцька брали участь у походах на кочівників з ХІІ століття

Луцьк був одним із найбільших міст Галицько-Волинської Русі. У ньому розвивалися ремесла, торгівля. За економічним і політичним значенням це було друге місто на Волині після Володимира. Про знання і вміння давньоруських будівельників свідчить Луцький замок, який зберігся до наших днів. Замок луцьких князів, майже неприступний, з усіх боків оточували води річок Стир і Глушець. Спорудження замку розпочалося наприкінці ХІІІ ст. за князювання Мстислава Даниловича на місці, де раніше стояв деревяний замок. Для будівництва залучалися не тільки іноземні, а й луцькі будівничі. До 1340 р., коли на Волині утвердився литовський князь Любарт, і спорудження замку завершилося. Замок являє неприступну твердиню, був зразком фортифікаційних споруд того часу.

Луцьк пережив і монголо-татарську навалу хана Батия 1240 р. і напад литовців 1256 р. і облогу татар 1257 р., врешті дві світові війни, фронти яких проходили через Луцьк.

 Внаслідок Люблінської унії 1569 р. Луцьк увійшов до складу Польщі. Посилення соціального і національно-релігійного гноблення спричинило пожвавлення антифеодальної боротьби народних мас. У 1593 р. на Україні спалахнуло перше велике селянсько-козацьке повстання під проводом Криштофа Косинського. Повстання охопило Поділля і Волинь.

 З козацьких повстань відомо, що у 1595 році Луцьк захопив Северин Наливайко, події війни під проводом Богдана Хмельницького торкнулися Волині лиш тим, що на її землях проводили битви (Пиляви, Берестечко), а 1648 року загони на чолі з Федором Липкою громили заможних міщан.

У Луцьку існувала друкарня з 1626 р. тут видавалися різноманітні книги в основному релігійного характеру. Діяльність друкарні сприяли активізації громадсько-політичного життя. У ХVII - XVIII ст. в місті збудовано ряд культових споруд, які є визначними памятками архітектури.

Єзуїтський костел - тринефний, збудований у стилі раннього барокко, з великою банею у центрі, справа і зліва - менші бані. У його будівництві і перебудові брали участь видатні українські, польські та італійські архітектори. За зразок взято кращі італійські споруди.

Магдебурзьке право дароване місту 1432 року, грамота про що зобовязувала лучан захищати укріплення і влаштовувати три ярмарки щороку. У місті складувалась сіль з чорноморських лиманів і галицького Прикарпаття, яку потім відправляли у литовські і східні руські землі. Населення багатшало і його обійстя стали привабливими для войовничих зайд. У 1453 році місто грабували татари заволзькі, у 1459 - римські, а у 1500 році татарська орда дощенту спалила місто. У 1540 році пожежею знищено усі міські книги, то ж реконструкція історії Луцька багато в чому базується на аналізі особливостей архітектурних споруд, що збереглися до наших днів. У 1985 році урядом України прийнято рішення про оголошення комплексу памяток Старого міста історико-культурним заповідником республіканського значення. Після Люблінської унії 1569 року Луцьк потрапляє під владу Польщі. В цей час інтенсивно освоюється заболочена територія на захід від замків. Сюди поступово переміщується центр міста, тут будується палац Вітовта, ратуша, поселяється вірменська колонія. Поруч з нею розташувалося єврейське поселення.

Після ІІІ поділу Польщі Луцьк переходить під протекторат Російської імперії, з 1795 року Луцьк стає повітовим центром Волинського намісництва, а згодом - Волинської губернії. Поблизу Собору святих апостолів Петра і Павла примостився маленький двоповерховий будиночок, що здобув славу саме завдяки своїм мешканцям - у 90-х роках ІХ століття тут проживала родина Косачів, що подарувала Україні двох талановитих письменниць - Олену Пчілку та Лесю Українку. Сімя Косачів оселилася в мурованому домі недалеко від замку у 1878 році. Дружина луцького мирового посередника Петра Косача Олена Пчілка (Ольга Петрівна Косач) зробила багато для збирання і систематизації волинського фольклору.

В історію І світової війни Луцьк увійшов завдяки "Брусиловському" або "Луцькому" прориву, коли в 1916 році війська Південно-західного фронту завдали нищівного удару німецько-австрійським військам, а події революції 1917 року у Луцьку описуються швидкими змінами влади - у березні владу на себе взяла Рада громадських організацій, у вересні було обрано міську думу, у листопаді владу захопив військовий революційний комітет, а після встановлення гетьманату у лютому 1918 року Луцьк зайняли німецькі війська. В грудні 1918 року владу проголосила Директорія, 22 січня 1919 року офіційно проголошено Акт Злуки УНР та ЗУНР, а вже в травні 1919 року в місто вступили польські частини. Через рік поляків витісняють з міста війська І-шої Кінної Армії червоних, організовується ревком. Однак з 17 вересня 1920 року Луцьк знову зайняли польські війська і відповідно до Ризького мирного договору перебували на Волині до 1939 року.

 За пактом Молотова - Ріббентропа у вересні 1939 року до Луцька вступили частини Червоної армії, була встановлена радянська влада, відновлена після перемоги Радянської армії у Другій Світовій війні. В ході війни місто зазнало значних руйнацій, тож у повоєнний період його інфраструктура була повністю оновлена.

70-і роки ХХ ст. відзначалися значним ростом промисловості і населення міста. З 50 тисяч мешканців за десять років місто виросло до 200 тисяч. Поступово Луцьк стає зеленим, чистим, ошатним, впорядкованим обласним центром.

На зламі української історії у 1989 - 91 роках Луцьк першим підняв національний прапор України над міською радою. Почався новий відлік і спрямування життя і розвитку. Актуальними питаннями розвитку міста стали благоустрій, гармонізацій екстерєру його вулиць, фасадів будинків, скверів і парків, громадських і торгово-побутових закладів. Першими заходами нової генерації архітекторів, будівельників, бізнес-кіл стали благоустрій проспекту Волі з облаштуванням головної площі, встановленням памятника Тарасу Шевченку. Далі йшла реконструкція вулиці Богдана Хмельницького з відкриттям скульптурного зображення патрона нашого міста - Святого Миколая. Практично заново було відновлено вулицю Данила Галицького у Старому місті із спорудженням на новоутвореній площі памятного знака на честь двотисячоліття Різдва Христового. Новою окрасою міста став реконструйований Майдан Грушевського і встановлений тут памятник першому Президенту України - Михайлу Грушевському.

РОЗДІЛ ІІ. ДЕМОГРАФІЧНА СИТУАЦІЯ ОДЕСИ ТА ЛУЦЬКА

Чисельність населення міста Луцька становить близько 265 тис. осіб. Динаміку чисельності населення ілюструє таблиця 1.1.1. Як видно з таблиці 1.1.1, чисельність населення Луцька стабільно зростала з повоєнних років до 2000 р. Причому темпи цього росту були досить високими. На рис. 1.1.1 показано порівняльне зростання темпів збільшення чисельності населення міст Луцька, Львова та Рівного.

Починаючи з 1985 року темпи приросту населення м. Луцька дещо знижуються. Чисельність населення на сьогодні, у порівнянні із 2000 р., теж зменшилась. Це пояснюється відємним природним приростом та інтенсивною міграцією населення з міста в села, у країни ближнього і дальнього зарубіжжя, що зумовлено економічними причинами. Так, наприклад, за 1995 р. в м. Луцьк на постійне проживання прибуло 4346 чол., а вибуло - 5141 чол., отже, міграційний баланс був відємним і становив - 795 чол. Реальна кількість населення міста ще менша, оскільки міграція населення для роботи за кордоном носить нелегальний, а отже, й не обліковий характер. Темпи відтворення населення ілюструє таблиця 1.1.2. Дійсно, починаючи з 90-х років, кількість народжуваних знижується, смертність переважає народжуваність і для міста характерний відємний приріст населення. У структурі причини смертності станом на 2000 рік 55,2% випадків припадає на хвороби органів системи кровообігу, 17,6% - на злоякісні новоутворення, 3,7% - на хвороби органів дихання, 9,5% - на нещасні випадки, отруєння і травми.

Зменшення чисельності населення міста, зниження народжуваності, збільшення смертності зумовлено, перш за все, соціально-економічними причинами (побутовими, фінансовими, проблема функціонування охорони здоровя і т. д). Хоча на сьогодні слушною та актуальною є думка, що на комплекс демографічних показників серйозний вплив чинить і екологічна ситуація (наприклад негативні наслідки аварії на ЧАЕС).

Із загальної чисельності населення міста 217,1 тис. осіб., 47,6 тис. осіб - молодше працездатного віку (діти та підлітки), 136 тис. осіб - населення працездатного віку, а 32,5 тис. осіб - населення старше працездатного віку (пенсіонери). Середньорічну чисельність працівників міста, середньорічну чисельність зареєстрованих безробітних та середньомісячну заробітну плату працівників за період 1995-2000 р.р ілюструє таблиця 1.1.3.

Як видно з даної таблиці, чисельність зайнятого населення за період 1995-2000 роки зменшилась на 16,5% (13,8 тис. осіб), а чисельність офіційно зареєстрованих безробітних за той же період збільшилася у 8,7 раз ( на 5575 осіб). Це свідчить про збільшення масштабів безробіття та збільшення масштабів міграцій населення для роботи за кордоном.

За попередніми даними Всеукраїнського перепису населення станом на 5 грудня 2001 року чисельність населення міста Одеси складає 1029,1 тис. осіб проти 1106,4 тис. осіб що проживали в місті станом на 1 січня 1990 року.

Природне зменшення населення в місті збільшилось з -1,4 тис. осіб у 1990 році до -7,1 тис. осіб у 2001 році

За 2001 рік збільшилась кількість зареєстрованих одружень порівняно з 2000 роком на 6,8%, кількість розлучень за той же період зменшилась на 6,6%. Рівень народжуваності у місті можна оцінити як недостатній, оскільки він не забезпечує відтворення населення.

На думку багатьох демографів відтворенню населення міста сприятимуть стабілізаційні процеси в економіці. Прогнозуються позитивні зміни у демографічній ситуації: стабілізується народжуваність, уповільняться темпи природного зменшення населення, зменшиться смертність.

На стан народжуваності і смертності в будь-якому суспільстві впливає комплекс соціальних, економічних, природних та інших умов. Один з основних факторів, що визначає природний рух населення - його вікова і статева структура.

Місто Одеса характеризується вкрай несприятливою віковою структурою населення. З 80-х років, в місті спостерігається процес старіння населення. Середній вік чоловіків за останні 15 років зріс від 34 до 36,1 року, жінок - з 41 до 42 років. Щодо статевої структури, то у Одесі 45% населення чоловічої статі.

Збільшенню кількості жителів міста сприяла міграція, яка є досить вираженою в місті. В 2007 році міграційний приріст населення міста склав більше 10 тис. осіб. В основному мігранти прибувають до міста з всіх країн СНД, а також представники Сирії, Вєтнаму, Китаю та інших країн.

Минулого року в місті народилося 8998 осіб, а померло 13937. На даний час в місті проводиться політика щодо поліпшення стану народжуваності, виплачується допомога при народженні другої та третьої дитини.

У структурі причини смертності станом на 2000 рік 50% випадків припадає на хвороби органів системи кровообігу, 25% - на злоякісні новоутворення, 4,7% - на хвороби органів дихання, 12% - на нещасні випадки, отруєння і травми.

Трудові ресурси становлять 59,3% від загальної чисельності населення.

Характерним був перетік робочої сили із провідних галузей матеріального виробництва до сфери фінансових, торгово-посередницьких послуг, так званої нерегламентованої зайнятості. Спостерігалося зменшення зайнятих у народному господарстві, особливо серед молоді, зростання долі працівників, зайнятих у режимі неповного робочого дня, тижня. Продовжувався розвиток підприємництва, самозайнятість та інші види економічної діяльності.

На кінець 2001 року статус безробітного мало 6,6 тис. чоловік. Це на 1,5% менше, ніж у 2000 році. Рівень зареєстрованого безробіття становив 0,4% працездатного населення в працездатному віці, що не перевищує прогнозний показник і знаходиться на рівні безробіття на відповідну дату минулого року.

Визначилася тенденція зменшення обсягів прихованого безробіття. У звязку з позитивними змінами в економічній ситуації міста та відповідно до Закону України "Про відпустки" зменшилася доля громадян, які знаходились у відпустках з ініціативи роботодавців.

Кількість вакансій станом на 1 січня 2002 року становила 1,4 тис. одиниць.

Помякшенню ситуації на ринку праці сприяла стабілізація роботи промислових підприємств, розвиток підприємництва, реалізація заходів районних програм зайнятості.

У 2001 році за рахунок усіх джерел фінансування в Одесі створено 16990 робочих місць, з них 83% - сфері малого та середнього бізнесу. За сприяння служб зайнятості працевлаштовано 4,2 тисячі незайнятих громадян, що відповідає рівню 2000 року.

У 2001 році службою зайнятості організовано профнавчання для 1000 чоловік. Це допомогло їм освоїти професії, які користуються попитом на ринку праці, та дало можливість займатися індивідуальною трудовою діяльністю.

Делись добром ;)