1.1 Історія формування районів

Територія України за всі роки свого існування зазнавала великих територіальних змін. Багато вчених вважають, що першою українською державою була Антська держава (IV-VI ст.), яка являє собою пакс, тобто племінне військове обєднання. Територіально воно простягалось від Пруту на заході до верхнього Дону на сході, від південного Полісся до Чорного моря. Загальні її контури (східно-західне простягання) нагадують сучасну державну територію України без крайньої західної її частини. Після монголо-татарської навали (XIII ст.) Київська Держава, по суті, розпалася. Її державно-політичне ядро перемістилося на захід у Галицько-Волинське князівство, яке простягалось від Берестейщини до Чорного моря, маючи в цілому меридіональне спрямування. Тоді західний кордон держави найбільше збігався з західною межею українських етнічних земель цієї могутньої держави [10].

Після анексії Галичини Польщею (1349 р.) і входження східно-українських земель та Волині до Великого Князівства Литовського (XV ст.) про державну територію України говорити не доводилось аж до 50-х років XVIII ст., коли вибухла визвольна війна українського народу проти королівської Польщі, яка у XVІ ст. (люблінська унія 1569 р.) захопила усю тодішню етнічну українську землю аж до Дінця та Дону на сході.

Сучасна державна територія України остаточно сформувалась у першій половині 50-х років нинішнього століття.

Північно-Західний економічний район утворився пізніше ніж Північно-Східний, це зумовлено його територіальним розташуванням і історичними подіями. Територія і населення району має складну історію. З найдавніших часів це східнословянська земля. В період середнього феодалізму на більшій її частині утворилося Галицько-Волинське князівство, що входило до складу Київської Русі.

У середині XVІ ст. західноукраїнські землі захопила королівська Польща. Польське феодальне панування тривало понад чотириста років. Цей період характеризувався загальним слабким розвитком продуктивних сил, розбійницькими набігами кримських татар, нарощуванням визвольної боротьби українського народу, особливо у середині XVІІ ст. під проводом Б.Хмельницького. Більшість міст отримали магдебурзьке право [11].

Після першого поділу Польщі Західна Волинь (територія Волинської і рівненської областей) у 1793-1795 рр. відійшла до складу Росії. А у 1918-1919 рр. територія району увійшла до складу Української Народної Республіки (УНР). Та відродження української державності ще надовго було зупинено обєднаними силами імперіалістичних загарбників. Тільки в 1939 році район був приєднаний до основної частини української території. Найяскравішою рисою Північно-Західного району є невідповідність між історичною роллю району і його досить скромною територією. Знаходячись у західній частині України, район виходить до кордонів України з Білоруссю і Польщею. Ці країни мають постійно тісні економічні відносини з нашою державою.

Для Північно-Східного економічного району характерні державницькі традиції з IX ст. Так, територія Сумщини на той час входила до складу Переяславського та Чернігівського князівств. Пізніше, в ХVІІ ст., на території Північно-Східного економічного району формується історико-географічна земля Слобожанщина (сучасна Харківщина, що активно почала заселятись козаками, що засновували за царським указом в кінці ХVІІІ ст. “слободи” - вільні поселення, що певний час були самоуправними і звільнялись від оподаткування. Тоді (на початку 50-х років XVII століття) виникло і місто Харків, яке зараз відіграє роль консолідуючого ядра району. Зростанню його сприяло значною мірою й те, що з 1919 по 1934 pp. Харків був столицею УРСР. Також велику територію охоплювала Наддніпрянщина, давня козацька територія з полковими містами Чернігів, Стародуб, Ніжин, Конотоп, Прилуки, Миргород, Полтава.

Як і все Лівобережжя після Андрусівського перемиря територія в значній мірі була під впливом Росії. З кінця ХІХ ст. почали прискорено розвиватись міста - Харків, Суми, Кременчук, Миргород, Конотоп, Шостка. Надалі територія розвивалась у складі єдиних державних утворень - Російської імперії, СРСР, що безумовно було позитивним фактором.

Після Другої світової війни на території Північно-Східного економічного району сформувався потужній соціально-економічний комплекс, в якому провідним стали машинобудування, легка, харчова промисловість, багатогалузеве сільське господарство [10].