Природні умови регіону Сахари та їх особливості

курсовая работа

ВСТУП

Дана робота присвячена вивченню природних умов та особливостей пустелі Сахари. Вона є найбільшою пустелею в світі, площа Сахари становить 9 000 000 кмІ, і займає третину всього материка Африка.

Актуальність: дана тема є актуальною, адже вивчення природних умов пустелі Сахара дозволяє дослідити всі природні ресурси території. Виявлення причини опустелювання, північно-східної частини Африканського континенту, дозволить попередити сучасне розширення пустелі.

Метою є вивчення всіх природних умов території пустелі Сахара.

Відповідно до мети були поставлені наступні задачі:

1. Проаналізувати утворення пустелі.

2. Дослідити географічне положення Сахари.

3. Проаналізувати геологічну будову, корисні копалини та рельєф регіону.

4. Аналізувати водні ресурси Сахари.

5. Дослідити ґрунти Сахари.

6. Охарактеризувати клімат Сахари.

7. Аналізувати флору і фауну регіону Сахара.

8. Оцінити сучасний екологічний стан території пустелі Сахара.

Обєкт дослідження: пустеля Сахара.

Предмет дослідження: природні умови пустелі Сахара.

Методи дослідження:

· метод аналізу: для встановлення закономірностей які відбуваються на досліджуваній території;

· метод синтезу: для співставлення інформації з декількох джерел для подальшого аналізу інформації;

· метод дедукції: вивчення інформації про більш локальні обєкти для подальшого формування узагальненої інформації;

· картографічний метод: для наглядного представлення досліджуваної території;

· метод узагальнення: відбір з всієї зібраної інформації найважливіших фактів для подальшого їх використання, відкидання тієї інформації яка не є важливою в даному дослідженні.

РОЗДІЛ І. ІСТОРИКО - ГЕОГРАФІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ РЕГІОНУ

Північна Африка - регіон, що охоплює територію, площа якої дорівнює 10 мільйонам км (рис. 1.1.), велика частина зайнята пустелею Сахара. Алжир, Лівія та Судан - найбільші країни цієї частини материка [12].

Рис. 1.1. Північна Африка

сахара географічний клімат флора

На території Африки умовно можна виділити кілька великих регіонів, кожен з яких обєднує великі групи суміжних країн, що відрізняються географічним схожістю. Північна Африка обєднує країни африканського Середземноморя - Єгипет, Лівія, Туніс, Алжир, Марокко, Західна Сахара, Мавританія, а Судан [13]. Іноді до складу Північної Африки відносять: Каранські острови, Ефіопію, Еритреї та Мадейру.

Більшість країн Північної Африки - слаборозвинені, винятком є Лівія і Алжир, в яких є значні поклади природного газу і нафти. У Марокко видобувають фосфорити, які потрібні для виробництва добрив [12].

Єдина водна артерія регіону - р. Ніл. В умовах дефіциту прісної води особливе значення для регіону набувають підземні води, особливо в Алжирській Сахарі і Лівійської пустелі [13].

Кліматична карта Північної Африки показує, що території, за виключення пустелі, досить приємні для проживання. Середземноморська природна зона багата лавровими, оливковими, пальмовими і дубовими гаями [12].

Більша частина Північної Африки зайнята великою пустелею Сахара, яка простяглася уздовж північного узбережжя Середземного моря. Саме тут, в Сахарі, булу зафіксована найбільша на Землі температура у затінку - 59 ° С. Однак при виключно високій температурі в денний час, ночі тут холодні, і люди одягають щільній вовняній одяг, щоб не змерзнути. Найнеобхідніша для людини тварина в пустелі - верблюд, здатні долати великі відстані без води. Саме завдяки верблюдам в пустелі існують племена туарегів и берберів [3].

На початок XX ст. майже вся Північна Африка опинилася під владою європейців. Так, Франції належали (в якості колоній або протекторатів) Алжир, Мавританія, Туніс и більша частина Марокко. Великобританія володіла Суданом і (в якості протекторату - до 1922 року) Єгиптом. Іспанія володіла північною частинами Марокко та Західною Сахарою. Італія після Турецький-італійської Війни 1911-1912 років оволоділа Лівією, а в 1936 році захопила Ефіопію. Однак в 1950-х і 1960-х рр. більшість північноафриканських країн досягли незалежності.

Сьогодні в Північній Африці розташовані 15 Незалежних країн. З них 13 - республіки. Тільки Марокко є королівством.

Більшість країн Північної Африки належати до слаборозвинутих. Трохи вищим є рівень розвитку економіки в Алжирі та Лівії. Ці країни володіють значними запасами нафти та природного газу, які є важлива товаром на світовому ринку. В Марокко ведеться добуток фосфоритів, які використовують для виробництва добрив. Нігер - виробник урану, та все одно залишається однією з найбідніших країн Північної Африки.

У сільському господарстві зайнята більша частина населення Північної Африки. У середземноморських районах Марокко, Тунісу, Алжиру, Лівії та Єгипту вирощують ячмінь, цитрусові та оливки. У долині Нілу збирають великі врожаї бавовни та цукрової тростини. На південь від Сахари, в зоні сахеля, вирощують посухостійкі культури - це зернові культури: просо та сорго [3].

Територія Північної Африки багата на природні та культурні памятки. Багато з визначних памяток охороняються фондом Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. До них відносяться: піраміди Гіза (Єгипет), руїни стародавнього міста планети - Мемфіс (Єгипет), середньовічні квартали міста Феса (Марокко), плато Тассилин-Анджер (В Алжирі), на якому зображена наскальний живопис камяного століття.

У державах Північної Африки проживає близько 150 мільйонів чоловік. В основному вони говорять на арабській мові, а панівна релігія - іслам. При цьому в деяких державах в якості офіційної мови використовують будь-якій європейський мову, що полегшує спілкування між представниками різних народів [12].

У другій половині ХІХ століття вчені почали проявляти всі більший і більший інтерес до малюнків на стінах скель Північної Африки. Перші такі знахідки здавались якимось непорозумінням. Проте чим більше знаходилось таких древніх галерей, тім очевидніше було те, що зображення зробили стародавні мисливці.

На цих малюнках були зображені тварини савани, проте зовсім не було пустельних тварин, таких як верблюди, що зявилися на малюнках лише в ІІІ столітті н.е. Відповідно більше 2 тисяч років назад морфологічно Сахара виглядала зовсім по іншому. На багаточисленних малюнках, залишених у Сахарі її колишніми мешканцями, розгорнена грандіозна панорама географічної обстановки й історичних подій, що відносяться до останніх десяти тисяч років. Виявляється, що на місці теперішньої пустелі існувала родюча савана з багато численними річками, озерами, болотами, з багатим тваринним і рослинним світом (рис 1.2.) [1].

Рис. 1.2. Наскальні рисунки у печерах Сахари

В 1955 році було відкрито цілу галерею малюнків. Ці найдавніші зображення, а також знайдені в печерах предмети побуту, залишки їжі і кістки тварин повідали про звичаї і уклад різних народів, які колись тут мешкали. Жінки займалися домашнім господарством. Чоловіки пасли худобу, на биків, кіз, овець, бігали собаки (рис. 1.3.). Живопис наочно показує, як змінювався тваринний і рослинний світ, клімат. І, поступово наступала пустеля.

Рис. 1.3. Наскальні рисунки у печерах Сахари

Також доказом того, що Сахара не завжди була пустелею, є місто Тімбукту (рис 1.4.), мало вирогідно, що воно було збудовано у пустелі. Зараз цілком впевнено можна сказати, що першопричиною опустелювання Сахари була господарська діяльність людини.

Рис. 1.4. Місто Тімбукту у наш час.

Цей процес почався багато тисячоліть назад, ще в часи мисливців камяного віку. Мисливські племена завжди використовують вогонь для різних цілей: для загінного полювання, випалювання лісових масивів, у ритуальних цілях. Коли в сухий сезон підпалювали суху траву, починалися величезні пожежі. Судячи по знайденим слідам стоянок, територія Сахари, яку тоді займала савана, була досить таки заселена. [2]

РОЗДІЛ ІІ. ПРИРОДНІ - ГЕОГРАФІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ТЕРИТОРІЇ

Делись добром ;)