Природні умови регіону Сахари та їх особливості

курсовая работа

2.1 Географічне положення

Пустеля Сахара знаходиться в Північній Африці, найбільша з тропічних пустель земної кулі (займає біля ј континенту). Сахара обмежена Атлантичним океаном на заході, Червоним морем на сході, Середземним морем і горами на півночі, Сахелем на півдні. На теренах Сахари виділяють: Західну Сахару, гори: Ахаггар, Тібетсі, Аїр, пустелю Терене, Великий Східний Ерг, Великий Західний Ерг, Танезруфт, Хамада - ель - Хамра, Ерг - Ігіді, Ерг - Шеш, Аравійську, Лівійську .Нубійську пустелі.

Сахара поділяє Африканський континент на Північну Африку й Африку на південь від Сахари. Південною межею Сахари слугує смуга напіваридних саван -- Сахель, (рис. 2.1.) південніше яких розташований Судан й басейн річки Конго.[3]

Рис. 2.1. Межа Сахари - смуга напіваридних саван -- Сахель (виділена оранжевим кольором).

Знаходиться в межах Марокко, Тунісу, більшої частини Алжиру, Мавританії, Лівії, АРЕ, північних областей Малі, Нігера, Чад і Судану. Найбільша протяжність із заходу на схід -- 5700 км Із півночі на південь -- близько 2000 км. Кордон пустелі визначаються по-різному: по ізогієтах (кількість опадів) 100 і 200 мм, по кордону плодоносіння фінікових пальм на півночі різними іншими ботанічними ознаками. На півдні, по індексах арідності тощо; у звязку з цим оцінки площі Сахари вагаються від 6 до 8 млн. км 2.[4]

2.2 Геолого - тектонічна будова. Рельєф

В геологічному відношенні Сахара є північно-західною частиною Африкано-аравійської платформи докембрійський фундамент якої виходить в масивах (Регибатськом, Ахаггар, Тібесті, Ель-Увейнат) і західному виступі Нубійсько-аравійського щита, створюючи зо ну Центральної Сахари. До півночі і півдня . від останньої тягнуться відповідно зони Північної Сахари і Південної Сахари опускань, заповнені фанерозойськимі відкладеннями.

Корисні копалини Сахари представлені: нафтою і газом (Нафтогазаносний басейн Сахари), родовищем залізних і мідних руд (Кедія -- Іджіль, Акжужт. Докембрійський фундамент укладає родовища золота, з молодими інтрузіями повязані руди рідких металів, вольфраму, урану.[4]

У рельєфі Сахари переважають рівнини нижче за 500 м, а на побережжі Атлантичного океану і Середземного моря -- нижче за 200 м. Ландшафт Сахари надзвичайно одноманітний, 70% її територій займають камянисті пустелі (рис. 2.2.). Зустрічаються рухливі піски в південних районах північної і північно-східної частинах пустелі [4]

Рис.2.2. Камянисті ландшафти Сахари

На захід від Нілу простягається плато Лівійської пустелі з найбільшими у світі нагромадженнями пісків. На півночі поверхня Сахари поступово знижується, там розташований ряд глибоких западин, деякі з них лежать нижче рівня моря. Западина Каттар (рис 2.3.) з абсолютною відміткою --133 м -- одна з найбільших глибоких сухих западин на Землі.

Рис. 2.3. западина Каттар

У центральній частині Сахари піднімаються високі нагіря і плато, складені кристалічними і вулканічними породами: нагіря Тібесті, Ахаггар та ін. Найвища вершина нагіря Тібесті -- погаслий вулкан Емі-Кусі (3415 м) - найвища вершина всієї Сахари (рис 2.4.). Рельєф масивів сильно розчленований, схили їх стрімкі і скелясті,-- у підніжжях нагромадилися маси грубого уламкового матеріалу.

Рис. 2.4. Найвища вершина нагіря Тібесті -- погаслий вулкан Емі-Кусі (3415 м)

В іншій частині Сахари переважають висоти 300--400 м. Поверхня покрита товщами вапняків, пісковиків і глинистих порід різного віку.

Багато ділянок Сахари мають моноклінальну структуру й утворюють добре виражені куестові уступи (рис 2.5.). Такий тип рельєфу характерний для плато Тассілін-Адджер, що на північний схід нагіря Ахаггар, для розташованого північніше плато Тадемайт й ін. В утворенні куестового рельєфу Сахари велику роль відіграла тектоніка і процеси суффозії, що виявлялися в післяльодовикову, більш вологу епоху.

Рис. 2.5. Куестовий рельєф Сахари.

Поверхня пустельних плато Сахари пересічена мережею рукавів, що носять арабську назву «уедд». Тільки після рідких дощів вони наповняються водою, що висихає через кілька днів, а іноді і через кілька годин.

При великій інтенсивності процесів вивітрювання і відсутності виносу в Сахарі у величезних кількостях нагромадився уламковий матеріал. Для деякої частини пустелі, особливо для знижень між куестовими плато і для великих замкнутих улоговин, характерні величезні нагромадження дюнних пісків,(рис. 2.6.) так звані ерги. Поряд з ділянками нерухомих, «мертвих» пісків мають великі площі піщаних дюн, що постійно переміщаються в напрямку пануючих вітрів. Особливо великі нагромадження пісків у Лівійській пустелі. Відносна висота дюн досягає там 300 м.

Рис. 2.6. Дюнні піски Сахари.

Для Сахари характерні також великі рівні ділянки із шаром галечникового матеріалу, іноді поверхні покриті піском. Великі простори в Сахарі захаращені щебенем, що утворився від руйнування кристалічних порід. Такі камянисті пустелі звуться «хамада».Серед щебенистих нагромаджень хамад виступають ізольовані плато з крутими скелястими схилами -- тара.[5]

Делись добром ;)