Проблеми і перспективи, сучасний стан соціально-економічного розвитку Афганістану

курсовая работа

1.1 Оцінка природно-ресурсного потенціалу країни

афганістан транспорт фінансовий зовнішньоекономічний

Афганістан займає північно-східну частину Іранського нагіря, що включає високі хребти й міжгірські долини. Східні райони країни з південно-заходу на північний схід перетинають високі масивні хребти Гіндукушу висотою більше 4000- 5000 м, а в межах Ваханського хребта - більше 6000 м. Тут на границі з Пакистаном перебуває вища крапка країни, гора Наушак (7485 м). У верхньому ярусі гір, особливо на північному сході, широко розвинене сучасне заледеніння з різноманітними типами льодовиків.

На захід від Гіндукушу розташоване велике по площі, сильно розчленоване, важкодоступне нагіря Хазараджат висотою більше 3000 м (деякі вершини досягають 4000 м). У цих горах активно протікає фізичне вивітрювання, у результаті чого гірські породи руйнуються, а їхні уламки накопичуються у вигляді осипів (даманів) уздовж схилів й у їхніх підніж. Від Хазараджата до заходу й південно-заходу веерообразно розходяться системи більше низьких хребтів. Гори Паропаміз довжиною близько 600 км, шириною до 250 км і складаються із двох головних хребтів: Сафедхок - на півночі й Сіахкок - на півдні, розділених долиною р. Геріруд, розташовані на північно-заході Афганістану. Хребет Сафедкох має довжину близько 350 км і досягає висоти 3642 м на сході й 1433 м на заході [16, 123-124].

На півночі Афганістану розташована велика Бактрійська рівнина, що має ухил у напрямку до долини Амударї. Поверхня рівнини в передгірях Гіндукушу й Паропаміза складена лесовими відкладеннями й розчленована численними ріками. Північніше вона переходить у піщану пустелю.

На південно-заході Афганістану розташовані безстічні горбкуваті плато висотою від 500 до 1000 м. Великі площі займають піщана пустеля Регістан і глинисто-щебениста - Дашті-Марго.

На південно-сході країни розташоване слаборозчленоване плоскогіря висотою менш 2000 м, до якого присвячені кілька оазисів. Самий великий з них - на околицях міста Кандагар. (див.додаток 2)

У надрах Афганістану зосереджено чимало корисних копалин, але їхня розробка обмежена. В Афганістані є запаси таких важливих енергетичних копалин, як нафта (Сарі-Куль), природний газ (Шібірган), камяне вугілля (Каркар, Ішпушта, Дарайи-Суф, Карох). На півночі країни виражені соленосні структури в Талікана. В Анахоя й в інших місцях добувають камяну сіль. Є промислові поклади мідних (південніше Кабула), залізних (північніше й на захід від Кабула), берилієвих (північніше Джелалабада), марганцевих, свинцево-цинкових, оловяних руд. Афганістан славиться покладами високоякісного лазуриту (на північному сході країни в басейні р. Кокчі). Є розсипні родовища золота. Можливий видобуток високоякісного мармуру, тальку, граніту, базальту, доломіту, гіпсу, вапняку, каоліну, азбесту, слюди, смарагдів, аметистів, яшми (див.додаток 4).

Клімат Афганістану субтропічний континентальний (зі значними амплітудами температур), сухий. Середні температури січня на рівнинах від 0°? до 8°??C (абсолютний мінімум -20 - -25°??С). Середні температури липня на рівнинах 24-32°?C, а зареєстрована абсолютна максимальна температура - 45°??C (у Гірішкці, пров. Гильменд). У Кабулі середня температура липня 25°? C, січня - 3°??C. Удень звичайно коштує ясна сонячна погода, а вночі - прохолодна або холодна. Середня річна кількість опадів невелика: на рівнинах ок. 200 мм, у горах до 800 мм. Сезон дощів на рівнинах Афганістану триває з жовтня по квітень. Специфічний режим зволоження проявляється на південно-сході країни, куди проникають літні мусони, що приносять зливові опади в липні-серпні. Завдяки мусонам річна кількість опадів досягає 800 мм. На південно-заході, у Систані, місцями опади взагалі не випадають.

За винятком р. Кабул, що впадає в Інд, і лівих припливів Пянджа (верхнього плину Амударї), ріки Афганістану закінчуються в безстічних озерах або губляться в пісках. Головне джерело харчування великих рік - гірські сніги й льодовики. Паводки доводяться на весну й літо. Внаслідок більших заборів води на зрошення й сильний випар навіть великі ріки міліють у другій половині літа. На південних схилах Гіндукушу беруть початок ріки Кабул і Гільменд, що мають льодовикове харчування. Самий родючий і густонаселений район Афганістану присвячений до басейну Кабула. Ріка Гільменд перетинає значну частину країни в південно-західному напрямку й губиться в межах пустельної глинистої рівнини Систан на території Ірану. У її долині є ряд оазисів. Ріка Геріруд (Теджен у нижньому плині на території Туркменії) бере початок у Гіндукушу й тече на захід, а потім різко повертає на північ, утворюючи ірано-афганську границю. Її води зрошують родючий Гератський оазис. Ріки Бактрийської рівнини на півночі мають непостійний стік і влітку сильно пересихають. Багато хто з них не доходять до Амударї й губляться в пісках, утворюючи великі дельти. Гірські ріки володіють значним гідроенергопотенціалом й, як правило, несудохідні. Ріка Кабул судноплавний протягом близько 120 км [15, 145].

Озер в Афганістані мало. У горах Гіндукушу найбільш великі й мальовничі озера - Сарикуль, Шіва й Банді-Амір. На заході й південно-заході країни є пересихаючі влітку солоні озера - Сабарі, Намаксар, Дагі-Тунді.

Для передгірїв і долин характерні каштанові ґрунти, буроземи й сіроземи, що формуються на півночі на лесових відкладеннях, а на півдні - на глинисто-щебенистих. На найбільш зволожених гірських схилах зустрічаються чорноземні й гірсько-лучні грунти. Найбільша частина орнопридатних земель зосереджена в північних районах і міжгірних улоговинах. На півдні й південно-заході країни поширені сіроземні пустельні ґрунти й солончаки. Родючі ґрунти оазисів - значною мірою результат багатовікової праці селян.

В Афганістані переважають сухостепові й пустельні ландшафти, сухі степи поширені на передгірних рівнинах й у міжгірних улоговинах. У них домінують пирій, типчак й інші злаки. Найбільш низькі частини улоговин зайняті такирами й солончаками, а на південно-заході країни - піщаними й камянистими пустелями з перевагою полину, верблюжої колючки, тамариксу, саксаулу. На нижніх схилах гір домінують колючі напівчагарники у сполученні рідколіссями, гаями дикої фісташки, дикого мигдалю й шипшини.

Ліси зосереджені насамперед у східних провінціях Афганістану. Там ростуть сосна, гімалайський кедр, дуб, маслина й горіхоплідні дерева. Афганістан має недостачу деревини, але проте вона нерідко йде на експорт, оскільки її простіше сплавляти по ріках у Пакистан, чим доставляти в інші райони країни.

В Індо-Гімалайській області на сході й південно-сході країни на висотах від 750 до 1500 м над р.м. степи чергуються з деревними масивами з індійської пальми, акації, інжиру, мигдалю. Вище 1500 м зустрічаються листяні ліси з вічнозеленого дуба балут з підліском з мигдалю, черемшини, жасмину, жостеру, софори, кизильнику. На західних схилах іноді ростуть лісу з волоського горіха, на південних - гранатові гаї, на висотах 2200-2400 м - сосна Жерарда, вище (до 3500 м) що змінюється гімалайською сосною з домішкою гімалайського кедра й західногімалайської ялиці. У більше вологих місцеперебуваннях поширені ялиново-ялицеві ліси, у нижньому ярусі яких росте ясен, а в підліску - береза, сосна, жимолость, глід, смородина. На сухих, добре південних схилах, що прогрівають, ростуть арчові ліси. Вище 3500 м поширені зарості ялівцевого стланника й рододендрона, а вище 4000 м - альпійські й субальпійські луки.

В долині Амударї поширені тугайні ліси, у яких переважають тополь-туранга, джидда, верба, гребенщик, очерет. У тугаях гірських рік ростуть тополі памірський, білий і лавролистний, лох, тамарикс, обліпиха, на півдні - олеандр.

На відкритих просторах пустельних і степових рівнин і плато водяться плямисті гієни, шакали, дикі осли-кулани, антилопи джейран і сагайдак, у горах - леопард-ірбіс, гірські козла, гірські барани-архари. У тугайних заростях по долинах рік зустрічаються кабан, очеретяний кіт, туранський тигр. Широко поширені афганська лисиця, камяна куниця й вовки, що наносять чималий збиток отарам овець, особливо взимку. У пустелях і сухих степах багато представлений мир плазуючих: варани, агами, степовий пітон, отрутні змії. Пустелі буяють гризунами (бабаки, ховрашки, полівки, піщанки). Багато отрутних і шкідливих комах: скорпіонів, каракуртів, фаланг, сарани й ін. Багата орнітофауна. Характерні такі хижі птахи, як шуліка, яструб-стервятник, боривітер, беркут, гімалайський гриф, індійський сокол-лаггар. У пустелях широко поширені камянки, жайворонки, пустельні курочки. Для південно-східних районів характерна бенгальська сизоворонка, бекас, південна горлинка, гімалайська сойка, пищуха, індійський майна.

Ріки населені такими промисловими рибами як вусань, сом, сазан, форель, жерех [18, 111].

Отже, природні умови створюють чимало перешкод для господарського розвитку країни. Зокрема, гірські ландшафти унеможливлюють транспортний звязок та обмежують сільськогосподарське використання території.

Делись добром ;)