logo
Проблеми і перспективи, сучасний стан соціально-економічного розвитку Афганістану

1.3 Суспільно-демографічні фактори розвитку

Афганський етнос сформувався в XVI--XVIII ст. внаслідок змішування іранських, індійських, тюркських, монгольських та інших народностей.

Чисельність населення. Мови. В Афганістані у 2004 р. мешкало 29,9 млн. осіб. На чисельність населення Афганістану вплинули військові дії та міграції. За 20 років громадянської війни із країни в Пакистан, Іран, Індію і країни Близького Сходу виїхали 6 млн. осіб.

Згідно з діючою конституцією офіційними мовами Афганістану визнавалися пушту та дарі (або фарсі-кабулі -- афганський діалект персидської мови). Основою писемності обох мов є арабський алфавіт.

Національний і релігійний склад. Населення на 38% складається з представників пуштунських племен, що розселені переважно у південно-східних та південних (прикордонних з Пакистаном) районах. Другі за чисельністю -- таджики (25%), що мешкають у північних та північно-східних районах. На північному заході проживають туркмени (3% населення), на півночі -- узбеки (9%). До нечисленних національних меншин (приблизно 20 етнічних груп) належать нурістанці, ваханці, киргизи, чараймаки, казахи, па-шаї, белуджі та ін. Пяту частину населення країни становлять кочові племена.

Більшість населення (99%) сповідує іслам. Приблизно 80% афганців належать до сунітів, шиїтами є хазарейці, перси, теймури, а також деякі гірські пуштунські племена.

Для країни у 2009 р. був характерний значний позитивний приріст населення (4,77%), народжуваність (47,02%о) набагато перевищувала смертність (20,75%о). Середня кількість дітей в однієї жінки -- 5,86, однак дитяча смертність є дуже високою (149,3%о). Тривалість життя чоловіків становить 42,7 року, жінок -- 43,1 року. На осіб віком до 15 років припадає 45% населення, від 15 до 65 років -- 53%, населення похилого віку (більше 65 років) -- лише 2%. Чоловіків у країні більше, що спричинено вищою смертністю серед жінок внаслідок низького рівня медичних послуг і поганих побутових умов.

По території країни населення розміщене нерівномірно. При середній густоті 31 особа/км2 у родючих річкових долинах густота населення перевищує 100 осіб/км2, а в посушливих південних пустелях вона ледве сягає 1 особи/км2. Основна маса населення мешкає у селах (82%). Понад 3 млн. осіб становлять кочівники-скотарі. Великих міст мало: Кабул (понад 1,5 млн. осіб), Кандагар (225 тис), Герат (177 тис), Мазарі-Шариф (130 тис), Дже-лалабад (58 тис), Кундуз (57 тис) [6, 127-128].

Ситуація на трудовому ринку країни несприятлива внаслідок великого безробіття (до 60%). 80% працездатного населення зайнято у сільському господарстві і по 10% -- у промисловості та сфері послуг.

Іслам залишається потужною чинністю в Афганістані, де майже все населення дотримується мусульманської віри. Приблизно 84 % жителів - суннити ханифитского користі. Однак серед хазарейцев багато шиїтів, є також громада исмаилитов. На території країни діє ряд великих суфийских орденів - Чиштийя, Накшбандийя й Кадирийя.

За сформованою традицією афганські жінки не мають права брати участь у суспільному житті. Спроби змінити ситуацію `зверху, що вживали перед Другою світовою війною, зустріли опір суспільства. В 1959 уряд призвало до добровільної відмови від носіння чадри в містах. Енергійні зусилля марксистського керівництва випливати шляхом емансипації стали однієї із причин масових хвилювань консервативно настроєного населення.

У районах, де талиби узяли гору, установлений твердий контроль за виконанням жінками традиційних норм поводження. В Афганістані закрилися школи для дівчинок, жінкам забороняється працювати поза будинком. Дівчини можуть навчатися тільки в одному Балхском університеті в Мазари-Шарифе.

Після Другої світової війни помітні позитивні зрушення відбулися в медичному обслуговуванні населення. У багатьох містах були побудовані лікарні й клініки, і упор був перенесений із профілактичної медицини (кампаній по боротьбі з малярією, віспою й тифом) на лікувальну. Однак система охорони здоровя звалилася через бойові дії, і сучасний Афганістан має один з найвищих у світі показників дитячої смертності (15,6 на 1000 немовлят), украй низкою залишається середня очікувана тривалість життя (45 років).

Населення Афганістану живе переважно більшими родинами в селах. Переважають прямокутні в плані будинку із плоскими або куполообразними дахами, побудовані із сирцового або обпаленої цегли й обмазані глиною. Садиба обноситься стіною із сирцового цегли. У горах зводять також будови з каменю, а у великих містах зявилися будинки сучасного типу. Кочівники возять із собою намети з вовняної тканини, що мають чотирикутну форму.

До традиційних блюд ставляться плов з мясом або овочами, смажене мясо (кебаб), борошняні вироби (ашак, або манти) і випікають у традиційних печах-тандурах прісні коржі. Значну частку в харчовому раціоні становлять овочі - томати, картопля, горох, морква й огірки. Більша частина населення не може собі дозволити регулярне споживання мяса. Зелений або чорний чай, кисломолочні продукти, свіжі й сушені фрукти й горіхи також входять у повсякденний раціон.

Головні елементи костюма майже всіх етнічних громад Афганістану - довга, до колін і нижче, сорочка й щільно підперезані поясом широкі штани (камис). Поверх чоловіка надягають безрукавку із чотирма кишенями й застібкою й халат. Характер головного убору, наприклад чалми, тюбетейки або повстяний ковпак, нерідко відображає приналежність чоловіків до певної національної групи й географічного району. Багато хто відпускають бороду, особливо з тих пор, як талиби заборонили голитися.

Жінки в сільській місцевості носять довгу, вишиту по комірі сорочку з кольорової бавовняної тканини й довгі, до щиколоток, штани. Жінки із середовища кочівників поверх сорочки надягають кілька широких спідниць. Жінки носять срібні прикраси із сердоліком і лазуритом, намиста й намиста з монет [6, 130].

В афганців звичайні більші родини. Родинні відносини створюють тло для прояву соціальної, економічної й політичної діяльності. Шлюби, і сестрами, що укладають часто між двоюрідними братами, як правило, організують старші у своїх родинах жінки. При сватовстве й заручинам домовляються про калим, придане й устрій весільного бенкету. Розлучення трапляються рідко.