2.4 Перспектви розвитку країни

Режим `Талібану було скинуто, але проблеми в країні залишились. Для світової спільноти найбільш суттєвими загрозами, джерелом яких є Афганістан, і надалі залишаються тероризм та вирощування, переробка і збут наркотиків. Першу загрозу сьогодні ліквідовано, адже мережа таборів з підготовки терористів, створена за участю Пакистану, практично припинила своє існування. Від цього виграли насамперед Росія, Індія, Китай, Узбекистан та Таджикистан, які тією чи іншою мірою відчували на собі діяльність мусульманських бойовиків на своїх територіях.

Разом з тим, нагальним залишається питання боротьби з наркотиками. Лише у 1999 році в Афганістані зібрано `рекордний урожай опіумного маку - в 6,400 тонн, який, зважаючи на значну висоту його посівів, вважається найбільш якісним для виробництва опію. Афганістан і справді інтегрувався в світову економічну систему в тому сенсі, що став експортером 75 відсотків споживаємого в світі опію і головним джерелом наркотиків для країн Східної та Західної Європи. Польові командири, що контролюють території, засіяні наркотичними культурами, зацікавлені в нарощуванні наркобізнесу - їм потрібні кошти для фінансування розвитку цих регіонів, озброювання своїх бойовиків і ведення бойових дій проти сусідів. З іншого боку, місцеві селяни вирощують ці культури, щоб забезпечити своє виживання. Коротке за часом перебування при владі талібів призвело до занепаду сільського господарства країни, оскільки вони, офіційно заборонивши опіумні посіви, надавали добрива і сільськогосподарську техніку саме тим селянам, які вирощували наркотичні культури. Більше того, в країні налічується багато племен, з яких вже не одне покоління спеціалізується на вирощуванні і переробці наркотичної сировини, що властиво, наприклад, жителям гірської провінції Нангахар. У західні ЗМІ потрапила інформація про те, що багато впливових осіб з політичної еліти Афганістану теж мають свій інтерес в цьому нелегальному, але прибутковому бізнесі [23, 80].

Та, як на наш погляд, лише тільки адміністративними методами проблему наркотиків до кінця не вирішити, оскільки потрібен комплексний підхід до цього доленосного питання. Проста заборона вирощувати опійний мак без належної грошової компенсації не змусить жителів перекваліфікуватись на вирощування інших сільськогосподарських культур. Зокрема, голова тимчасової адміністрації Афганістану Хамід Карзай запропонував фермерам 500 доларів за гектар, якщо вони відмовляться вирощувати опійний мак, в той же час після збору урожаю фермери отримують щонайменше 3400 доларів з гектара, тобто в сім разів більше. До того ж, в країні ще не створено умов для виробництва і продажу сільськогосподарської продукції. Йдеться про необхідність функціонування кредитних спілок, створення іригаційних споруд, закупівлі добрив, вдосконалення транспортної інфраструктури для інтеграції афганського господарства з ринками сільськогосподарської продукції суміжних країн або налагодження товарообігу всередині країни.

Афганістан займає одне з провідних місць у світі за кількістю вогнепальної зброї на тисячу жителів, що робить їх роззброєння досить проблематичним. Особливе занепокоєння викликає наявність в афганських племен високотехнологічної зброї. Так, за рішенням тоді ще чинного президента США Рональда Рейгана в 1985 році в Афганістан почали надходити найкращі в світі переносні ракетні комплекси `Стінгер. За підрахунками ЦРУ, моджахеди отримали 1000 цих систем, з яких 200-300 не було використано. Комплекси `Стінгер можуть ефективно застосовуватись терористами для знищення цивільних авіалайнерів по всій

Азії, тому сьогодні як ніколи гостро стоїть проблема їх повернення до американських арсеналів. Цим завданням займаються уряд Афганістану, лояльні до США племена, а також Центральне розвідувальне управління. Що стосується звичайної вогнепальної зброї, то жителі країни здають її дуже неохоче, оскільки в країні панує нестабільність і процвітає мародерство.

Не втратила актуальності також проблема мін, які залишились в країні ще з часів радянської інтервенції. Вважається, що на території Афганістану, за найскромнішими підрахунками, налічується ще 500 тисяч мін, через які щомісяця гине 130-150 чоловік. З урахуванням того, що один мільйон мін вже знешкоджено, Афганістан все ще залишається країною найбільшої в світі кількості мінних полів.