1.1 Передумови та причини Великих географічних відкриттів

Кінець XV - перша половина XVІI ст. - це час Великих географічних відкриттів, коли люди нової епохи шукали нових шляхів для досліджень над світом і природою. "Пробуджується бажання пізнати ближче тайни природи, невідомі країни, цілу землю з її незнаними просторами й таємничими океанами" [4; 163].

Особливе місце в процесі зародження ринкових відносин займали Великі географічні відкриття (кінець XV-XVII століття), завдяки яким вдалося встановити нові торговельні шляхи, залучити у світовий господарський оборот величезні ресурси інших країн і континентів. Загибель феодалізму і перехід до капіталізму в Європі прискорили Великі географічні відкриття. До них прийнято відносити найбільші відкриття XV-XVIст., головними з яких були відкриття Америки і морського шляху в Індію навколо Африки. Іншими словами, це було відкриття європейцями заокеанських земель в певних історичних умовах. Тому не слід до них відносити, наприклад, подорожі вікінгів до Америки або відкриття російських землепрохідців.

Можна назвати кілька факторів, які безпосередньо послужили поштовхом для Великих географічних відкриттів. Насамперед, це були труднощі, з якими зіткнулися європейські країни в торгівлі зі Сходом. У XIII-XV століттях усі найкоротші торгові шляху туди були перекриті: турки захопили Балкани і Близький Схід, араби - Північну Африку, Русь перебувала під гнітом монголо-татарського іга. І якщо арабські купці все-таки погоджувалися виступати в якості торгових посередників, при цьому піднімаючи ціни на східні товари в 8-10 разів, то на турецькій території торгові каравани просто піддавалися грабежу і розбою. Венеціанські та генуезькі купці намагалися самостійно торгувати зі Сходом, але це ще більше підвищувало ціни. [6, ст.121]

Іншою причиною Великих географічних відкриттів стала гостра нестача в Західній Європі грошових металів - золота і срібла. Торгівля зі Сходом, куди перекачувалося золото, вимагала постійного поповнення грошових запасів, а наявні копальні в Іспанії і Німеччини вже неабияк виснажилися. Термін "жага золота" означав брак дорогоцінних металів не тільки як засобу накопичення багатств народжуваної буржуазії, але і в якості засобу обігу. [5, ст.65]

Важливим фактором, що сприяв Великим географічним відкриттям, було формування в Європі сильних абсолютистських монархій, яким були потрібні величезні кошти для підтримки пишного двору, найманої армії і які могли спорядити великі морські експедиції. Гроші на ці походи крім держави давало і купецтво, які сподівались незабаром освоїти нові торгові шляхи і ринки. Католицька церква теж благословляла такі завоювання, бажаючи отримати додаткові землі, чималі доходи, а також нових віруючих.

Неминучий для даного періоду процес дроблення феодальних маєтків приводив до появи в європейських країнах численних авантюристів, які прагнули за всяку ціну захопити багатство і землі на далеких континентах. Так, іспанські та португальські дворяни - ідальго, які ненавидили всі види діяльності, крім військової, були готові заради цього до будь-яких походів. Слідом за дворянами в ризиковані та небезпечні експедиції спрямовувалися селяни, що мріяли позбутися залежності.

Не слід забувати, що до XV століття в Європі були й науково-технічні передумови, які зробили можливими далекі морські експедиції. Серед цих процесів застосування компаса мало першорядне значення, так як інакше становище невеликих флотилій і окремих кораблів у безмежному океані було б майже безнадійним. Звичайно, застосування компаса саме по собі ще не могло породити великі географічні відкриття, але з часом компас відіграв винятково важливу роль у здійсненні далеких плаванні. Використання астролябії для визначення положення зірок (винайденої греками ще в III ст. до н. е.) у поєднанні з компасом набувало нового значення. У цей період зявилися принципово нові кораблі: венеціанські нефи вантажопідйомністю до 900 - 1000 т, генуезькі Каракая (до 1500 т) та ін. Але головною перевагою нових кораблів було їх вітрильне оснащення, яке незрівнянно ефективніше, ніж у невеликих суден, що ходили по Середземному морю. [5, ст.115]

Кращим кораблем тих років вважалася каравела з трьома мачтами, придатна для плавання в океанах. Завдяки набагато більшій кількості і вдалому розташуванню вітрил каравели були значно стійкіше при штормах, володіли більш високою швидкістю, могли йти потрібним курсом при будь-якому напрямку вітру. Їх трюми вміщували великі запаси продовольства і води, необхідні для тривалого плавання.

За свідченням Пантеро-Пантера, каравела - "дуже легке й бігке судно. Вона порівняно невелика, має чотири мрії." [2] Вибираючи судно для своєї експедиції, Колумб свідомо віддав перевагу каравел.

Нарешті, великі географічні відкриття значною мірою були підготовлені поширенням більш правильних уявлень про земну поверхню. Ще в давнину виникло вчення про кулястість землі, воно розроблялося тоді школою Піфагора, потім Аристотелем і в II ст. н. е. було викладено олександрійським вченим Птолемеем. Правда, це вчення суперечило біблійським легендам, настільки популярним в середні віки, але все ж з кінця XIII століття, в епоху гуманізму воно набуває все більшого поширення, хоча і до кінця XV ст. не вважалося ще безперечним. Крім того, навіть його прихильники применшували розміри земної кулі і тим самим дезорієнтували мореплавців. Але, як би там не було, Колумб вирушаючи на пошуки західного шляху (через Атлантичний океан) в східні країни - Індію і Китай, керувався саме вченням про кулястість землі, хоча, як вважають новітні історики (наприклад, Виньо), він не був безпосередньо повязаний з великим флорентійським космографом Тосканелли, який був прихильником цього вчення.

Зрозуміло, головною рушійною силою всієї заморської європейської експансії було вічне як світ прагнення людей мати більше. Більше, ніж було, більше, ніж є, краще, ніж є. Більше, ніж треба, більше, ніж у інших, краще, ніж у інших. Це базисний принцип прогресу і розвитку людства. Дуже часто "більше і краще ніж у інших" відбувалося "за рахунок інших". Звідси і грабіжницькі походи, розбій, работоргівля, захоплення колоній, піратство.

З розвитком товарно-грошових відносин гроші набувають величезного значення, вони стають засобом задоволення все зростаючих потреб і головним видом багатства.

Ненаситна спрага золота посилювалася під впливом зростання торгівлі, яка вимагала великої кількості дзвінкої монети; багато грошей йшло за межі Європи на сплату за східні товари, ввезення яких неухильно зростав. В результаті все гостріше відчувалася нестача благородних металів. У Європі можливостей для задоволення спраги золота не було, зате за її межами, за уявленнями європейців, таїлися невичерпні багатства.

Найбагатшою країною європейцям здавалася Африка, звідки через середземноморські міста купці привозили до Європи золото, що добувається в Сенегалі і в басейні Нігеру. Тут, на території Сенегалу, Малі, Верхньої Вольти, Нігерії, з VII по XV ст. утворилося кілька багатих держав, таких як: Гана, Малі, Сонгаї. Міста цих країн, особливо Тімбукту на Нігері - великий центр ісламської культури, вели з Середземноморям через Сахару жваву торгівлю, в якій вивіз золотого піску займав велике місце. У розповідях купців золоті запаси Африки брали фантастичні масштаби.

Китай, Індія, Індо-Китай, Індонезія вважалися казково багатими і нерідко іменувалися "Індіями". Ця назва в ряді випадків відносилася взагалі до невідомих заморських країн і далеко не завжди позначало реальну Індію, звідки Європа дійсно отримувала шовк, прянощі і т.п. Ці смутні уявлення зіграли чималу роль в географічних відкриттях XV і XVI ст. Бо вони спонукали мореплавців до наполегливих спроб дістатися до уявних і дійсно існуючих країн.

До пошуків казкової Індії спонукала європейців ще й інша причина. Товарне господарство, що розвинулося в Європі, потребувало великої кількості дорогоцінних металів. Золото й срібло ставали дедалі більш необхідними у господарських цілях для феодалів і зростаючої буржуазії Європи. Тим часом добування дорогоцінних металів у Західній Європі прогресувало повільно. Торгівля зі Сходом створювала додаткові труднощі із золотом та сріблом. В обмін на дорогі екзотичні товари Сходу Європа могла дати продукти сільського і лісового господарства, мідь, олово, почасти сукна та інші промислові вироби, які загалом цінилися все ж набагато дешевше порівняно з товарами Сходу й тому не покривали вартості купованого на Сході. Таким чином, європейцям доводилось щорічно доплачувати певні суми дорогоцінними металами, внаслідок чого замість припливу золота й срібла до Європи, вони відпливали з неї в східні країни.

Передусім причиною є криза левантійської торгівлі. В середині XV ст. торгівля зі Сходу переживає значну кризу, були втрачені торгівельні шляхи, оскільки раніше сухопутний шлях ішов через Золоту Орду, яка на той час розпадається на окремі частини; кожний хан на своїй території хотів отримати частку за те, що товар перевозиться по його території, відповідно купці підвищують ціну на свої товари, і вони коштували дуже дорого. Розпад Візантії у 1453 році також був причиною зміщення основних торгівельних шляхів, на її місці утворилася Османська імперія, яка була закритою для міжнародних відносин і не пускала через свою територію купців з інших країн.

Торгові звязки країн Середземноморя, що встановилися ще з часів хрестових походів, набули до кінця Середньовіччя постійного характеру. Різноманітні східні товари: прянощі, цукор, ювелірні та парфумерні товари - все частіше входили у використання вищих та середніх класів Західної Європи. У другій половині XV ст. середземноморська торгівля стала переживати гостру кризу. Велика кількість посередників - арабів, візантійців, італійців - дуже сильно підвищувала вартість східних товарів.

Також однією з найважливіших причин Великих географічних відкриттів є те, що значного розвитку в Західній Європі до XVI ст. досягли виробництво і торгівля, що зумовило зростання потреби у грошах як загальному засобі обміну.

Обєднання в одне королівство Кастилії і Арагону і митецька політика посилили королівську владу в обох країнах. Щоб приборкати іспанське дворянство, яке не воліло їм підкорятись королі організували союз міст "Святе братство" (Санта ермандад), яке виставило декілька тисяч людей для політичної служби і в декілька років очистило країну від розбійничих шайок разорившихся дворян.

До передумов відкриттів відноситься той факт, що внаслідок завоювання Гранади, що поклало край цій, майже безперервній, війні в самій Іспанії, війні, що була ремеслом для тисяч дрібно поміщицьких дворян - "ідальго", ті залишились без справи. Тепер вони стали ще більш небезпечні для монархії і іспанських міст, що розвивались, ніж у роки реконкісти.

Передумовами великих географічних відкриттів стали важливі удосконалення, досягнуті на той час у мореплавстві та військовій справі, зокрема:

1. Португальці в XV ст. створили швидкий і легкий вітрильник для далеких подорожей - каравелу. Вона мала три щогли з прямими і скісними вітрилами та могла рухатися за будь-якого вітру, досягаючи швидкості 22 км на годину.

2. Було удосконалено компас і морські карти. [4; 164] Компас, що зявився в Європі наприкінці XII ст., мав вигляд магнітної стрілки, яку клали на шматок дерева, що плавав у посудині з водою. Тепер же магнітну стрілку скріпили з котушкою і настромили на стержень, що надало їй схожості з сучасним морським компасом. У XIV ст. зявилися перші морські компасні карти-портолани з нанесеною компасною стрілкою. Вони досить точно відображали відомі європейцям землі та моря.

3. Європейські мореплавці почали використовувати винайдену арабами астролябію для визначення місцезнаходження корабля у відкритому морі за зірками.

4. Важливе значення мало і вдосконалення вогнепальної зброї: було винайдено ручні її різновиди - аркебузи, пістолети, мушкети.

Нові шляхи до країн Сходу першими почали шукати Португалія та Іспанія.