Рекреаційні ресурси поліської частини Рівненської області

дипломная работа

1.2.1 Методичні підходи до вивчення та оцінки рекреаційних природних ресурсів

Характер поєднання ресурсів і параметри компонентів природного середовища визначають можливу спеціалізацію або профіль рекреаційного використання території. У той час одна й та сама територія може розглядатися як система потенційних ресурсів для різних видів рекреації, які здійснюються окремо, послідовно або в комбінації один з одним. Питання про надання переваги окремим видам рекреації або їх сполученням вирішується, виходячи з технологічної сумісності окремих видів рекреації та цінності ресурсів для кожного з них [ 5 ].

Одним з основних методів вивчення природно - рекреаційного потенціалу є розробка ресурсно - рекреаційного паспорту території, який включає :

1) поверхня (особливості рельєфу);

2) домінуючий рослинний покрив;

3) комфортність клімату;

4) забезпеченість природними рекреаційно - туристськими ресурсами;

5) унікальні ландшафти та природні обєкти;

6) види туризму (актуальні та потенційні для даної території);

7) екологічний стан території;

8) загальний бал ресурсно-рекреаційного рейтингу (сума балів) та інтегральна забезпеченість території рекреаційно-туристськими ресурсами;

9) перспективи розвитку туризму, створення нового турпродукту, інвестиційні проекти. Однією з важливих проблем є пошук меж рекреаційно-туристичних зон, які були б оптимальними для потенційного відвідувача, як за кількістю ресурсів, так і за відстаню між ними. Це дає змогу створювати рекреаційні центри, що дозволяють найповніше задовільняти вимоги споживача, і з іншого боку, отримувати максимальний економічний ефект від використання існучого ресурсного потенціалу. Для визначення цих зон використовується метод побудови карт рекреаційних потенціалів.

Рекреаційна оцінка є однією з найскладніших і має ряд особливостей. Основні з них - проблема вивчення рівнів оцінки; різноманітність життєвих обставин, що вимагають оцінки; проблема переходу від виміру властивостей обєкта до їх оцінки; проблеми, повязані зі специфікою методик оцінювання природних і соціально-економічних умов рекреаційної діяльності та форм виразу оцінки. Це етап узагальнення і висновків, що випливають з матеріалів вивчення рекреаційних ресурсів, визначення їх певних характеристик. Обєктом оцінки можуть бути суперсистема (природне середовище), територіальна рекреаційна система, окремі її підсистеми, елементи підсистем.

Оцінювання може відбуватись з різних позицій, наприклад, з позиції організаторів рекреаційної діяльності та позицїї відпочиваючого, при чому висловлюються принципово різні вимоги. Необхідність оцінки з позицій відпочиваючих виникає у звязку з вибором для відпочинку певного місця. Вибір обумовлюється тривалістю відпочинку, смаками, фізіологічними особливостями індивіда, станом здоровя, матеріальними можливостями, транспортною доступністю. Важлива як оцінка окремих видів РР (елементна), так і комплексна оцінка території, на якій вони зосереджені.

У рекреаційній географії склались три основних типи оцінки ПРР: медико-біологічний або фізіологічний, психолого-естетичний, технологічний [50].

Медико-біологічна оцінка відображає вплив природних факторів на організм людини. Розроблено ряд методик, що дозволяють оцінити комплекс кліматичних факторів з врахуванням їх впливу на стан організму людини. Загальними показниками є еквівалентно-ефективні та радіаційно-еквівалентно-ефективні температури (ЄЕТ і РЕЕТ), що відображають комплексний вплив температури, вітру, вологості повітря, сонячної радіації на стан людини.

Якщо на певній території планується організація спортивно-оздоровчої, туристичної, екскурсійної діяльності, то необхідно провести її психолого-естетичну оцінку. Потреба в красі - вияв естетичного початку в людині і визначає, в певній мірі, її духовний світ. Тому при психолого-естетичній оцінці розглядається емоційна дія природного ландшафту і його компонентів на людину. Основними критеріями такої оцінки вважають міру екзотичності та унікальності культурно-історичних та природних обєктів, естетичність, пейзажну різноманітність, частоту змінюваності цих пейзажів, багатство зорових перспектив.

В основу технологічної оцінки покладені природні рекреаційні ресурси, можливість інженерно-будівельного освоєння території з урахуванням транспортних комунікацій і бази виробничої інфраструктури.

Оцінці територій для використання в цілях рекреації присвячено багато досліджень. Останнім часом збільшилась зацікавленість принципами та методичними прийомами рекреаційної оцінки природних комплексів. Серед них варто відмітити роботу В. Стаускаса, де розроблені критерії оцінки ландшафту при плануванні зон відпочинку. В роботі він враховує як природні, так і господарські чинники в їх територіальному взаємозвязку. В роботі М. Божко території для відпочинку оцінюються як за природними особливостями, так і за напрямом економічного розвитку території. Ю. Веденій і М. Мірошниченко за методикою рекреаційного бонітування природних провінцій СРСР розробили систему градацій і дали їм оцінку. Уваги заслуговує робота Л. Мухіної "Принципи і методи технологічної оцінки природних комплексів". Варто відмітити роботи по оцінці пейзажної різноманітності природних комплексів М. Клауса і В. Рейнгарда. Останній розглянув понад 20 методів рекреаційної оцінки ландшафту і прийшов до висновку, що в основу цієї оцінки повинні бути покладені дослідження різних видів місткості територій: технічної або пропускної здатності; економічної, що витікає з допустимого навантаження на ландшафт; психологічної, що визначається кількістю рекреантів, при якій не виникають перешкоди для нормального відпочинку; фінансової як фінансових можливостей власника території.

Практичного використання набула методика рекреаційної оцінки ВО Укрдержліспроект, яка передбачає визначення семи таксономічних показників: типу ландшафту, ступеня стійкості та дигресії, естетичної оцінки, пішохідної доступності, додаткової оцінки. Перші чотири показники характеризують основні ознаки природних комплексів залежно від їх рекреаційного використання, інші мають самостійне значення і всі використовуються як складові для визначення рекреаційної оцінки.

В основу естетичної оцінки запропоновано покласти такі критерії: склад і вік насаджень, породна структура лісового фонду, вологість умов зростання лісу; для нелісових земель враховується склад травостою, наявність іншої рослинності. Для визначення пішохідної доступності ділянки враховується віддаль до меж населених пунктів, рекреаційних закладів, автобусних зупинок, шляхів загального використання. Додаткова оцінка враховує наявність на ділянці елементів рекреаційного впорядкування, природних, інших памяток, ягідників, грибних місць, груп екзотичної рослинності тощо.

Певною специфікою характеризується оцінка рекреаційних лісових масивів. Головними якісними характеристиками рекреаційних лісів є їх досяжність, комфортні умови для відпочинку та високі санітарно-гігієнічні характеристики. Адже активні фітоорганічні сполуки, які виділяються рослинами, можуть справляти стимулюючу дію на мікроорганізми, що є антагоністами патогенних для даної рослини бактерій та грибів. Очищаючи середовище для себе, рослини, тим самим, створюють сприятливе за медико-біологічними показниками рекреаційне середовище для людини. Подальше вивчення напряму дії фітонцидів різних рослин дасть можливість цілеспрямовано добирати головну породу в лісах спеціалізованих курортів.

Важливою (і часто визначальною при виборі місця відпочинку) характеристикою лісового масиву, є його атрактивність. Вона визначається чотирма складовими: відносною віддаленістю, функціональністю, естетичною цінністю, емоційною дією. Естетичний вплив лісу викликає позитивні емоції та асоціації. Збереження самобутності та естетичної цінності кожної ділянки лісу - важлива умова при перетворенні його в рекреаційне середовище. Естетичну цінність лісу виділяють через здатність справляти значний благотворний вплив на людину. Мальовничість окремих дерев (груп дерев), архітектурна розчленованість ландшафту в просторі і рельєф - ці особливості лісових ландшафтів здатні здійснювати значний емоційний вплив на людину.

В. Мацола, включає в поняття естетичної цінності коефіцієнт горизонтального і вертикального поділу території, її лісистість, віковий і породний склад лісів [39, 43]. При цьому найбільшу естетичну цінність мають перестигло-достигаючі змішані широколистяно-хвойні ліси на відносно відкритих горбуватих територіях з лісистістю в межах 25 - 50% (табл. 3).

Важливими характеристиками рекреаційного лісу є породний склад, повнота, густота і ярусність насадження, різноманітність рослинного покриву, естетичність пейзажів, частота їх змінюваності, рельєф, ступінь заболоченості територій, наявність водних обєктів, кількість грибних і ягідних місць, транспортна і пішохідна доступність, створення елементів рекреаційного благоустрою тощо.

Заболоченість місцевості є фактором, який відчутно лімітує рекреаційне використання території. Однак, в більшості випадків наявність боліт не можна вважати негативним явищем, оскільки такі місцевості мають багатий рослинний і тваринний світ а також велике екологічне значення, живлячи річки рівнинної частини України (особливо Полісся), слугуючи осередком існування та розмноження багатьох видів водно-болотної фауни. Часто вони виступають обєктом любительських промислів і пізнавальної рекреації.

Делись добром ;)