1.2 Характеристика земельного та агрокліматичного потенціалу
Земельні ресурси виступають територіальною базою розміщення народногосподарських обєктів, системи розселення населення, а також основним засобом виробництва (в першу чергу сільського і лісового господарства). Всі землі України незалежно від їх цільового призначення, господарського використання і особливостей правового режиму відносяться до земельних ресурсів і складають єдиний земельний фонд держави.
Рівень, тривалість використання родючості та продуктивність ґрунтів залежать від їх властивостей, клімату, соціально-економічних умов господарювання, розвитку науки і техніки. Теоретичною основою високої продуктивності ґрунтів є врахування біологічних вимог культур, що вирощуються, до тепла, вологи тощо.
Беручи до уваги потреби сільськогосподарських культур у теплі й опадах та агрокліматичне районування території України, можна зробити висновок, що в північно-західних районах можуть дозрівати найвимогливіші до тепла ярі культури (ячмінь, овес), озима пшениця, а на південному заході та південному сході -- вимогливіші до тепла (кукурудза і соняшник).
Структура посівних площ, що склалася тепер, не завжди відповідає біологічним вимогам культур до ґрунтово-кліматичних умов, що істотно впливає на продуктивність ґрунтів. Урожайність сільськогосподарських культур певною мірою залежить від рівня потенційної родючості ґрунту і забезпечення вологою території. Виявлена загальна закономірність: найнижчі урожаї отримують на бідних дерново-підзолистих ґрунтах Полісся, вищі -- на потенційно родючих ґрунтах зони недостатнього зволоження Степу і найвищі -- на потенційно родючих ґрунтах достатнього і нестійкого зволоження Лісостепу.
За цільовим призначенням земель та функціональним використанням земельний фонд України охоплює: сільськогосподарські угіддя (41,9млн. га, або 69,4% земельного фонду); ліси та лісовкриті площі (10,4 млн. га, або 17,2%); забудовані землі під промисловими і транспортними обєктами, житлом, вулицями тощо (2,3 млн. га, або 3,8%); землі, що покриті поверхневими водами, -- (2,4 млн. га, або 4%); інші землі (3,4 млн. га, або 5,6%). [2, с.51]
Рівень інтенсивності використання земельних ресурсів України є досить диференційованим у територіальному розрізі. Найвища залученість земель у господарський обіг склалася у Львівській, Донецькій, Тернопільській областях. В цілому земельні ресурси України характеризуються досить високим біопродуктивним потенціалом, а в його структурі висока питома вага ґрунтів чорноземного типу, що створює сприятливі умови для продуктивного землеробства.
- Вступна частина
- 1.Природно-ресурсний потенціал України та її регіонів
- 1.1 Характеристика потенціалу мінерально-сировинних ресурсів
- 1.2 Характеристика земельного та агрокліматичного потенціалу
- 1.3 Характеристика потенціалу водних ресурсів
- 1.4 Характеристика лісового потенціалу
- 1.5 Характеристика потенціалу природно-рекреаційних ресурсів
- 2. Проблеми ресурсозбереження в Україні
- 2.1 Проблеми металургійного комплексу
- 2.2 Проблеми паливно-енергетичного комплексу
- 2.3 Проблема лісових ресурсів
- 3. Перспективи раціонального використання природних ресурсів
- 3.1 Безвідходні технології - основний важіль економії ресурсів
- 3.2 Розроблення і освоєння принципово нових технологій і вдосконалення існуючих
- 3.3 Вторинне ресурсокористування
- 2. Основні напрями аналізу природно-ресурсного потенціалу.
- 29. Ресурсозбереження як головний напрям раціонального використання природних ресурсів.
- 4. Ресурсозбереження — головний напрям використання природно-ресурсного потенціалу
- Ресурсозбереження - головний напрям використання природно-ресурсного потенціалу.
- 28.Ресурсозбереження як головний напрям раціонального використання природних ресурсів.
- 1.4. Ресурсозбереження як головний напрям використання природно-ресурсного потенціалу
- 28.Ресурсозбереження як головний напрям раціонального використання природних ресурсів.
- 3. Ресурсозбереження як головний напрям використання природно-ресурсного потенціалу