1.3 Характеристика потенціалу водних ресурсів
Водні ресурси виступають джерелом промислового і побутового водопостачання, а тому відіграють вирішальну роль у розвитку всього народного господарства та у життєдіяльності населення.
Водні ресурси України складаються з місцевого стоку, який формується у річковій мережі на її території, та транзитного, що надходить із сусідніх територій по Дніпру і його допливах, Сіверському Донцю, Дунаю тощо. За межами України утворюється близько 30 кмі стоку (загальний його обсяг становить 210 кмі).
Найбільшу кількість води мають західні області, де на 1 кмІ площі припадає від 100 до 600 тис. мі місцевого стоку. Найменше забезпечені водою південні області. Так, у Донецькій, Запорізькій, Дніпропетровській, Миколаївській, Одеській і Херсонській областях на 1 кмІ території припадає від 5-10 до 40 тис. мі води на рік, а на одного жителя -- від 130 до 400 мі. В областях Полісся на 1 кмІ території нараховується від 75 до 100 тис. мі на рік, а на одного мешканця -- від 1500 до 2000 мі. В областях лісостепової зони на 1 км2 площі водні ресурси складають 50-70 тис. мі на рік, збільшуючись до 100-125 тис. мі у східній і західній частині зони. На одного жителя тут налічувалось від 500 до 1500 мі води на рік. [4, с.52]
Значні водні ресурси зосереджені в озерах України, які поширені по всій території. Обєм води у прісних озерах досягає понад 2,3 кмі.
Великі території України займають болота, заболочені і перезволожені землі, в яких зосереджено біля 30 кмі води.
Україна має великі запаси підземних вод, які здебільшого використовуються для водопостачання і зрошення. Сумарна кількість підземних вод у зоні активного водообміну складає 18,6 кмі на рік. У межах України підземні води зосереджені в окремих артезіанських басейнах, серед яких найбільші Дніпровсько-Донецький, Волино-Подільській і Причорноморський.
Рівень забезпеченості України водними ресурсами є недостатнім і визначається формуванням річкового стоку, наявністю підземних і морських вод. Потенційні ресурси річкового стоку оцінюються у 209,8 куб. км, з яких місцевий стік на території України становить в середньому 52,4 куб. км, приток -- 157,4 куб. км. Запаси підземних вод, не повязаних з поверхневим стоком, становлять 7 куб. км. Крім того, в господарстві України використовується до 1,0 куб. км морської води. В розрахунку на одного жителя України поверхневий місцевий стік становить близько 1045 куб. м. Найвищий рівень водозабезпечення жителів -- у західних і північних областях України. [4, с.53]
Територіальний розподіл водних ресурсів України є нерівномірним і не відповідає розміщенню водомістких господарських комплексів. Найменша кількість водних ресурсів формується у місцях зосередження потужних споживачів -- Донбас, Криворіжжя, Автономна Республіка Крим, південні області України. Основними споживачами води є промисловість (в першу чергу електроенергетика, металургія, хімічна промисловість), сільське господарство, комунальне господарство. Для помякшення територіальних відмінностей у забезпеченні поверхневими водами в Україні побудовано 1,1 тис. водосховищ (повний обєм 55,0 куб. км), найкрупніші з яких знаходяться на Дніпрі. Створено близько 29 тис. ставків, 7 крупних каналів і 10 водоводів тощо. [7. с.139]
Використання водних ресурсів поділяється на: водоспоживання, тобто відведення води від джерела з наступним застосуванням у технологічних процесах (промисловість, сільське господарство зі зрошенням, комунальне господарство та ін.); водокористування, здійснюване безпосередньо в межах водного джерела без прямих витрат цього ресурсу (гідроенергетика, водний транспорт, рибне господарство, туризм).
Важливою складовою водних ресурсів є їх гідроенергоресурси -- запаси енергії річкових потоків і водоймищ, що лежать вище від рівня моря. Загальні потенційні гідроенергоресурси становлять близько 60% всієї енергії поверхневого стоку. Розрізняють потенціальні, технічно можливі (за даним рівнем розвитку науки і техніки) та економічно доцільні для використання гідроенергоресурси. [7, с.141]
- Вступна частина
- 1.Природно-ресурсний потенціал України та її регіонів
- 1.1 Характеристика потенціалу мінерально-сировинних ресурсів
- 1.2 Характеристика земельного та агрокліматичного потенціалу
- 1.3 Характеристика потенціалу водних ресурсів
- 1.4 Характеристика лісового потенціалу
- 1.5 Характеристика потенціалу природно-рекреаційних ресурсів
- 2. Проблеми ресурсозбереження в Україні
- 2.1 Проблеми металургійного комплексу
- 2.2 Проблеми паливно-енергетичного комплексу
- 2.3 Проблема лісових ресурсів
- 3. Перспективи раціонального використання природних ресурсів
- 3.1 Безвідходні технології - основний важіль економії ресурсів
- 3.2 Розроблення і освоєння принципово нових технологій і вдосконалення існуючих
- 3.3 Вторинне ресурсокористування
- 2. Основні напрями аналізу природно-ресурсного потенціалу.
- 29. Ресурсозбереження як головний напрям раціонального використання природних ресурсів.
- 4. Ресурсозбереження — головний напрям використання природно-ресурсного потенціалу
- Ресурсозбереження - головний напрям використання природно-ресурсного потенціалу.
- 28.Ресурсозбереження як головний напрям раціонального використання природних ресурсів.
- 1.4. Ресурсозбереження як головний напрям використання природно-ресурсного потенціалу
- 28.Ресурсозбереження як головний напрям раціонального використання природних ресурсів.
- 3. Ресурсозбереження як головний напрям використання природно-ресурсного потенціалу