5. Участь Литви у внутрішньодержавному територіальному поділі праці та економічних звязках

Хоча з вступом Литви в Євросоюз жителі країни на європейському ринку праці є одними із най мобільних, але усередині країни цим похвалитися не можна. Усе ще є чимало людей працездатного віку, що у силу різних причин не зважуються шукати роботу в інших місцях Литви, чи не хочуть рушати з насидженого місця. Але ж велика мобільність робочої сили при недостачі її в країні могла б змякшити і проблеми роботодавців у забезпеченні потрібними працівниками.

Можливість працевлаштування частини людей обмежує незручності графіків суспільного транспорту, тому багато часу іде на дорогу з роботи і на роботу, а також велика різниця цін на житло і заробітну плату. У деяких місцях країни усе більшою проблемою стає надання суспільних послуг, тому що не вистачає фахівців охорони здоровя, ветеринарії, установ освіти й інших фахівців, а це позначається на розвитку цих територій.

Усе ще мається багато людей працездатного віку, у яких дорога на роботу віднімає багато часу, крім того, вони змушені витрачати на це значну частину зарплати, Якби частина витрат компенсувалася, люди сміливіше влаштовувалися на роботу удалині від будинку.

Уряд схвалив програму стимулювання міграції робочої сили усередині країни і план її здійснення на 2008-2010 р. Основна мета цієї програми - стимулювати територіальну мобільність жителів країни з метою підвищення зайнятості населення, поліпшувати сполучуваність попиту та пропозиції і забезпечення роботодавців належними працівниками. В одних районах не вистачає працівників визначених спеціальностей, а в інші відчувається їхній надлишок. Ці вільні робочі місця можна було б заповнити за рахунок більшої територіальної мобільності жителів. Разом з тим збільшилася б і зайнятість людей.

Пропонується підготувати правові акти, що активізують територіальну мобільність безробітних у пошуках роботи, а також установити для працівників визначених професій транспортні пільги на проїзд на роботу в обидва кінці. Це стосувалося б тих випадків, коли важко задовольнити потреба в таких працівниках, а також надати пільги по чи придбанню оренди житла тим, у кого недостатні доходи і хто хотів би перемінити місце проживання й улаштуватися там, де більше можливостей знайти придатну роботу.

За даними Литовської біржі праці, у великих містах 5-ти повітів (Каунаському, Клайпедському, Шяуляйському, Утянському і Вільнюському) число вільних робочих місць перевищувало чисельність людей, що шукають таку роботу. Однак на деяких територіальних ринках у цих же повітах - зворотна ситуація. Наприклад, у Расейняй (Каунаський повіт) пропозиція робочої сили перевищувало попит на неї в 1,9 рази, у Скуодасе і Шилуте (Клайпедський повіт) - відповідно в 2 і 2,4 рази, у Кяльме (Шяуляйський повіт) - у 3 рази, а в Шальчининкай (Вільнюський повіт) - у 2,1 рази. Заходи програми пропонується реалізувати в 2008-2010 роках.

Показник на 1000 жителів річної кількості осіб, що мають вище університетське утворення, є одним з найвищих у регіоні. Витрати праці є одними з найнижчих. Середня заробітна плата в Литві налічує 420 євро.

У 2006 р. жінки, обрані в ради самокерувань у Литві, складали 22% всіх обраних, а частина обраних у Сейм представниць прекрасної статі. У чотирнадцятому кабінеті міністрів майже третина посад міністрів, віце-міністрів, держсекретарів міністерств займали жінки. У тому ж 2006 р. рівень зайнятості жінок у Литві складав 62,2%, чоловіків -- 67,9, а в державах ЄС -- відповідно 58,3 і 72,5%. На початок 2007-2008 навчального року в університетах і колегіях дівчата складали 60% студентів..

Не існує суворого територіального ринку праці, де місцеві жителі працюють тільки на підприємствах, що знаходяться на даній території, а територіальні біржі праці обслуговують тільки жителів і підприємства конкретної території. Безробітні шукають роботу і працевлаштовуються незалежно від границь округів і самокерувань. У ході досліджень виявилися територіально-структурні розходження між попитом та пропозицією роботи. У визначених місцевостях, де кількість вільних робочих місць перевищує кількість шукаючих роботу, існує надлишок робочих місць для представників деяких професій. Територіальні розходження рівня безробіття і попиту та пропозиції на роботу показують, що керівництво не може заповнювати вільні робочі місця, незважаючи на наявність людських ресурсів.

У 2007 р. у пятьох окружних (Каунаському, Клайпедському, Шяуляйському, Утянському і Вільнюському) центрах кількість зареєстрованих вільних робочих місць перевищувало кількість шукаючих роботу людей, здатних їх зайняти. Але в деяких самокеруваннях спостерігається протилежне положення. Наприклад, у Расейнском районному самоврядуванні (Каунаський округ) пропозиція перевищує попит на роботу в 1,9 рази, у Скуодасском і Шилутском районних самокеруваннях (Клайпедский округ) - відповідно в 2 і 2,4 рази, у Шальчининкском районному самоврядуванні (Вільнюський округ) - у 2,1 рази.

Таке ж положення виявляється при аналізі відповідності пропозиції та попиту на роботу у визначених сферах економічної діяльності. У 2007р. надлишок кваліфікованих фахівців сільського господарства зареєстрований у всіх самокеруваннях країни, за винятком Клайпедского міського самоврядування, промисловості - за винятком самокерувань Каунаса, Алитуса, Шяуляй, Клайпеди і Йонавского району.

Основне пересування робочої сили відбувається в найбільше економічно розвитих Вільнюському і Клайпедському округах, оскільки ці регіони - основні центри скупчення робочих місць у країні, де росте попит на робочу силу. Однак у більш вилучених від окружних центрів і великих міст місцевостях, відкіля робоча сила відправляється за рубіж, створюється недостача фахівців окремих професій, що зменшує можливості розвитку даних територій, - говорить А. Пимпе. - У таких місцевостях особливо не вистачає фахівців, що роблять різні соціальні послуги. Крім того, там виникають особливі проблеми перед тими безробітними, про які в роботодавців мається негативна думка. Це - колишні увязнені, довгострокові безробітні і т.п.".

Пересування з одного міста в іншій і зручні транспортні маршрути полегшили б розподіл робочої сили. Графіки руху суспільного транспорту часто доставляють незручності людям, що виховують дітей і змушеним їздити на роботу в інше місто.

Викликає занепокоєння і стан транспорту. На шляхово-транспортних підприємствах, що надає послуги по перевезенню пасажирів, у даний час мається близько 3000 автобусів і тролейбусів, 75% яким служать уже більш 10 років.

Можна було б позбавитися частини турбот, пристосувавши для нестатків людей залізничний транспорт. Зєднання залізницею найважливіших міст країни і їхніх пригородів полегшило б поїздку людей на роботу. Однак постаріла інфраструктура залізничного транспорту і збитки від неприбуткового перевезення пасажирів не дають таких умов для подальшого розвитку цього виду транспорту.

В даний час намічається фінансово стимулювати безробітних шукати роботу удалині від будинку, створюючи для цієї мети механізм компенсування транспортних витрат. Передбачається також технічне відновлення суспільного транспорту і пристосування графіків його руху до потреб людей.

Більше всього жителів працездатного віку "стоять" на біржах праці Друскининкайського (9,4 проц.), Юрбаркського (9,1), Акмянського (9) і Игналинського (8,8) районів.

Тим часом потік робочої сили з-за кордону збільшується. Біржа праці Литви, задовольняючи потреби роботодавців у кваліфікованій робочій силі, за перший квартал 2008 р. видала 2133 дозволу іноземцям на роботу в Литві, з них 774 склали прибуваючі у відрядження іноземці. У порівнянні з тим же періодом минулого року, кількість виданих дозволів збільшилося майже вдвічі.

У першому кварталі 2008 р. найбільше іноземців працювали в будівельному секторі - 1321 (57% працевлаштованих іноземців), у секторі послуг - 933 (39%), промисловості - 103 (4%). У секторі послуг більше всього іноземців працювали в сфері транспорту, складування і звязки - 82%, у сфері готелів і ресторанів - 3%, нерухомості, оренди - 3%. Двоє іноземців працюють у сфері освіти, один - у сфері відходу за здоровям і соціальною роботою.

Найбільше дозволів на роботу видано водіям-експедиторам і водіям вантажівок з Бєларусі, України і Молдови (844), мулярам з Туреччини, Бєларусі і Китаю (355), монтажникам металоконструкцій з Туреччини, України і Бєларусі (200), обробникам з Бєларусі, України, Китаю, Узбекистану (149), зварникам з Бєларусі, України і Росії (140).

Із загальної кількості робочих місць, що фахівці біржі праці в першому кварталі 2008 р. могли запропонувати шукаючим роботу людям, близько 60%. були в секторі послуг, 24% - на промислових підприємствах, 12% - на будівництві, близько 4%. - у сільському господарстві. У порівнянні з ті ж періодом минулого року, частина вільних робочих місць у секторі послуг зросла на 4%.

У першому кварталі цього року працівники біржі праці допомогли влаштуватися на роботу 28,4 тис. безробітних (за той же період 2007 р. - 28,7 тис.). За цей період 5,6 тис. безробітних почали своя справа після одержання пільгових бізнесів-свідчень - це на 3 проц. більше, ніж за відповідний період 2007 р. Кваліфіковані робітники і ремісники - 9,7 тис. робочих місць, з них найбільше: 1,2 тис. мулярів, 1,0 тис. малярів і працівників родинних професій та ін.

Литва не має ємного внутрішнього ринку, не багата природними ресурсами і не є джерелом високих технологій. Багато хто з політиків-глобалістів вважають, що з такими стартовими умовами будь-яка країна приречена.

Робити ставку на великі держпідприємства як локомотиви росту литовці не стали. Не було в них гігантів радянського масштабу, а якщо і були, то шанси з виживання без вільного доступу до ринку Росії були нульовими. Тому влади вирішили лібералізувати економіку, створити сучасні державні права і дозволити людям самим обирати сфери інвестування.

Литовці успішно інтегруються у виробничо-збутові ланцюжки ТНК, чітко усвідомивши, що до 80% світової торгівлі відбувається в рамках асоційованих один з одним компаній.

Литовці включилися в активну конкурентну боротьбу з латишами і росіянами за перевалку вантажів через свої порти. У середині 90-х порт Клайпеди працював тільки з мазутом. Після реконструкції асортимент розширився більш ніж до 10 позицій. Зараз на території резервуарного парку створюються два найбільших у Литві універсальних (для мазуту, нафти і дизпалива) сховища по 32250 куб. м кожне. Інвестиції складають $13 млн. За чотири останніх роки Klaipedos nafta погасило кредитів більш ніж на $80 млн., спрямованих на модернізацію.

Найбільша вантажна компанія порту KLASCO торік збільшила оборот на 19%. Ріст йде в першу чергу за рахунок контейнерних перевезень. У два рази збільшився експорт (до 1,3 млн. т) добрив.

Приклад успішного регіонального розвитку і вдалих російських інвестицій у Литву (підприємство належить концерну «Еврохім») - кедайняйский хімкомбінат Lifosa. На початку століття Lifosa перебувало на грані банкрутства, але з приходом «Еврохіма» у 2001р. на підприємство пішло російську сировину, що на тлі росту попиту на добрива дозволило підприємству пройти швидкий курс реанімації. У 2005р. обіг виріс на 22,4%, прибуток - у 6,4 рази і склала близько 14,5 млн. євро.

Ренесанс переживає і відомий виробник холодильників Snaige, що випускає шість класів виробів з номенклатурою майже 65 найменувань. Близько 93% виробів експортуються в 35 країн світу, головним чином у Західну, Центральну і Східну Європу. Стратегічна орієнтація Snaige - споживачі із середнім статком. Литовці не роблять холодильники за $5-7 тис., як General Electric, LG чи Mielle. На європейському ринку їхні конкуренти - Bosch&Siemens, Electrolux, Zanussi, Candy і Indesit. Рівень шлюбу на Snaige - менш 1%, вироби сертифіковані ISO 9001 і ISO 14000. У 2006р. Snaige зявилося у всіх великих торгових мережах Росії. Побудувавши за рік у Калінінграді великий цех, литовці ввійшли на вигідний східний ринок.