2.4 Рівень розвитку продуктивних сил Черкаської області

Розвиток продуктивних сил області значною мірою залежить від удосконалення територіальної організації виробництва та формування ефективної територіальної структури виробничої діяльності, які мають відповідати природним, соціальним та економічним умовам території та визначатися особливостями суспільного і територіального поділу праці.

Територіальна структура економіки області складається з різних типів територіальних господарських елементів як частин обласної господарської системи -- виробничих промислових вузлів, агропромислових комплексів та інших територіально-господарських елементів.

Територіальну структуру всього господарського комплексу і структуру виробництва визначають галузі спеціалізації, а саме: харчова, хімічна промисловість, машинобудування й металообробка, лісова та деревообробна промисловість. Їх розвиток обумовлений наявним природно-ресурсним і трудовим потенціалом, виробничою та соціальною інфраструктурою, які формувалися протягом тривалого часу.

Черкаський промисловий вузол спеціалізується на хімічній і нафтохімічній промисловості, приладобудуванні, машинобудуванні для тваринництва й кормовиробництва, виробництві швейних та електронних машин, легкій і харчовій промисловості.

Звенигородсько-Ватутінський промисловий вузол характеризується спеціалізацією на виробництві вогнетривів, бентонітових глин для чорної металургії, паливній і харчовій промисловості.

Галузями спеціалізації Смілянського, Камянського і Уманського багатогалузевих промислових центрів є машинобудування і металообробка.

Система розселення області характеризується наявністю значної кількості міст (16), селищ міського типу (15) і сільських населених пунктів (826). Найбільші міста області -- Черкаси (309 тис.), Умань (90 тис.) та Сміла (77 тис. осіб). На розвиток системи розселення області значний вплив має тенденція до зменшення кількості наявного населення, що зберігається протягом останнього десятиріччя.