2. Мінеральні ресурси

Мінеральні ресурси -- природні речовини мінерального походження, що використовуються у господарстві як сировина або джерело енергії. Попит на мінеральні ресурси у світі росте приблизно на 5 % за рік. Щорічно з надр Землі видобувають понад 100 млрд т мінеральної сировини і палива. Це руди чорних і кольорових металів, вугілля, нафта, будівельні матеріали -- всього понад 200 різних видів.

Отже, під мінеральними ресурсами розуміють сукупність різних видів корисних копалин, які можуть бути використані за сучасного рівня розвитку продуктивних сил. За характером використання мінеральні ресурси поділяються на групи: паливно-енергетичні, рудні й нерудні. На їх базі розвиваються такі важливі галузі промислового виробництва, як чорна і кольорова металургія, електроенергетика, машинобудування, хімічна промисловість та ін.

Україна належить до одних з найбільш насичених мінеральними ресурсами регіонів світу. На її території розвідано 7667 родовищ 94-х видів корисних копалин. Із них на державному балансовому обліку знаходяться 5860 родовищ. Експлуатується 3222 родовищ 62 видів корисних копалин.

Україна володіє одними з найбільш крупних у світі запасами залізних, марганцевих, титанових, уранових і цирконієвих руд. До розряду високоякісних відносяться вугільні, каолінові, графітові, калійні родовища. Значними є запаси камяної солі, самородної сірки, флюсової сировини і вогнетривких глин, склянів пісків, бентонітів, цементної сировина та ряду інших видів корисних копалин. До відносно незначних відносяться запаси газу та нафти.

На протязі останніх 10-15 років якість мінерально-сировинної бази в Україні постійно знижувалась як внаслідок виснаження кращої частини запасів, так і внаслідок відсутності адекватного їх приросту. Це закономірний і невідворотній процес, що є загальним для всіх країн з розвиненим мінерально-сировинним комплексом. Тому при наявності достатніх абсолютних розмірів запасів на Україні все більше проявляється їх економічна обмеженість, тобто невпинне зростання матеріальних і трудових витрат на одержання сировини і палива.

В рамках реформування народного господарства неминучим є як абсолютне, так і відносне зменшення мінерально-сировинного сектору економіки. Тому те падіння обсягів видобутку корисних копалин, що сталося, є багато в чому безповоротнім. Разом з тим створений в Україні ресурсний потенціал, унікальність окремих його компонентів, масштаби розвитку гірничовидобувної промисловості та її інфраструктури обєктивно зумовлюють в довгостроковій перспективі значну питому вагу мінерально-сировинного комплексу в народному господарстві. В той же час його гіпертрофований і незбалансований розвиток ставить питання про суттєві і невідкладні зміни у структурній політиці.