2. Історія розвитку та сучасна адміністративна організація міста Збаража

Історія розвитку

Від кінця Х століття до 1349 року територія сучасного 3баража належала до Київської Русі та Галицько-Волинської держави. В 2-ій половині ХIV століття захопила Литва; від середини XV до кінця XVI ст. існувало васальне від Литви і Польщі Збаразьке князівство, яке згодом стало волостю в Кременецькому повіті Волинського воєводства Речі Посполитої.
Впродовж 1773-1918 років територія Збаражчини, за винятком Вишнівецької округи, входила до Австрії (від 1869 року - Австро-Угорщина). Вишнівеччина від 1795 року належала Росії. Від листопада 1918 року до липня 1919 року Збаразький повіт входив до ЗУНР. Впродовж 1920-1939 років належав до Волинського і Тернопільського воєводств Польщі, а 1939-1991 - УРСР.Під час Національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького козацьке військо воювало на Збаражчині у 1648, 1649, 1651, 1655 і 1657 роках.

Збараж - місто районного значення, центр Збаразького району, розташований на Подільській височині за 17 км від Тернополя на обох берегах р. Гнізни (притоки Серету). Перша писемна згадка про Збараж зявляється у 1211 році в Галицько-Волинському літописі (частині найдавнішого українського літописного зведення - Іпатіївського літопису).

Про давнє заселення території Збаража свідчать чисельні знахідки - поселення трипільської культури (V-III ст. до н.е.), черняхівської культури (ІІ-IV ст. н.е.), городища та могильники часів Київської Русі, скарб срібних прикрас ХІ-ХІІ ст.Щодо походження назви міста, то серед науковців єдиної думки немає. Одна з версії стверджує, що слово «збараж» походить від слова «збір». Тут руські князі збирали своїх воїнів, ідучи на рать.
На початку Х ст. місто входило до складу Київської Русі. У ХІ ст. зароджується Галицько-Волинське князівство, у складі якого Збараж відігравав помітну роль, про що стверджують писемні джерела.

Починаючи з XIV ст. місто разом зі значною територією України перебувало під владою Польщі та Литви. Проте в цей час воно не занепадає, а розбудовується і залишається значним центром південної Волині із великою політичною вагою. До XV ст. належить перша писемна згадка про власників міста, рід яких панував тут протягом кількох століть. Це були предки українського княжого роду Несвіцьких із Волині, що походили від Туровопінських і Рюриковичів. Родоначальником вважається Федір Несвіцький з Несвіча, що біля Луцька. Вони та їхні нащадки потім стали іменувати себе князями Збаразькими. У період XIII-XVI ст. Збараж зазнає постійних нападів монгольських орд Батия, Бурундая, Куремси, Айсора, Шишмана, котрі несли спустошення. Місто ніколи не було легкою здобиччю ординців, хоча не раз потерпало від руйнації та пожеж.У період визвольної війни 1648-1654 років війська Богдана Хмельницького були в Збаражі пять разів. У 1648 році козацькі загони Максима Кривоноса підступили до міста і з допомогою міщан захопили його без бою. Справжнім випробуванням для міста стали події 1649 року. Відступаючи перед війська Богдана Хмельницького, польські війська приймають рішення зупинитися у Збаражі і тут організувати оборону. 30 червня до міста підходить полк Данила Нечая, а в перших числах липня - основні сили козаків на чолі з гетьманом і числення кримська орда, з якою Хмельницький уклав союзницький договір. Місто Збараж, замок, де зосереджувалися всі польські сили, опинилися в тісному кільці. Почалася семитижнева облога. В стані захисників почалися хвороби, голод, паніка. У звязку з тим, що на допомогу полякам вирушили загони Яна Казимира, Богдан Хмельницький, не знімаючи облоги, вирушає під Зборів, де відбувається генеральна битва. Проте зрада кримського хана Іслам-Гірея змушує гетьмана підписати Зборівську угоду, яка на той час не була вигідна для козаків. Але саме вона узаконила утворення невеличкої частинки незалежної України в межах Київського, Брацлавського і Чернігівського воєводств. Після Зборівського договору було знято облогу Збаража, за період якої відбулося 17 кінних битв, 27 штурмів, близько 80 вилазок. Під час облоги під мурами замку полягли тисячі славних синів України, серед яких полковники Нестор Морозенко і Кіндрат Бурляй.У 1734 році гайдамацькі загони полковника Верлана захопили замок.З 1772 року Збараж в складі Австро-Угорської держави. 13 вересня 1797 року Збараж отримав від австрійського цісаря Франца ІІ герб міста із зображенням верховної постаті Святого Юрія, який вбиває дракона. Під час наполеонівських воєн та участі Росії у війні Франції проти Австрії, територія Східної Галичини між Серетом і Збручем, включно із Збаражчиною, під назвою Тернопільський край, була передана Росії, під адміністрацією якої Збараж перебував з 1809 до 1815 року.

Деяке пожвавлення економіки міста, зокрема в галузі приміського сільського господарства, настало в середині ХІХ ст., коли під впливом революційних подій 1848 р. цісар Фердинанд скасував у Галичині панщину.

У роки Першої світової війни (1914-1918), польсько-української (1918-1920) господарський та культурний розвиток міста припинився. Відповідно до умов Брестської мирної угоди територію Галичини, у т.ч. Збараж, знов зайняли австрійські війська, які перебували тут до кінця жовтня 1918 р. до розвалу Австро-Угорської імперії. Першого листопада 1918 р. у Львові постала Західноукраїнська народна республіка - ЗУНР. Того самого дня у Збаражі група активістів на чолі з отцем С. Теслею, В. Фриделем, І. Жилою, проф. Музичкою, Л. Барановським, М. Студницькм та іншими роззброїла австрійську поліцію і гарнізон, взяла міську повітову владу у свої руки. Для захисту Української держави від наступу польських військ із українських юнаків Збаража і навколишніх сил був створений військовий курінь, який у складі Тернопільського полку ім. С. Петлюри брав участь у важких боях під Львовом, у Чортківський офензиві, а після відходу Української Галицької Армії за Збруч зазнав великих втрат у боях із більшовицькими, денікінськими та польськими військами.Відомий громадський діяч Збаражчини Андрій Шмигельський був делегований до представництва уряду ЗУНР у Станіславові, брав участь в історичному Акті Злуки ЗУНР і УНР 22 січня 1919 р. в Києві.У 1921-1939 рр. Збараж був у складі Польщі, а з 1939 р. - у складі СРСР.6 липня 1941 р. Збараж зайняли німці. Впродовж 1941-1942 рр. було знищено 3000 мешканців міста єврейської національності.Після Другої світової війни у Збаражі почалося будівництво нових промислових підприємств та соціальних установ.

Сучасна адміністративна організація

Місто Збараж розміщене у північно-східній частині Тернопільської області. Загальна площа міста становить 6,94 кмІ. По побудові поверхні територія міста являється хвилястою рівниною, значно піднятою над рівнем моря. Більша частина території має абсолютні висоти 350-400 метрів. Найвища точка - Зубова Гора біля с.Добриводи - 432 м., Княжа гора на монастирку - 406 м., Замкова гора - 388 м. Головна річка Збаража - Гнізна - 73 км. довжини і 870 км.кв. сточища біля с.Шимківці. До басейну Припяті відноситься річка Горинь, до Дністра річка Гнізна. Гідрологічний режим річок зв`язаний з джерелами живлення в залежності від пори року, атмосферних опадів і підземних вод. Місто Збараж розміщене у північній частині центрального агрокліматичного району області, або відноситься до „Холодного Поділля”. Медобори закривають доступ до міста теплим вітрам, тому у Збаражі холодніше, ніж у Тернополі чи Кременці, але він порівняно м`ягкий континентальний з частково вираженими порами року. Збараж знаходиться в північній частині Тернопільської області. Він межує з такими районами: на півночі та на північному заході з Кременецьким, на заході із Зборівським, на південному заході та півдні з Тернопільським, на південному сході із Підволочиським, на сході із Лановецьким і на північному сході з Шумським районом.