4. Вікова структура населення України

Чисельність постійного населення України на 1 січня 2013 року, за оцінкою, становила 45372,7 тис. осіб. З них 31123,0 тис. осіб (68,6%) - жителі міських поселень і 14249,7 тис. осіб (31,4%) - жителі сільської місцевості.

У структурі населення України 53,8% (24410,0 тис. осіб) складають жінки і 46,2% (20962,7 тис. осіб) - чоловіки. Зі зростанням питомої ваги чисельності чоловіків у структурі населення продовжуються позитивні зрушення (які спостерігаються з 2009 року) у співвідношенні статей. На кінець 2012 року на 1000 чоловіків припадало 1164 жінки, тоді як на початок року - 1167 (на початок 2009 року - 1170). Однак зміни у статевій структурі населення міських та сільських жителів мають неоднаковий характер: у міських поселеннях із 2009 року співвідношення майже не змінюється і коливається в межах 1183-1184, а в сільському населенні "навантаження" на чоловіків щорічно зменшується (так, на початок 2009 року в сільській місцевості на 1000 чоловіків припадала 1141 жінка, а на початок 2013 року - 1126).

Основний чинник формування статевої структури населення країни - смертність чоловіків та жінок. Щороку народжується хлопчиків більше, ніж дівчаток. Так, у 2012 році від загальної кількості народжених хлопчиків народилось 51,6%, а дівчаток - 48,4%, або ж на 100 дівчаток припадало 107 хлопчиків. Однак уже смертність дітей віком до 1 року має статеві відмінності: у 2012 році на 1000 живонароджених відповідної статі померло 9,3 хлопчиків та 7,5 дівчаток. Із віком різниця в рівнях смертності зростає. Так, уже починаючи з віку 20-24 роки смертність чоловіків перевищує показник для жінок утричі.

Індикатором суттєвої статевої диспропорції структури населення є гендерна різниця показників середньої очікуваної тривалості життя при народженні: у 2012 році середня очікувана тривалість життя при народженні для чоловіків становила 66,11 року, для жінок - 76,02 року. Тобто різниця середньої очікуваної тривалості життя при народженні між чоловіками та жінками становила 9,91 року, тоді як, наприклад, у Швеції та Нідерландах - 4 роки, у Німеччині - 5 років.

Чисельна "перевага" жінок над чоловіками у складі населення спостерігається із 34 років та з віком збільшується. Водночас "перевага" жінок над чоловіками в міському населенні починається з 27 років, у сільському - із 48 років. В останні 11 років, незважаючи на щорічне зменшення чисельності населення (як загальне, так і природне зменшення чисельності населення), депопуляція призупинилась.

Депопуляція населення - звужене відтворення населення (коли наступні покоління менші за чисельністю від попередніх), що призводить до систематичного зменшення чисельності населення і структурних зрушень у розподілі населення за віком у бік старших вікових груп.

У 80-х роках відбулося зростання народжуваності, а в 90-х та на початку ХХІ століття - зменшення. Починаючи з 2002 року, поступово зростає кількість народжень, що утворює на нижній частині статево-вікової піраміди широку основу. Незважаючи на зростання народжуваності, загальна кількість дітей у віці 0-15 років зменшувалась і тільки в останні два роки вона почала збільшуватись: упродовж 2011 року на 17,5 тис. осіб, 2012 року - на 54,6 тис. осіб.

Чисельність населення у віці 16-59 років за останні пять років зменшилась з 29,7 млн. осіб до 28,6 млн. осіб. Також зменшилась частка осіб цієї вікової групи в загальній чисельності населення - на 1 січня 2013 року вона становила 63,1%. Цей процес буде продовжуватись, оскільки у цю вікову групу будуть "входити" когорти з чисельністю менше 400 тис. осіб, а "виходити" більше ніж 600 тис.

На початок 2013 року майже кожен сьомий житель України перебував у віці 65 років і старше. Водночас частка населення у віці 60 років і старше (показник старіння населення, який рекомендовано Інститутом демографії та соціальних досліджень ім. М.В.Птухи НАН України) на 1 січня 2013 року склала 21,4%.

В Україні рівень старіння населення серед регіонів значно різниться. Так, частка осіб у віці 60 років і старше варіює від 16,2% у Закарпатській області до 25,4% у Чернігівській [4, с.1-7].

В Україні спостерігаються відмінності у віковій структурі населення між різними регіонами. Станом на 1 січня 2009 року найбільш молоде населення було характерне для Закарпатської (середній вік -- 36,2 роки), Рівненської (36,7), Волинської (37,3) областей. Закарпатська та Рівненська області -- єдині в Україні, в яких кількість дітей до 15 років перевищує кількість осіб, старше працездатного віку. Найстаріше населення -- у Чернігівській області (середній вік 42,7 роки), Донецькій, Сумській (41,7), Луганській (41,6).

Віковий склад постійного населення станом на 1 січня 2013

Постаріння населення найхарактерніше для областей центральної України та Донбасу. У Чернігівській, Сумській, Полтавській областях особи старше працездатного віку становлять 27-30%, а середній вік коливається в межах 41-43 років. Найбільше старіння характерне для сільських районів цих областей. В областях Донбасу спостерігається найнижча частка дітей -- 12-13%.

За 1989-2013 рр. середній вік населення збільшився з 36,5 до 40,5 . Особливо швидко цей процес протікав серед міського населення, де середній вік збільшився на 5,6 років, з 34,8 до 40,4, тоді як серед сільського лише на 0,9 років -- з 39,8 до 40,7 [7].

Віковий склад населення України станом на 1 січня 2013

В Україні 53% її жителів -- жінки, що є результатом певного історичного розвитку. Уже в 1937 р. кількість жінок у колишній УРСР (тобто в Східній Україні) значно перевищувала кількість чоловіків, оскільки жінок загинуло менше під час голодомору (вони легше переносили голод, ніж чоловіки). Крім того, під час Другої світової війни більших втрат зазнало чоловіче населення.

Сьогодні невідповідність між кількістю чоловіків і жінок спостерігається лише серед людей середнього і старшого віку. Статистичні дані свідчать, що в Україні, як і в цілому у світі, народжується більше хлопчиків, ніж дівчаток. (У світі переважає чоловіче населення.)

В Україні населення поділяють на три вікові групи -- молодшу за працездатну, працездатну (чоловіки у віці 16-59 років, жінки 16-54 роки) та старшу за працездатну. Кількість молодшої вікової групи є низькою, що пояснюється різким скороченням народжуваності населення. Частка людей працездатного віку серед міських і сільських жителів різна: сільське населення налічує значно менше людей працездатного віку, ніж міське. Це ще раз засвідчує гостру демографічну ситуацію в українських селах, тобто низьку частку людей працездатного віку, зростання дефіциту трудових ресурсів. Частка старшої за працездатну групу населення найвища на селі (майже третина сільських жителів). Що стосується міських поселень, то тут люди у старшому за пенсійний вік становлять близько пятої частини всіх їх жителів.

Середній вік жінок у 2013 році становив 42,9 р. ,чоловіків -- 37,7 р., що повязано з вищою смертністю та нижчою тривалістю життя серед чоловічого населення.

Значною (10-12 років) в Україні є різниця тривалості життя жінок і чоловіків. Приблизно такою вона прогнозується і на майбутнє. Середня тривалість життя населення України становить 67 років, у тому числі чоловіків -- 61 рік, жінок -- 73 роки. Це дуже низькі показники порівняно з розвинутими країнами Європи [6, с. 25].