Висновок

Отже, сучасна демографічна криза в Україні не є суто українським феноменом, її причини обумовлені загальними цивілізаційними тенденціями зміни способу життя та відтворення населення, які властиві розвинутим країнам, які здійснили основні фази демографічної революції у ХХ столітті. За довгостроковим демографічним прогнозом чисельність населення нашої країни протягом наступних років продовжуватиме зменшуватись і на кінець 2025 р. становитиме 44.7 млн., що приблизно на 2 млн. осіб менше ніж зараз.

Для сучасної демографічної ситуації характерне поступове старіння населення України. Внаслідок постійного зниження народжуваності впродовж останнього століття, частка дітей знизилась з приблизно 40% на початку XX ст. століття до 15% на поч. XXI ст. Частка працездатного населення змінювалася повільно і коливалась у межах 60% -- 62%. Натомість, зі збільшенням тривалості життя і зниженням смертності, спостерігалося зростання частки населення старше 60 років -- від 3-4% на початку XX ст. до 21% на початку XXI ст.

З усього населення України її громадяни становлять 47 млн. 950 тис, іноземці - 168 тис, з яких громадяни держав СНД - 151 тис. осіб. Найбільше іноземців проживає в м.Севастополь (3,4%).

У складі населення спостерігається яскраво виражена перевага двох етносів: 37,5 млн. осіб (77,8%) є українцями і 8,3 млн. (17,3%) - росіянами. Протягом міжпереписного періоду кількість українців дещо зросла, натомість кількість етнічних росіян зменшилася на чверть. Вперше після другої світової війни в Україні відбулося зростання питомої ваги осіб, для яких українська мова є рідною, тобто відбувся перелом тенденції русифікації населення. Лише чотири з двадцяти семи регіонів переважно російськомовні (Севастополь, Крим, Донеччина та Луганщина), у трьох областях (Запорізька, Одеська та Харківська) кількість осіб із рідною українською та російською мовами приблизно однакова, понад дві третини населення решти двадцяти регіонів вважають рідною українську мову.

Демографічна політика України в сучасних умовах повинна бути направлена не тільки на стимулювання народжуваності, але і на зміцнення сімї, підвищення матеріального добробуту людей, зниження захворюваності і смертності.

Отже, демографічні процеси не можуть залишатися без уваги держави, оскільки вони торкаються найважливіших сфер життя людей і рівня економічного розвитку країни.

Тому на нашу думку для покращення демографічної ситуації в Україні, необхідно вжити наступні заходи:

- Для молодих повнолітніх - розробити програми та заходи, що пояснюють коротко- та довгострокові переваги здорового способу життя. Використовувати податки, тарифи, правові положення та норми для широкого запровадження заходів на підтримку здорового способу життя. Ключовим аспектом тут є не формальне регулювання, а практичне застосування.

- Подолання бідності, запобігання розвиткові хронічної та успадкованої бідності на основі зростання доходів та рівня життя всього населення;

- Забезпечення ефективної зайнятості, яка має стати надійною гарантією належного рівня життя не тільки для самого працюючого, а і для його утриманців.

Список використаної літератури

1. Бєлєнок О А. Поселенська диференціація як чинник соціальної нерівності в Україні // Український соціум. Науковий журнал. - 2006. - № 1. -С. 24.

2. Гавриленко, О.П. Екогеографія України: навч. посібник / О.П. Гавриленко. К. : Знання, 2008. 647 с.

3. Грицик, В. Екологія довкілля. Охорона природи: навчальний посібник/ В. Грицик, Ю. Канарський, Я. Бедрій. - К.: Кондор, 2009. - 292 с.

4. Державна служба статистики України. Загальна характеристика статево-вікового складу населення України - 23.07.2013. № 10. - С.7

5. Джигірей В.С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища:навчальний посібник В.С. Джигірей. К.: Знання, 2006.- 319 c.

6. Заставний Ф. Д. Економічна і соціальна географія України: Підруч. для 9 кл. серед, загальноосвіт. шк. -- К.: Форум, 2000. -- 239 с.

7. Статистика населення України. Банк даних.[Електронний ресурс]. Режим доступу: http://database.ukrcensus.gov.ua/MULT/Dialog/statfile_c.asp