3.2 Чинники, які обумовлюють зростаючу роль морських портів

транспортний автомобільний перевезення географічний україна

Відповідно до тенденцій світового економічного розвитку у найближчому майбутньому очікується суттєве зростання товарообміну у напрямку Європа - країни Азіатсько-Тихоокеанського регіону. Так, за оцінками експертів ЄС до 2010 року очікується збільшення товарообміну за цим напрямком на 30-35%. Очікується також зростання товарообміну за напрямком європейської осі „Північ-Південь” - за експертними оцінками до 2010 року на 25-30%. За прогнозами суттєве збільшення перевезень транзитних вантажів передбачається в тому числі і для морського транспорту. У звязку з цим Україна має потенційні можливості для залучення додаткових транзитних потоків через свою територію за цими напрямками за умову реалізації конкретних заходів щодо подальшого розвитку та модернізації власної транзитної транспортної інфраструктури та створення сприятливих умов для переміщення транзиту територією країни. У цьому контексті зростатиме роль морських портів, як однієї із найважливіших ланок національної транзитно-транспортної інфраструктури. Позитивні тенденції у розвитку портів свідчать про їх зростаючу роль у забезпеченні виходу України на світові ринки. Серед країн Європи Україна має один із найвищих коефіцієнтів транзитності. На сьогодні технологічні потужності національної транспортної інфраструктури здатні щороку перевозити залізницями більше ніж 1 млрд. т вантажів, переробляти в портах понад 163 млн. т вантажів. За потужністю морських портів Україна займає третє місце у Чорноморському басейні після Російської Федерації та Румунії [17].

На сьогодні для України існує загроза збереження негативних тенденцій у цій сфері. Зокрема, це зменшення обсягів транзиту територією України за більшістю напрямків, недостатнє завантаження потужностей транспортної систем (зокрема, портів, залізниць) власною вантажною базою. За цих умов подальша втрата транзиту при неможливості принципово збільшити власну вантажну базу суттєво вплине на функціонування всього транспортного комплексу країни. Погіршення становища України у транзитній сфері може мати незворотний характер, якщо сучасні негативні тенденції не будуть враховані на загальнодержавному рівні при розробці національної транспортної політики.

Транзитні функції держави впливають на її геоекономічне і геополітичне положення, визначають роль України у міжнародному поділі праці. Міждержавний транзит через українську територію - це значний національний ресурс, який на сьогодні використовується не повною мірою. За оцінками експертів транзитний потенціал України на сьогодні реально використовується лише на 50-60%. Так, наприклад, невикористаний резерв переробної спроможності українських портів становить більше 30% (2008 р.) [16].

Що стосується морських портів, то протягом останніх років зберігається тенденція до зменшення обсягу транзиту так і зменшення його частки у загальному вантажообігу портів України. Так, обсяг транзиту у 2005 році в цілому по всіх морських торгових портах становив 48972 тис. т (що складало 44% віз загального вантажообігу), у 2007 році - 42717,3 тис .т (відповідно 38%), у 2008 - 38906,2 тис. т (відповідно 36%). Позитивна динаміка зростання обсягу транзиту спостерігається у Ренійському, Ізмаїльському, Усть-Дунайському, Миколаївському, Керченському портах, порту Южний. Негативні тенденції щодо зменшення обсягів транзиту спостерігалися у Іллічівськом, Одеському, Феодосійському, Бердянському, Маріупольському портах. При цьому найбільші темпи спаду транзиту в Феодосійському порту, для якого основну частку транзиту до 2007 року становила нафта російського „Юкоса”. І якщо у 2006 році Феодосійський порт за обсягом вантажообігу входив у 5 найбільших портів України, то сьогодні він займає лише 12 позицію.

Згідно з інформацією Міністерства транспорту і звязку за 1 квартал 2009 року обсяги перевалки транзитних вантажів морськими портами знизилися на 2,1% (-205 тис. т) порівняно з аналогічним періодом минулого року. Причини такого становища - зниження обсягів транзиту наливних вантажів (-562 тис. т), що дещо компенсується стійкою тенденцією до зростання обсягів транзиту тарно-штучних та сипучих вантажів (+356 тис.т).