Технічні культури в Україні. Основні проблеми та перспективи розвитку

курсовая работа

2.1 Аналіз розвитку технічних культур в Україні

У сучасних умовах для успішного розвитку цієї галузей агропромислового комплексу створюються нові форми організації агропромислового виробництва - агропромислові обєднання, агрокомбінати, агрофірми, асоціації, виробничі й науково - виробничі системи. Найпростішою формою агропромислової кооперації є агропромислове підприємство. У ній в одному господарстві поєднуються сільськогосподарське та промислове виробництво, тобто зусилля раніше відокремлених, але взаємоповязаних галузей для підвищення ефективності виробництва.

Інтеграція української економіки до світового економічного простору вимагає від вітчизняних компаній виробляти конкурентоспроможну висококваліфіковану продукцію, продавати і купувати товари за світовими цінами, експортувати продукцію, що має ціну нижчу за світову, та імпортувати ті товари, що не виробляються в країні. З урахуванням таких тенденцій розвитку українські компанії повинні привчатися реагувати на сигнали, що подаються зовнішнім ринком та слідкувати за розвитком технічних культур в Україні. Тож у цьому розділі ми розглянем сучасний стан вирощування технічних культур в Україні зробим аналіз розвитку технічних культур в Україні та дамо оцінку факторів впливу при використані технічних культур в Україні. Природно-кліматичні умови та родючі землі України сприяють вирощуванню всіх технічних культур і дають змогу отримувати високоякісну сировину і продукти від виробництва в обсягах, достатніх для забезпечення внутрішніх потреб і формування експортного потенціалу. Разом із тим, подальший розвиток галузі вимагає ґрунтовної економічної оцінки, перегляду цілого ряду позицій щодо технічно-технологічних, організаційно-економічних та ринкових умов функціонування всього комплексу.

На прикладі останніх статистичних даних, ми можемо побачити динаміку розвитку технічних культур на прикладі Хмельницької області.

Таблиця 2.1

Посівні площі сільськогосподарських культур по містах і районах Хмельницької області у 2010 році (тис.га)

Населені пункти

Уся посівна площа

У тому числі

технічні культури

По області

1002,4

218,9

міста

Хмельницький

0,3

-

Камянець-Подільський

0,1

0,0

Нетішин

0,8

0,0

Славута

0,2

-

Старокостянтинів

0,6

0,0

Шепетівка

0,3

0,0

райони

Білогірський

39,7

9,0

Віньковецький

25,9

4,9

Волочиський

75,0

16,7

Городоцький

59,2

14,4

Деражнянський

32,4

4,9

Дунаєвецький

52,4

8,5

Ізяславський

50,9

12,5

Камянець-Подільський

63,7

12,5

Красилівський

74,6

16,7

Летичівський

29,3

7,2

Новоушицький

32,6

9,5

Полонський

37,0

7,2

Славутський

53,9

15,6

Старокостянтинівський

80,2

16,3

Старосинявський

37,5

4,4

Теофіпольський

52,0

9,8

Хмельницький

61,3

13,7

Чемеровецький

58,0

15,1

Шепетівський

41,2

10,0

Ярмолинецький

43,3

10,0

Примітка. Складено автором за даними Державної служби статистики

Існують значні відмінності у розвитку технічних культур у Хмельницькій області. (таблиця 2.1). Це зумовлено сприятливими умовами для життя та землеробства у нашому регіоні.

Продовження таблиці 2.1

Площа, з якої зібрано врожай (тис.га)

Технічні культури

1990

1995

2000

2005

2006

2007

2008 |

2009

2010

Цукрові буряки (фабричні)

144,7

115,0

57,9

37,4

46,2

35,6

20,8

28,0

47,6

Соняшник

0,4

1,1

4,2

5,0

5,1

5,1

14,1

15,2

27,6

Соя

0,2

0,1

0,4

2,4

4,1

10,3

25,6

27,0

71,4

Ріпак

10,4

5,2

10,6

19,3

39,5

72,7

109,8

97.6

50,1

Примітка. Розраховано автором за даними Державної служби статистики

Таблиця 2.2

Посівні площі основних сільськогосподарських культур у 1950- 2010 роках (тис.га)

Роки

Цукрові буряки (фабричні)

Соняшник

1950

87,3

7,1

1955

101,0

8,4

1960

125,5

6,8

1965

159,4

5,5

1970

145,5

5,1

1975

157,9

2,2

1980

163,2

0,1

1985

145,0

0,1

1990

144,7

0,3

1995

118,1

1,1

2000

72,8

4,7

2005

39,3

5,7

2006

48,5

6,0

2007

36,9

5,2

2008

21,0

14,7

2009

28,2

15,9

2010

48,1

28,7

Рис. 2.2 Динаміка структури посівних площ сільськогосподарських культур

Примітка. Джерело: [8, с. 20]

Як видно з таблиці 2.1 і 2.2, динаміка розвитку технічних культур в Україні відзначається нерівномірною її динамікою розвитку різних регіонах.

Таблиця 2.3

Посівні площі основних технічних культур в Хмельницькій області протягом 1990-2010р. (тис. га)

1990

1995

2000

2005

2006

2007

2008

2009

2010

Технічні культури

164,4

128,2

94,3

70,7

103,6

135,0

182,0

191,5

218,9

у тому числі

цукрові буряки (фабричні)

144,7

118,1

72,8

39,3

48,5

36,9

21,0

28,2

48,1

соняшник

0,3

1,1

4,7

5,7

6,0

5,2

14,7

15,9

28,7

соя

0,2

0,1

0,4

2,6

4,3

10,9

27,1

28,5

75,6

ріпак

10,5

5,3

13,9

20,5

42,3

78,7

113,9

103,3

55,7

Примітка. Розраховано автором за даними Державної служби статистики

Аналізуючи ситуацію(таблицю 2.1) можна зробити висновок: виробництво цукру в Україні падає, хоча світове виробництво зростає. Зменшення виробництва цукру відбувається за рахунок зменшення середньорічної врожайності цукрових буряків і зменшення посівних площ.

Україна є найбільшим в світі виробником цукрових буряків

Друге місце за посівами технічних культур належить соняшнику. Основні площі соняшнику зосереджені в Степовій зоні, Закарпатті, на півдні лісостепу.

У північні та західній частинах України вирощується льон-довгунець. Якщо в 1990 р. виробництво становило 205 тис. га, то в 2000 р. - 159 тис. т, 2002 р. - 108, тис. т.

Таблиця 2.4

Посівна площа льону-довгунця. Ф. Заставний. “ГеографіяУкраїни”[с.126]

Роки

Посівні площі (тис.га.)

Льону-довгунцю (тис. га)

1990

205

10,3

2000

159

10,5

2011

101

10,2

Примітка. Розраховано автором за даними Державної служби статистики

Аналізуючи розвиток і розміщення інших технічних культур в Україні (таблиця 2.4) можна зробити висновок, що посівні площі скорочуються в усіх областях України, хоча в торговельному потенціалі частка культур досить висока.

Протягом останнього десятиріччя Україна не змогла утвердитися з експортуванням цукру ні на світовому, ні на європейському, ні на ринку країн близького зарубіж-жя. Починаючи з 1998 р. українські виробники цукру перестали на всі 100% забезпе-чувати вітчизняним цукром і внутрішній ринок. З того самого року відбувається по-мітне зростання дисбалансу в експортно-імпортних операціях, і загальний обсяг імпорту цукру в 2001 р. досяг майже 1/3 (481,4 тис. т)1 внутрішнього виробництва цукру з цукрових буряків (1,65 млн. т). Найбільший спад виробництва цукру відбувся у 2002 р. Граничний розмір квоти поставки цукру на внутрішній ринок, яку затверджено постановою Кабінету Міністрів України на період з 1 вересня 2008 р. до 1 вересня 2009 p., становив 1800 тис. т. Світовий ринок виробництва цукру сягає майже 135 млн. т і протягом останніх років істотно випереджає зростання попиту на нього (світове спо-живання цукру становить 130 млн. т).

Україна займає провідне місце за рівнем територіальної концентрації посівних площ технічних культур. На території України розміщено 22% площ, зайнятих технічними культурами. У 2000 р. їх посіви становили 3,8 млн. га і до 2009 посівні площі істотно не змінилися.

Провідне місце посідають цукрові буряки.

Виробництво цукру в Україні падає, хоча світове виробництво зростає. Але в даний час уряд має намір підвищити виробництво цукру.

Зменшення виробництва цукру відбувається за рахунок зменшення середньорічної врожайності цукрових буряків і зменшення посівних площ. Основними регіонами вирощування цукрових буряків є Вінницька, Хмельницька, Черкаська, Полтавська, Тернопільська області.

Україна є найбільшим в світі виробником цукрових буряків. Друге місце за посівами технічних культур належить соняшнику. Основні площі соняшнику зосереджені в Степовій зоні, Закарпатті, на півдні лісостепу.

У північні та західній частинах України вирощується льон-довгунець.

Виробництво соняшнику в господарствах характери-зується високою рентабельністю. Чистий прибуток з 1 га посіву становить 250 грн. в масі. З усіх культур, що вирощуються з умовах нашої країни, саме соняшник та зернові дають прибутки, які набагато перевищують витрати, що необхідні для розвитку виробництва цих культур з розширеною основою.

Україна в 2010 році вийшла на третє місце в Європі за площами вирощування ріпаку після Франції та Німеччини та зайняла шосте місце в світі. Про це свідчить порівняльний аналіз динаміки посівних площ під ріпаком, проведений Асоціацією «Український клуб аграрного бізнесу».

Так, в 2010 році посівні площі під ріпаком у Франції становили 1601 тис.га, Німеччині - 1546,4 тис га, в той же час в Україні - 802,7 тис.га.

Під врожай 2008 року в Україні озимим ріпаком засіяно 1533,4 тис.га, що на 87,4% більше даних попереднього року. Прогнозується, що під ярий ріпак буде засіяно близько 155 тис.га. Таким чином, загальні площі під ріпаком в Україні можуть досягнути 1,7 млн га. При середньорічній врожайності 13, 1ц, валовий збір очікується на рівні близько 2300 тис.т.

Збільшення обсягів світового споживання ріпакової олії протягом 2000-2010 років зумовлено її особливостями - придатна як для харчового використання, так і для переробки на біодизель. Завдяки цьому ріпакова олія за своєю цінністю посідає перше місце в світі серед рослинних олій. Зважаючи на це, особливо відчутними темпами зростає попит та обсяги виробництва ріпаку.

В Україні ріпак як промислову культуру почали інтенсивно впроваджувати лиш останні 10-15 років. Серед основних олійних культур України в структурі посівних площ ріпак посідає друге місце (17 відс.), поступаючись тільки соняшнику (72 відс.) та випереджає сою (12 відсотків).

За даним Державного комітету статистики України, валовий збір зерна ріпаку у 2010/08 МР складає близько 1,1 млн. тонн, а середня врожайність перебуває на рівні 13,1 ц/га. За результатами виробництва ріпаку в світі, Україна поділяє з Австралією 5-6 місця (близько 2,3 відс. світового виробництва).

За оцінками експертів, враховуючи поточний стан посівів озимого ріпаку, підвищення запасів продуктивної вологи в грунті до оптимальних, валовий збір за збереження існуючих умов може скласти близько 2,5 млн. тонн (при урожайності 17,6 ц/га) [7,с.225-227].

В Україні вирощують і коноплі, посівні яких постійно зменшуються. Вирощують їх в Степовій зоні.

Південь - головний район вирощування сої, яка переважно культивується на зрошувальних землях. Площа цієї культури займає близько 1 млн. га. Білки (їх вміст у насінні становить за 45%) і олія йдуть на потреби консервної, хлібопекарної, маргаринової, мясної галузей

Якщо в 1990 р. виробництво становило 205 тис. га, то в 2000 р. - 159 тис. га, 2012р.-109, тис. га.

Льон-довгунець - культура довгого дня і краще росте в більш північних районах. В умовах України його вирощують у поліських районах.

До технічних культур відносяться : цукроносні, олійні, волокнисті культури та каучуконоси. До цукроносних культур відносяться цукрова тростина та цукровий буряк. Більше половини цукру виробляється з цукроносної тростини - тропічної травянистої однорічної культури. Цукрову тростину переробляють поблизу плантацій, бо її перевезення та тривале зберігання повязані з великими труднощами. Отриманий у результаті переробки цукор-сирець транспортується на будь-яку відстань на цукрорафінадні заводи.

Цукровий буряк як цукроносна культура з кожним роком набуває дедалі більшого значення. Вирощують його переважно в країнах Європи і Північної Америки. Головними виробниками цукру-сирцю з цукрового буряку є Франція, Німеччина, Україна, Італія, Росія, Великобританія, Іспанія, Польща, Чехія, Словаччина. Великих експортерів бурякового цукру немає. Винятком є Франція. Поступово стає великим експортером цього продукту Україна. Більшість країн Європи та США імпортують цукор, навіть якщо у них є власне виробництво.

Олійні культури є сировиною для одержання жирів рослинного походження, що відіграють і раціоні харчування питомішу роль, ніж жири тваринного походження. Головною олійною культурою є соєві боби, з яких у світі отримують жири. Соняшник вирощується головним чином у Росії, Україні, країнах Південної Європи, США, Аргентині, Китаї.

До технічних культур відносяться цукроносні, олійні, волокнисті культури та каучуконоси. До цукроносних культур відносяться цукрова тростина та цукровий буряк.

2.2 Оцінка факторів впливу при використані технічних культур в Україні

Рельєф місцевості, характер грунтів, майданчики для промислового і цивільного будівництва відрізняються надзвичайно великою різноманітністю не тільки в масштабах країни, а й у середині економічного району. Через це їхня економічна характеристика є найбільш істотною для аналізу розміщення продуктивних сил усередині району і не має суттєвого значення для міжрайонного зіставлення.

Кліматичні умови, позбавлені такої контрастності, є подібними не лише для окремих економічних районів, а й для економічних зон. Несприятливі кліматичні умови зумовлюють значне зростання вартості всіх видів будівництва (тобто капітальних вкладень) і поточних витрат у виробничій та невиробничій сферах. У ряді галузей кліматичні умови впливають на вибір технологічної схеми виробничого процесу, що також повязано зі зменшенням або збільшенням капітальних вкладень та експлуатаційних витрат.

Трудові ресурси як чинник розміщення продуктивних сил фахівців оцінюють з різних точок зору. Дехто вважає, що розміщення виробництва має здійснюватисьу повній відповідності до існуючого розміщення трудових ресурсів. Інші фахівці розглядають проблему робочої сили в процесі розміщення виробництва як другорядну порівняно з іншими економічними чинниками. У нинішніх умовах чинник трудових ресурсів для розміщення виробництва в Україні набув першорядного значення. Це зумовлено насамперед досить нерівномірним розміщенням трудових ресурсів і поглибленням диспропорції між трудовими ресурсами і можливостями його використання, зменшення чисельності населення, зростанням безробіття та значимості кваліфікованої, інтелектуальної праці в умовах поглиблення кризи виробництва.

Науково-технічний прогрес. Всебічне використання його досягнень, розвиток на їх основі нових галузей і вдосконалення наявних традиційних зумовлює зміни у структурі суспільного господарства, зрушення у розміщенні окремих виробництв. Розвиток науково-технічного прогрессу характерезується повсюдністю поширення, тобто за своєю сутністю розвиток науки і техніки екстереторіальний, всеохоплюючий і має всебічний вплив на життєдіяльність людей.

Природні ресурси - група чинників, що має важливе значення як для визначення структури господарства країни, так і для розміщення, продуктивних сил. Природні ресурси - це обєкти і сили природи, які на певному розвитку продуктивних сил та вивченості можуть бути використані для задоволення потреб суспільства у формі безпосереднього застосування в матеріальній діяльності.

Водні ресурси - винятково важливий чинник для розвитку сільського господарства, розвитку населених пунктів. Організація надійного водопостачання, захист водних ресурсів від забруднення і виснаження набувають у сучасних умовах особливої актуальності.

Природні умови - друга група чинників розміщення продуктивних сил. Вони повязані з територіальними в природному середовищі. Поняття «природні умови» охоплює властивості природи, істотні для життєдіяльності населення, але які на певному рівні розвитку продуктивних сил безпосередньо не беруть участі у виробництві, хоч і мають на нього вплив.

Природні умови значною мірою визначають продуктивність і спеціалізацію сільського господарства, розвиток будівництва, технологічні характеристики певних виробництв, а також рівень життя населення [5,с.187].

Чинники продуктивних сил - це сукупність численних різноякісних умов ресурсів, передумов, потрібних для вибору місця розміщення або подальшого розвитку будь-якого соціально-економічного обєкта з урахуванням його особливостей, виборчих критеріїв і поставленої мети.

Сукупність чинників утворює своєрідний механізм, необхідний для «запуску» процесу розміщення. Чинники регулюють кількісні та якісні характеристики розміщення усіх конкретних видів людської діяльності та мають вирішальний вплив на цей процес.

Якщо територіальний поділ праці пояснює своєрідний механізм розміщення продуктивних сил у межах певної соціально-економічної системи, то сукупність чинників розміщення конкретних економічних, соціальних та інших обєктів є важливим інструментом вирішення конкретної проблеми локалізації обєктів, їхній облік дає можливість уникнути помилок у розміщенні окремих підприємств, галузей і виробничих комплексів, підвищити економічну ефективність їхнього функціонування.

Майже всі чинники розміщення піддаються формалізації. Цим зумовлені можливості широкого використання науково-методичних підходів до обґрунтування комплексності розвитку продуктивних сил. Посилення вимог до якості цього процесу, особливості регіональної соціально-економічної політики змушують виробляти нові підходи до оцінювання чинників розміщення продуктивних сил.

В міру вичерпання вільних земель для сільського господарства виникає необхідність штучного відтворення грунту. Вже сьогодні існують його замінники (гідропоніка, аеропоніка тощо). Людство в майбутньому буде ширше вишуковувати можливості для задоволення своїх потреб у харчуванні за рахунок повноцінних замінників (наприклад, тих, що вирощуються в морі).

Сільське господарство - одна з головних галузей матеріального виробництва, що має важливе значення для постачання продовольства для населення та сировини для промисловості. Важливою галуззю сільського господарства є вирощування технічних культур.

Технічні культури вирощують заради одержання сировини для виробництва різноманітних продовольчих та промислових товарів. Технічні культури хоч і трудомісткі, але дуже прибуткові, тому у всіх районах, де вони культивуються, під них відводять найкращі землі.

У світі спостерігається безперервний приріст технічних культур, але це відноситься перш за все до економічно-розвинутих країн. В державах що розвиваються сільське госпордарство не в змозі прогодувати власне населення.

Вирощування технічних культур з 1990 р. до 2003 р. в Україні зменшується. Це можна пояснити тим, що щорічно зменшується частка посівних площ і низькою врожайністю. НТР поки що слабо вплинула на вирощування технічних культур в цих країнах. Науково-технічна революція і в сільському господарстві і при вирощуванні технічних культур полягає у комплексній механізації усіх галузей, у хімізації виробництва, у застосуванні агрорної та біологічної науки.

Активне впровадження досягнень НТР допомагає одержати великий економічний ефкект при менших витратах праці та енергії. Уміле застосування мінеральних добрив, своєчасна та якісна машинна обробка землі, висока якість насіння дозволять багаторазово підвищити врожайність у галузі.

Економічний розвиток світового вирощування технічних культур відбується на основі агропромислової інтеграції, тобто обєднання безпосередніх виробників продукції з підприємствами, що виробляють цю продукіцю, а також з виробниками сільськогосподарських машин, мінеральних добрив, отрутохімікатів, з заготівельними, транспортними, збутовими фірмами.

Основою вирощування технічних культур є земля. Земля є головним багатством природи. Оброблювані землі дають 88% харчової енергії для сучасного людства.

С/г угіддя становлять 4 млрд. га (30% суші), з них 1,5 млрд. перебуває у використанні, 2,6 млрд. га - луки і пасовища.

Чисельність населення в світі зростає, а це диктує необхідність збільшення виробництва с/г продукції за рахунок або підвищення врожайності, або освоєння нових земель, або обома шляхами разом узятими. Таким чином, найкращим шляхом для цього є міліорація земель. Це зрошення, осушення, обводнення. За останні 200 років зрошувана площа зросла у 25 разів і становить 235 млн. га всієї продукції.

Отже розглянувши сучасний стан вирощування технічних культур в Україні ми дослідили аналіз розвитку технічних культур в Україні. Таким чином дали оцінку факторів впливу при використані технічних культур в Україні. На сучасному етапі розвитку технічних культур в Україні структура АПК формується ЗА факторами, які впливають на розвиток технічних культур в Україні особливо впливають : кліматичні умови, трудові ресурси, науково-технічний прогрес, природні ресурси, водні ресурси, природні умови, чинники продуктивних сил тощо.

У даному розділі було зроблено динаміку та аналіз сучасного стану та розвитку технічних культур. Тож з усього дослідженого зробили такий висновок що на розвиток технічних культур впливають усі фактори.

Делись добром ;)