1.1 Загальна характеристика та особливості формування природно-ресурсного потенціалу Луганського регіону

Зі здобуттям Україною незалежності Луганська область увійшла до складу її земель і сьогодні є одним з провідних індустріальних центрів. Площа області складає 26 684 км?.

Луганська область входить у перші чотири індустріальні регіони України. Займаючи 4,4% території держави, вона знаходиться на третьому місці по величині природно-ресурсного потенціалу, обсягу промислового виробництва і національному доходу після Донецької і Дніпропетровської областей. [1, с. 5]

Питома вага області у ВВП України складає 8,2%, а на душу населення - у 1,5 рази вище за середню по країні. У структурі економічного потенціалу регіону провідна роль належить промисловості. У державному поділі праці область забезпечує 6,5% виробництва промислової продукції України.

Природно-ресурсний потенціал регіону розрахований як сукупність річних диференціальних рент, що одержані окремими користувачами природних ресурсів конкретних територій. Оцінці піддавався земельний, водний, рекреаційний і мінеральний потенціали області й окремих її районів.

Основу природно-ресурсного потенціалу області складають мінерально-сировинні ресурси. У їхньому складі пануюче положення займає камяне вугілля, запаси якого складають біля однієї третини балансових запасів усього Донецького басейну. [6, с. 84]

Поверхня області представляє собою хвильову рівнину, що підвищується з долини Сіверського Дінця на північ і на південь, де розташований Донецький кряж. Він був сформований потужними товщами осадових порід стародавніх морів, що колись існували тут. Найвища точка - Могила Мечетна - 367 м. Найбільш характерною рисою кряжа є чергування пагорбкуватих водороздільних площин з глибокими крутобережними річковими долинами і сухими балками. В долині рік Міуса і Нагольної висота Донецького кряжа знижується, і східні схили переходять в Приазовську берегову рівнину. На північ зниження проходить поступово і до Сіверського Дінця обривається стрімким виступом, утворюючи мальовничий правий берег ріки. В лівобережній частині області простягається Старобільська рівнина. На крайній півночі в межі області заходять вибалки Середньоруського узгіря. Абсолютні висоти тут поступово знижуються (від 216 до 50 м) на південь і південний захід до долини Сіверського Дінця. [10, с. 74]

Вздовж лівого берега ріки тягнеться порівняно неширока (16 - 18 км.) терасова рівнина, вкрита, головним чином пісками, місцями сформованими в дюни. Ґрунти родючі, головним чином чорноземні. Потужність найродючіших пластів досягає метра товщини, а іноді навіть більше. Поширені також дернові ґрунти. Застосування правильної агротехніки дозволяє збирати досить високі урожаї вирощуваних тут сільскогосподарських культур, баштанних, овочів. Клімат помірно-континентальний з відчутними засухами. Середня температура найтеплішого місяця червня +21 °C і найхолоднішого січня ?7 °C. Вітри переважно східні і південно-східні. Максимальна середньорічна кількість опадів (550 мм) випадає в найбільш піднятій частині Донецького кряжа. Дощі часто випадають у вигляді короткочасних злив. Зима порівняно холодна, з різкими східними і південно-східними вітрами, відлигами і ожеледицями, малосніжна. Весна - сонячна, тепла, нерідко супроводжується сухими східними вітрами, заморозками. Літо жарке, друга половина його - помірно суха. Осінь сонячна, тепла, суха.

Водні ресурси області формуються в основному за рахунок річкового стоку р. Сіверський Донець, який поступає з прилеглих територій і безпосередньо в межах області, а також експлуатаційних запасів підземних вод. Сумарні водні ресурси складають у середньому по водності рік 5,65 кв. км, з яких 64% складає притік, 226 - місцевий стік і 10% підземні води.

В області - 123 річки, 6 із яких мають довжину більш 100 км. Головна річка - Сіверський Донець, довжина її в межах області складає 265 км, площа водозабору - 24,9 кв. км, або 93% площі області. Також є 60 озер, найбільші з них Боброве та Вовче, 60 водосховищ площа дзеркала яких складає 5,68 тис. га, 302 ставки - площа дзеркала 2,67 тис. га. Річки, озера, водосховища і ставки використовуються для промислового, комунального водопостачання, зрошення і риборозведення. [3, с. 84]

Для бальнеологічних та лікувальних цілей видобуваються бромні, хлоридно-натрієві високомінералізовані мінеральні води, які широко розповсюджені на території області у вигляді смуги шириною 60-90 км, північна межа якої проходить по лінії Троїцьке-Новопсків-Біловодськ, а південна - Лисичанськ-Луганськ.

Луганська область знаходиться в зоні різнотравно-топчаково-ковильних степів. Рослинність в результаті діяльності людини зазнала великих змін. Велика частина території області розорана, лише на схилах ярів, в долинах рік і в заповідниках (Стрілецький степ, Провальський степ) збереглися ділянки степової рослинності. Тут зростає більше тисячі видів різноманітних рослин. Лісів мало (біля 7% території області).Вони розміщені вподовж річок, на схилах долин, балок і ярів. Переважають ліси байрачного типу. Вони ростуть в балках і відзначаються істотною різноманітністю: серед них нараховується близько 50 порід дерев і кущів. Переважають такі породи - дуб, береза, ясен. Підлісок представлений жовтою акацією, кущами терену, бузини, шипшини. Ці види зустрічаються на узліссі та прогалинах. [5, с. 83]

За балансовою вартістю мінеральної сировини Луганщина посідає 2-3 місце в Україні (разом із Дніпропетровською областю після Донецької), але в основному це вугілля, обсяг балансових запасів якого в області сягає 14541 млн. т. Тут розвідані та експлуатуються ряд родовищ природного газу - Краснопопівське, Борівське, Капітонівське, Муратівське, Лобачівське, Кондрашівське, Вільховське, Макіївське, Зайцівське. За наявними запасами газу регіон може перейти на самозабезпечення. Крім паливних ресурсів в області є понад 120 придатних для експлуатації родовищ нерудної сировини.

Територія Луганської області входить в східну зону України. Фауна області представлена головним чином степовими і деякими лісовими тваринами, однак, дика фауна бідна. [5, с. 93]

Твариною-символом області є бабак, зокрема зображений на гербі.

Із хижаків зустрічаються: вовк, лисиця, єнотовидний собака, ласка та ін. Серед гризунів найбільше поширені: заєць, бабак, хомяк, тушканчик, кріт і т.д. Із пернатих хижаків водяться кобчики, яструби, орли-могильники. Ліс рясно заселений корисними і співучими птахами: жайворонками, перепелами, соловями, дятлами, стрижами, ластівками і багатьма іншими. В ріках, озерах і ставках багато різноманітної риби.