Архітектура і образотворче мистецтв

Докладніше у статті Мистецтво Австралії

Артур Стрітон. Золоте літо, Ігльмонт (1889). Канберра, Національна галерея Австралії.

Корінне населення Австралії здавна знало мистецтво гравірування, різьблення і розпису (на Пд. і в центр. частині А. С. — геометричний криволінійний, на Зх.—прямолінійний орнамент). Прикрашали побутові й культові предмети, зброю, розписували фарбами тіло та обличчя. На Пн. зустрічаються сюжетні наскельні розписи: монохромні лінійні зображення людей (здебільшого міфологічних істот), що відзначаються динамікою та енергією малюнка, поліхромні живописні зображення тварин, птахів, риб, плазунів. Знайдено також дерев'яні пластичні фігури та вирізьблені на камені рельєфні зображення. Нове мистецтво Австралії розвивається з кінця 18 ст. під впливом англ. мистецтва. В 19 ст. стали відомими аквареліст К. Мартене, графік-реаліст С. Г. Гілл, живописець-пейзажист Б. Л. Бювелот і його послідовники: Т. Робертс, А. Стрітон, Ф. МакКаббін та ін., що визначили національне обличчя мистецтва країни. Наприкінці 19 — на початку 20 ст. поширюються напрями, зв'язані з академізмом (Дж. Ламберт) і модернізмом (брати Н. та Л. Ліндсі). В 30—40-х рр. 20 ст. стали відомими талановиті місцеві художники, що засвоїли техніку зх.-європ. живопису. Серед них Альберт Наматьїра (академік живопису), який створив низку яскравих, пройнятих любов'ю до рідної країни пейзажів. Він організував групу художників-аборигенів. Останнім часом в А. С. проникають модні зх.-європ. формалістичні течії (кубізм, сюрреалізм, абстракціонізм). Для передового, зв'язаного з життям австралійського мистецтва 1940—50-х рр. характерна сповнена експресії творчість У. Добелла, Н. Куніхана та ін.

Розвиток монументального будівництва в Австралійському Союзі почався в кінці 18 ст. і перебував під впливом англ. класицизму і неоготики (див. Готика). В 2-й пол. 19— поч. 20 ст. розгорнулась інтенсивна забудова міст Сіднея, Мельбурна, Брісбена і Аделаїди. Для цього періоду характерним в еклектичний напрям в архітектурі (будинок головного поштамту в Сіднеї на вул. Мартінплейс у формах ранньо-ренесанського палацу та інші). З 20-х рр. 20 ст. в архітектурі Австралійського Союзу поширюються нові течії, в основному конструктивізм (урядові будинки в Канберрі, Сіднеї, Мельбурні та інші).

Театр[

Сіднейський оперний театр

Корінне населення Австралійського Союзу театру не знало. Перші театральні вистави колоністів і засланих до Австралії з Англіїзасуджених осіб відносяться до 80-х років XVIII століття. У 30—40-ті роки XIX століття у Сіднеї, Хобарті, Аделаїді, Мельбурні почали створюватись постійно діючі театри. У другій половині XIX століття театри об'єднуються у трести, які очолили Дж. Коппін, Дж. Вільямсон, А. Гарнер, Д. Бусіко-молодший та інші, які згодом стали відомими театральними діячами країни. Театри ставили твори австралійських авторів, європейську та американську класику, намагаючись копіювати закордонні постановки. На початок XX століття театри переживали фінансовий і творчу кризу. У 10—30-ті роки активізувалась діяльність прогресивних літературно-театральних об'єднань, які відіграли велику роль у формуванні національного театру. Об'єднання ставили переважно національну драматургію — Катаріну Сусанну Прічард, Луїса Ессона, У. Мура, К. Вотсона, В. Палмера, С. Маккі, а також п'єси французьких, англійських, російських та інших європейських авторів. У 1936 році робочі самодіяльні театральні колективи (які виникли у 30-ті роки) об'єдналися у «Лігу нового театру», діяльність якої сприяла появі «нових театрів» («нью тіетр»).

Умови, у яких протікала робота театральних колективів (відсутність постійних приміщень, матеріальні труднощі), не сприяли зростанню і розвитку національного театру; у спектаклях переважав театральний провінціалізм. Створений у 1954 році державний «Австралійський єлизаветинський театральний трест» ставив завдання розвитку професійного австралійського театру (у тому числі балетного та оперного), проте субсидії надавалися переважно балетним трупам, які наприкінці 50-х років — у 60-ті роки отримали широке розповсюдження і досягли значного професійного рівня. Серед танцівників — Гарт Велч, танцівниць — Мерілін Джонс, Ж. Карін, Е. Файфілд та інші. Керівники балетної трупи — балетмейстери Роберт Гелпменн і Пеггі ван Праг.

Група Австралійський балет, заснована у 1961 році, виступає переважно у Сіднеї і Мельбурні, вона неодноразово гастролювала за кордоном. Австралійський театр танцю був заснований у 1965 році в Аделаїді, його очолював відомий хореограф Меріл Танкарт. Сіднейська хореографічна компанія організує вистави в Оперному театрі, які завоювали широке визнання у країні.

Більшість театрів у країні так звані комерційні, з них ведучі — «Театральна компанія Дж. Вільямсона», об'єднання «Тіволі» і трест «Гарнет Х. Керолл». Ці театри не мають постійних режисерів і постійного складу акторів, на головні ролі запрошуються «зірки» з інших країн. У розвитку національного театру значна діяльність «репертуарних» (не комерційних) театрів Сіднея («Олд тоут», «Індепендент тіетр», «Сент-Мартінс-тіетр», «Емералд-гілл-тіетр») і Мельбурна. Репертуарні театри, сміливо експериментуючи, ставлять спектаклі, які відрізняються високим професіоналізмом (театри мають постійні будівлі, акторські школи-студії); існують вони головним чином на грошові пожертвування місцевої інтелігенції. У репертуарі класична драматургія, п'єси сучасних зарубіжних і національних авторів.

У країні є національний інститут драматичного мистецтва (Мельбурн). Значна кількість акторів приходять у театри з аматорських так званих малих театрів, широко поширених у передмістях і в провінції. У Сіднеї, Ньюкаслі і Мельбурні цікаво працюють напівпрофесійні театри («нью тіетр»), де ставляться насамперед національна та класична драматургія. Прогресивна соціальна спрямованість цих театрів визначає їх репертуар, гру акторів.