27. Экономические районы Украины.

Ефективність регіональної політики залежить від чіткого визначення т-рії регіону, його меж, природно-ресурсного та соціально-економічного стану. Адже регіон — це об'єкт регіональної політики, — тому велике значення має економічне районування країни, тобто виокремлення на її території самостійних регіонів, які представляють економічні райони. Економічний район — це територіальна частина народного господарства країни, якій органічно притаманні географічна цілісність та економічна спільність. Економічні райони підрозділяються на 1галузеві та 2 інтегральні.1. Галузеві райони х-ться зосередженням на певній території підприємств окремих галузей (паливної, металургійної тощо).2. Інтегральні райони х-ться загальністю внутрішніх економічних зв'язків, територіальною, адміністративною цілісністю. Надалі йтиметься саме про інтегральні райони. За своїм масштабом, розміром території, місцем у територ.поділі праці виділяють мікрорайони (група адміністративних районів), мезорайони (як правило, дві-три області) та макрорайони (велика частина території країни, може налічувати до десяти та більше областей).

Економічне районування України — непроста проблема. Регіональний аналіз для здійснення районування доцільно почати на рівні адміністративних областей. Шляхом синтезу найважливіших показників економічного розвитку (національний дохід на душу населення; валовий продукт на душу населення; продуктивність суспільної цраці; виробництво продукції промисловості й сільського господарства на душу населення; обсяг матеріального достатку на душу населення; забезпеченість території природно-ресурсним потенціалом; демографічний потенціал тощо).

В Україні п'ять макроекономічних районів: 1) Центральноукраїнський (Київська, Чернігівська, Житомирська, Черкаська, Кіровоградська області); 2) Донецько-придніпровським (Донецька, Дніпропетровська, Луганська, Запорізька області); 3) Північно-Східним (Харківська, Сумська, Полтавська області); 4) Причорноморський (Одеська, Миколаївська, Херсонська області та Автономна Республіка Крим); 5) Західноукраїнський (Рівненська, Волинська, Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська, Вінницька, Хмельницька, Закарпатська, Чернівецька області). Ця мережа районів об'єктивно віддзеркалює особливості сучасного регіонального розвитку Українинаф Опір відстані. Основними його хар-ми є технічна можливість, вартість надійність і швидкість транспор-я. Лише розвиток трансп-х комунікацій,здешевл-я трансп-я, зниж-я ОВ в уумовах існув-я тер-ї дифер-ї ВВ породжує проблему розміщ-я. В умовах існування ТДВВ вибір місця розташув-я підприємств дещо усклад-ся:-при сильному ОВ розташув-я привязуэться до насел-го пункту або насел-й пункт форм-ся довкола підприэмства, що роташ-сь на тер-ї з низькими витратами вир-ва;-за відсутністюОВ підпр-ва розташов-ся у місцях із мінімумом витрат вир-ва.За умов одночасного існув-я ТДВВ та середнього ОВ критерієм оптим-го розташув-я підпр-ва мав би бути мінімум сумарних витрат на вир-во прод-ї (В) та її транспор-я до споживача (Т),тобто Кo =Вi +∑Ті,j ---min.

Вi-вартість вир-ва прод-ї в і-му пункті тер-ї.Ті,j –витрати на трансп-я прод-ї з і-го пункту тер-ї до j-го споживача. Проте викор-я такого критерію супроводж-ся певними труднощами, оскільки підприємству невідомі транспортні витрати до них, які є складовою критерію оптим-ті розташув-я.

топереробні заводи. Їхні потужності здатні переробити 50—60 млн т нафти.