6. Методи етнодемографічних досліджень

Особливістю методичного набору застосовуваного в етнодемографічних дослідженнях є його надзвичайна різноманітність, що повязана з інтердисциплінарним характером самої етнічної демографії. Вчені - етнодемографи у своїх наукових студіях спираються на методологічні принципи, методи і прийоми розроблені етнографією, демографією, статистикою, математикою, географією, соціологією, психологією та іншими науками.

Вивчення закономірностей відтворення етнічних груп передбачає їх аналіз у взаємозвязку з рештою закономірностей розвитку природи та суспільства, в русі та розвитку. Саме тому особливо важливим методологічним принципом етнодемографії є принцип історизму. Послідовне дотримання цього принципу передбачає не лише вивчення етнодемографічних явищ у хронологічній послідовності, але і висвітлення історичних тенденцій демографічних процесів у середовищі певних етносів.

Серед методів демографії, що широко застосовуються етнодемографами у власних дослідженнях, можемо виділити: методи повздовжнього та поперечного демографічного аналізу, метод когорт, метод потенційної демографії, метод стандартизації демографічних коефіцієнтів, метод віково-когортно-часового аналізу, метод демографічних таблиць, мультистатусні методи, методи демографічного прогнозування тощо. Коротко зупинимось на їхній характеристиці.

Метод повздовжнього аналізу полягає у вивченні частоти демографічних змін (народження, шлюб, смерть та ін.) у житті певної групи етносу, або етнічної спільності загалом у різні часові періоди (протягом життя одного чи декількох поколінь).

Метод поперечного аналізу означає вивчення цієї частоти у різних груп етносу (за статтю, віком, соціальним становищем) але в один календарний період (наприклад , на час проведення конкретного перепису населення).

Когортний метод є способом вивчення етнодемографічних процесів за якого їх описують та аналізують у когортах, тобто сукупностях людей (представників одного етносу) котрі одночасно увійшли в однаковий демографічний стан (народились, одружились чи померли в один рік).

Метод потенційної демографії зявився порівняно недавно і відображає принципово новий підхід до вивчення демографічних процесів в етнічному середовищі, коли демографічні процеси виражаються не кількістю демографічних подій що сталися, а так званим демографічним потенціалом - середньою або очікуваною тривалістю майбутнього життя.

Інколи демографи застосовують метод стандартизації демографічних коефіцієнтів, який дозволяє, порівнюючи етнодемографічні характеристики різних когорт чи етнічних груп, виключати несуттєві для дослідження відмінності у їх складі.

Метод демографічного моделювання застосовується в етнодемографії через неможливість здійснити так званий “чистий” експеримент, тобто реально змоделювати етнодемографічний процес. Саме тому для вивчення демографічних процесів всередині етносу, а також їхніх звязків з іншими соціальними явищами широко застосовується метод демографічного моделювання.

Найбільш розповсюдженими моделями є моделі стаціонарного населення та стабільного населення, а також метод демографічних таблиць. Стабільне населення розглядають як “закрите”, тобто таке, що не знає міграційних процесів. Стаціонарне населення розуміють як таке стабільне населення чисельність якого є сталою, а коефіцієнт приросту дорівнює нулю.

Методи демографічного прогнозування дають можливість оцінити значення і роль тих чи інших компонентів зміни етносу порівнюючи їх вплив на чисельність та структуру етнічної групи у майбутньому. Серед цих методів найбільшого розповсюдження набули метод пересування за віком та метод компонентів. Перший з них застосовується при обрахуванні чисельності етнічної групи на майбутнє (на перспективу), а метод компонентів полягає в окремому прогнозуванні основних демографічних показників етносу (народжуваності, смертності тощо) на майбутнє.

Етнічна демографія, особливо в останні десятиліття, широко застосовує у власних дослідженнях методи етнографії. Одним з найчастіше застосовуваних етнодемографами методів етнографії є порівняльно-історичний. Це спосіб дослідження, який дає змогу шляхом порівняння виявляти загальне й особливе у розвитку народів, а також причини цих подібностей чи розбіжностей. Залежно від конкретних пізнавальних цілей та мети дослідження нині застосовуються переважно три види історичних порівнянь: історико-типологічне (вивчення етнічних явищ, що у процесі розвитку набули схожих ознак); історико-генетичне (вивчення явищ котрі мають спільне коріння, генетичний звязок); історико-дифузійне (вивчення явищ, що набули схожих ознак у наслідок етнокультурних контактів).

Близьким до порівняльно-історичного є типологічний метод. Він застосовується як універсальний засіб упорядкування величезного емпіричного та статистичного матеріалу. Метою застосування типологічного методу є виявлення усієї сукупності однопорядкових, подібних за природою явищ, компонентів чи складових.

Дослідження цілісної сутності явищ та складових процесу етнічного відтворення через аналіз його структурних компонентів здійснюється за допомогою методу компонентного аналізу. Він передбачає виявлення всіх існуючих звязків між усіма компонентами з наступним визначенням серед них основоположних, важливих, а також другорядних - таких, що несуттєво впливають на процес відтворення етносу.

Окремі випадки не дозволяють встановити загальні закономірності етнодемографічного процесу, вони виявляються лише в масі таких випадків. Саме тому обрахування сум демографічних подій обумовлює широке застосування в етнічній демографії статистичних методів. Будучи самостійною наукою статистика в етнічній демографії відіграє роль одного з основних методів дослідження, формуючи у цій якості одну з основних частин етнодемографії - етнічну статистику.

Особливості етнодемографічних процесів визначають і необхідність застосування математичних методів. У більшості випадків етнодемографія має справу з процесами зростання чисельності етнічних груп або навпаки, з процесами їх депопуляції. Чисельність етносу чи окремої його когорти розглядається як змінна величина. Характеристика закономірностей демографічного процесу неможлива без оцінки темпів зміни тих чи інших демографічних характеристик етнічної спільності у часі. Саме тому в етнодемографії знайшли певне розповсюдження методи математичного аналізу.

В етнодемографічних дослідженнях широкого розповсюдження набули графічні методи. Залежність етнодемографічних процесів від віку та тривалості перебування у тій чи іншій демографічній ситуації не завжди може бути подана в аналітичному вигляді, а тому вчені застосовують прийоми графічного зображення демографічних процесів в етнічному середовищі у вигляді так званих “кривих” (смертності, шлюбності, народжуваності тощо). Особливе місце серед графічних методів посідає демографічна сітка. Вона дозволяє, за допомогою геометричних побудов, отримати числові значення окремих етнодемографічних величин, що не піддаються безпосередньому підрахунку, а також обрахувати основні характеристики демографічних процесів у поколінні та проаналізувати їх перебіг у часі.

Останнім часом все ширше застосування в етнодемографії отримали картографічні методи. Вперше у вітчизняній науці їх застосував В.І.Наулко досліджуючи динаміку чисельності народів України у ХХ столітті. При допомозі картографічних методів проводиться порівняння демографічних процесів та етнічних когорт окремих територій.

У звязку з поглибленням уявлень про природу етносу та механізм етнічного відтворення , а також роль соціальних чинників у демографічних процесах всередині етнічної групи останнім часом в етнодемографічних дослідженнях набувають розповсюдження соціологічні методи. Їхнє застосування дозволяє розкрити залежність етнодемографічних процесів від функціонування тих чи інших соціальних інститутів та поведінки самих людей. Серед методів соціології найбільшого розповсюдження у практиці демографів та етнодемографів набули: опитування, аналіз документів та спостереження. Звертання до методів соціологічних опитувань викликане перш за все постановкою нового комплексу дослідницьких завдань етнодемографії, повязаних з вивченням соціально-психологічних механізмів притаманних представникам того чи іншого народу, адже вони значною мірою формують демографічну поведінку етносу та впливають на процес відтворення.