6. Грунти
Ґрунтовий покрив у межах Галицького району неоднорідний. Основні типи ґрунтів на лівобережжі Дністра - опідзолені чорноземи, темно-сірі ґрунти, а на правобережжі - дерново-підзолисто глеєві.
Сірі опідзолені ґрунти сформовані на карбонатних лесоподібних суглинках. Вони поділяються на кілька підтипів: світло-сірі, сірі, темно-сірі.
Світло-сірі опідзолені ґрунти зустрічаються на високих плато та їх схилах. За механічним складом ці ґрунти переважно пилувато-легкосуглинисті, але трапляються середньо- та важко-суглинисті відміни. Ґрунти бідні на поживні елементи та гумус: у верхньому горизонті його вміст дорівнює 1,8-2,7%; мають високу кислотність.
Сірі опідзолені ґрунти розвинулись на менш розчленованих формах рельєфу, ніж світло-сірі, від яких відрізняються відсутністю елювіального горизонту, більш гумусовані. Вміст гумусу в орному шарі складає 1,9-3,0%, реакція ґрунтового розчину кисла (рН=4,3-4,9).
Темно-сірі опідзолені ґрунти сформувались на лесоподібних суглинках під покривом лісової та травянистої лучно-степової рослинності в умовах достатнього атмосферного зволоження. Залягають вони на вододілах і використовуються переважно як орні землі. За механічним складом ґрунти легко- та середньосуглинисті. В орному шарі міститься 2,6-2,8% гумусу. Ґрунти середньокислі.[4, 41]
Опідзолені чорноземи розміщені на плакорах і пологих схилах південних експозицій в умовах глибокого залягання ґрунтових вод. Сформувались на лесоподібних карбонатних суглинках. За механічним складом ці ґрунти пилувато-, легко- або середньосуглинисті. Вміст гумусу в верхньому горизонті - 3,4-4,4%. Реакція ґрунтового розчину слабокисла.
На плакорах Придністеря місцями поширені глибокі малогумусні (слабоструктурні) чорноземи, що сформувались на лесоподібних відкладах, підстелених вапняками. Для них характерний значний вміст гумусу (5-6%), насиченість основами, наближеність реакції ґрунтового розчину до нейтральної (рН - 6,2), найвищий запас рухомих поживних речовин.[8, 45]
На правобережжі Дністра переважають дерново- середньо- і сильнопідзолисті поверхнево-оглеєні ґрунти, сформовані на алювіальних, переважно безкарбонатних суглинках та глинах терас передкарпатських річок. За механічним складом ґрунти переважно суглинкові, характеризуються низьким вмістом гумусу (1,0-2,5%), значною кислотністю.
На межиріччі Лімниці та Лукви розміщені переважно дерново-середньо- і сильнопідзолисті глейові ґрунти, за механічним складом - супіщані та суглинкові. Незначне поширення на південний схід від р. Луква мають також дерново-слабопідзолисті глеєві ґрунти, за механічним складом піщані та глинисто-піщані.
На заплавах і двох надзаплавних терасах Дністра та Лімниці поширені лучні ґрунти. Вони сформувалися на алювіальних відкладах річкових заплав та делювію, в умовах високого (2-3м) рівня ґрунтових вод. Ці ґрунти часто затоплюються під час паводків. Лучні ґрунти мають досить високу природну родючість, вміст гумусу в середньому 3%, реакція ґрунтового розчину середньо- або слабокисла.
У долині Гнилої Липи ґрунти лучно-болотні, сформовані в умовах постійного надмірного зволоження ґрунтовими і поверхневими водами. Ґрунтові води залягають на глибині 0,5-1,5 м. У звязку з цим перехідний горизонт у них повністю оглеєний.[10, 335]
На пологих і крутих схилах Придністеря, у прирічковій частині заплав, місцями поширені дернові та дернові опідзолені ґрунти, складені алювієм, пісками. Це слабо розвинені, наймолодші за віком ґрунти, для яких характерна небезпека розмивів й змивів.