4.2 Машинобудівний комплекс

Машинобудівні підприємства дають країні саморозвантажувальні вагони - думпкари для перевезення вугілля та руди, баштові крани, автонавантажувачі, дорожньо - будівельні махаяни, суднове устаткування. Є підприємства з ремонту суден, виробництва папероробної, торговельного та комунального обладнання. Отримала розвиток електротехнічна промисловість, що спеціалізується на виробництві мікродвигунів, світлотехнічної та електрозварювальної апаратури.

Машинобудування і металообробка були до початку 90-х років провідною промисловою галуззю Калінінградській області.

Машинобудування представлено трьома основними галузями: електротехнічна промисловість, суднобудування і машинобудування для легкої і харчової промисловості.

Значне зниження обсягів виробництва машинобудівної продукції обумовлено змінами геополітичного положення області, розривом господарських звязків щодо поставок сировини, комплектуючих виробів і необхідного устаткування, а також зростанням транспортних витрат.

Відмінними особливостями машинобудівного комплексу регіону є нерозвиненість внутрішньо обласної кооперації між підприємствами, висока інтегрованість на внутрішньоросійському ринку, відсутність власної надійної сировинної бази, насамперед металів та енергоресурсів. Скорочення обсягів виробництва на провідних підприємствах промисловості області негативним чином позначається на стані машинобудівного комплексу Росії в цілому. З 42 працюючих в колишньому СРСР машинобудівних підприємств, 18 перейшли до країн Балтії та СНД.

Серйозні проблеми машинобудівного комплексу - ефективне використання основних фондів. Рівень використання обладнання не перевищує 60-70%. Знос основних виробничих фондів складає 50-55%.

Не вирішені і численні проблеми розвитку науково-технічного прогресу, впровадження ресурсозберігаючих технологій і засобів малої механізації, скорочення обсягу ремонтних робіт.

В якості основних шляхів розвитку комплексу можуть стати: освоєння і випуск нових видів продукції, обладнання; підвищення надійності та її конкурентоспроможності не тільки на внутрішньому, але й на зовнішньому ринку; збільшення обсягів виробництва товарів народного споживання; використання ресурсозберігаючих технологій.