Аналіз розвитку Бучацького району

реферат

1. Наукові підходи до вивчення просторової організації регіону

1. Системний аналіз - підхід до дослідження будь - якого обєкту як до системи. Як правило, територіальні господарські системи є складними соціально - економічними і природними утвореннями. Основним предметом дослідження є, так би мовити, тріада - "природа - господарство - населення".

2. Історичний аналіз - вивчення розвитку регіону протягом певного періоду часу. Він має перевагу у регіональних дослідженнях, оскільки, господарство, населення, природа, є інерційними системами. Кардинальні зміни їхнього розвитку можливі тільки протягом тривалого часу.

3. Метод техніко - економічних розрахунків - дає змогу кількісно і якісно вимірювати будь - які процеси й обєкти, бо кожен такий показник є своєрідною одиницею виміру їхніх ознак, характеристик, особливостей.

4. Балансовий метод - один із універсальних економічних методів дослідження. Розрізняють два види балансів: матеріальні і грошові. Використовують також міжгалузевий баланс для визначення програми розвитку регіону, оптимізації розміщення господарства в межах регіону.

5. Теорія гри - один з найсучасніших методів. Використовується для дослідження так званих конфліктних ситуацій для узгодження інтересів зацікавлених сторін, що є найважливішим для пошуку компромісних варіантів вирішення комплексних регіональних проблем.

6. Соціологічні методи використовують у дослідження соціальних аспектів регіональної економіки переважно для аналізу проблем формування регіональних споживчих ринків, зайнятості населення, розвитку соціальної інфраструктури. Основним є метод опитування населення.

7. Метод геоінформаційних систем - найновіший комплексний метод аналізу соціально - економічних та інших регіональних проблем. Компютерні технології дають змогу істотно полегшити й поліпшити збір, обробку, оцінювання та прогнозування важливих показників розвитку соціально - економічних регіональних систем та їх картографування[6].

2. Історія розвитку району

Протягом значного часу історії регіон зазнавав постійних змін так як Україна була частиною різних імперій. Він то розширював свої територіальні межі, за рахунок приєднання міст і сіл, то зменшував.

Початки заселення району сягають 40-25 тис. років тому, періоду палеоліту -- пізньої старокамяної доби. На березі р. Стрипа виявлено залишки 2-х ранніх поселень племен трипільської культури та поховання бронзового віку. На території району було давнє словянське поселення, яке до середини XIV ст. входило до Галицько-Волинської держави. Наприкінці цього ж століття внаслідок тривалої боротьби між Польщею і Литвою Галичину, в тому числі Бучаччину, захопило Польське королівство (від 1569 р. -- Річ Посполита). Під час Хмельниччини загін під командуванням І.Кияшка громив польські підрозділи біля Бучача (тоді Теребовельского повіту Руського воєводства). У 1772 р. після першого поділу Польщі територія нинішнього Бучацького району відійшла до Австрії (від 1867 р. -- Австро-Угорщина). У 1810-15 рр. частина Бучаччини на схід від річки Стрипи була під пануванням Росії (входила до складу Тернопільського краю), потім знову прилучена до Австрійської імперії, ввійшла до Станіславського округу (циркулу). В листопаді 1918 р.- липні 1919 р. входила до ЗУНР. Від 15 вересня 1920 р. до 18 вересня 1939 р. перебувала під владою Польщі. Вересень 1939 р. -- серпень 1991 р. -- в складі УРСР. 7 липня 1941 р. район захопила нацистська Німеччина; окупація тривала до 21 липня 1944 р.

Сучасні кордони району сформувалися у 1940 році. Його площа складає 802 кв. км. Районний центр - м. Бучач. Нараховується 59 сіл і одне селище міського типу ( Золотий Потік ). Розташовуються тут дві залізничні станції: Бучач, Пишківці[3].

Розміщений у межах західноукраїнської лісостепової фізико-географічної зони населених пунктів.

Район лежить у межах Опілля. Поверхня рівнинна, розчленована глибокими долинами річок. Корисні копалини: вапняки (понад 100 родовищ), пісковики, травертин. Найбільші ріки -- Дністер, його притоки Стрипа, Бариш і Вільховець. Створено 28 ставків. Переважають чорноземи опідзолені й темно-сірі опідзолені ґрунти. Ліси займають 129,5 тис. га, багато реліктових та рідкісних рослин[3].

Для Бучацького району характерні так звані стінки (круті схили долин, вкриті лісовою та степовою рослинністю), низькорослі ліси (дуб скельний, граб, черешня, степова вишня, кизил, мигдаль степовий та ін.); на степових ділянках є реліктові види рослин (півники угорські, герань криваво-червона та ін.), а також рідкісні види: ковила волосиста, цибуля подільська, ясенець білий, сон-трава тощо.

У районі - Придністровський ландшафтний заказник та 13 памяток природи місцевого значення. Ландшафтом та природною красою край прирівнюють до Швейцарії[2].

Делись добром ;)