Комплексна фізико-географічна характеристика Уралу

курсовая работа

4.1 Ґрунтово-рослинний покрив

Різноманітність ґрунтово-рослинного покриву Уралу обумовлена великою меридіональною протяжністю гір, впливом сусідства рівнин, розчленованим рельєфом і історією розселення рослинності в четвертинному періоді. Урал пересікає наступні грунтово-рослинні зони: тундру, лісотундру, лісову, лісостепову, степову і напівпустельну. В горах у звязку зі зменшенням тепла і збільшенням вологи всі аналоги рівнинних грунтово-рослинних зон зміщені на південь. Так, наприклад, рослинність і ґрунти тундр заходять значно південніше межі тундри на рівнинах. Тундри є на найбільш високих вершинах навіть Південного Уралу. Лісовий пояс в горах спускається на південь до широти степової зони на рівнинах.

Гірські ґрунти Уралу всіх типів володіють загальними рисами: вони не мають суцільного поширення, а перериваються скалистими виходами корінних порід і курумами; мають укорочений профіль і насиченість уламковим матеріалом корінних порід; при русі із заходу на схід спостерігається наступна відмінність: в Передураллі ґрунти формуються на елювії і делювії палеозойських осадових порід. Там основні ґрунти гірські підзолисті, гірські буро-тайгові, кислі не опідзолені і гірські сірі лісові, а серед них широко поширені перегнійно-карбонатні ґрунти. В осьовій частині Уралу домінують метаморфічні породи, тому всі ґрунти, і навіть гірсько-лужні, містять в малопотужних горизонтах уламки гірських порід. Східний схил складений породами кристалічним, метаморфічними і осадовими. Ґрунти формуються на грубому елювії і делювії і мають велику мозаїчність.

Палеоботанічні знахідки свідчать про те, що в третинний час на Південному Уралі і на оточуючих його просторах була поширена більш теплолюбна, ніж сучасна, рослинність і видовий склад лісів був значно багатіший сучасного. Ліси складалися із бука, граба, дуба, ясену, вязу, вільхи, ліщини та інших порід. Біля м. Орська росли пальми. Найбільш високі гори були покриті хвойними лісами із ялини, кедра, сосни і берези. Під час максимального зледеніння загинули теплолюбні широколистої породи і поширились сосново-листяні і березові ліси. Ліси зміщувалися на схили і в передгіря, і зі сходу на Урал і далі на Східноєвропейську рівнину проникли сибірські види (піхта, кедр). В теплий і вологий міжльодовиковий час західний схил Південного Уралу знову покрився широколистяними лісами, що розселилися із районів, в яких вони пережили зледеніння. В центральній гірській смузі утворювалися темнохвойні ліси із ялини, піхти і кедра, а на східному схилі - світлохвойні ліси, переважно із сосни, берези.

Нове леденіння викликало велике поширення сосни, берези, які витіснили широколистяні породи. В наступне потепління в кінці голоцену знову наступили південні і ксерофітні рослини, о розселилися із Середземноморя. Лісостепові і степові групування про двинулися далеко на північ. Так, на Уралі поступово склалися сучасні рослинні групування. Флора Уралу складається із 1600 видів, із них відомі 25 ендеміків; козлець чина, качим та ін.

Бідність Уралу ендемічними видами пояснюється його положенням посеред материка, перетином ним різних зон, а також доступністю розселення і змішування рослин різних флор, які перетинали гори, не утворюючи ізольованих ареалів. Великий вплив на рослинність і ґрунти Уралу виявила господарська діяльність людини. На Середньому і Південному ралі на великих просторах ліси зведені, великі території розорані, на вирубках поширились вторинні березово-соснові ліси.

Делись добром ;)