Несприятливі екзогенні процеси в літосфері

дипломная работа

1.1.1 Характеристика несприятливих льодовикових процесів

Природно, що інтенсифікація освоєння гірських і полярних районів супроводжується посиленням контактів людини із гляціосферою, що призводить до неочікуваних, а іноді катастрофічних наслідків. Забезпечення безпеки людей і нормального функціонування споруд у при льодовикових районах неможливе без повного уявлення про стихійні явища у світі снігу та льоду.

Німецький природодослідник О. Гумбольдт першим обґрунтував вертикальну поясність природи, виділив нівально-гляціальний пояс і вказав на його значення для життя людей.

Слід відзначии, що найбільш пагубні наслідки повязані не лише із самим рухом льодовиків. Говорячи про несприятливі гляціальні процеси в аспекті їх взаємодії з літосферою, слід розуміти, що найстихійнішими і найнесприятливішими процесами для життєдіяльності людини є ті, які відбуваються внаслідок танення льодовика, тобто в перигляціальній зоні.

Талі льодовикові води виконують значну ерозійну роботу, що призводить до значного розчленування рельєфу, роблячи його непридатним для господарської діяльності людини у при льодовиковій зоні. Все це забезпечується великою живою силою, різко вираженою турбулентністю, великою кількістю доступного розмиву і транспортуванням моренного матеріалу та інших пухких порід. Інтенсивності ерозії також сприяє сильний корозійний вплив потоків на своє ложе. При потужному зосередженому стоці талі води здатні виробляти системи долиноподібних форм (дренажних каналів), іноді поглиблюючи їх зі швидкістю до кількох метрів за рік. Так, в умовах гірсько-долинного зледеніння енергійна ерозійна діяльність потоків талих вод повязана з утворенням глибоких щілиноподібних врізів і каньйонів. Наприклад, Аарська ущелина в Швейцарії, яка була «пропиляна» потоком підльодовикових талих вод на глибину до 200 м. З ерозійною діяльністю повязане також утворення маргінальних і субмаргінальних каналів (швидкість врізання становить близько 1 м/рік).

До особливої категорії льодовикових ерозійних каналів, які можуть нанести значної шкоди для людини належать спідвеї (утворюються в результаті скидання вод льодовиково-підпружених озер по долинах) і кулі (виникають внаслідок величезної руйнівної роботи, яка здійснюється при катастрофічно швидких проривах великих підпрудних озер, виробляючи при цьому цілу систему ерозійних форм глибиною до 100 м).

Із усіх стихійних нівально-гляціальних явищ, мабуть, найбільш грізними є селеві. Селі - це низхідні потоки, в яких, крім води, наявна і тверда фракція - каміння, дрібнозем, лід. Вони часто виникають після дощів і особливо злив, але найбільш потужні і небезпечні своїм походженням зобовязані снігу, льоду та гірським породам, які вони несуть. Виділяються два види селів.

Перший вид - це грязьо-камяні потоки, що виникають при розмиві найновіших моренних відкладів із крижаними ядрами всередині. Такі селі викликаються сильним таненням льодовиків, що призводить до розмивання льодово-моренних перегородок між окремими порожнинами з водою. Подібні селі виникають і після різких зрушень льодовиків, у результаті яких у долину викидаються великі маси льоду, які потім стають мертвими, і досить швидко тануть. Імовірність таких селів зростає в міру відступання льодовиків. Існують випадки, коли разом із снігом та льодом лавини переносять значні ґрунтові маси, включаючи брили вагою близько 3000 т, і провокують формування грязьо-камяних потоків.

Селі цього генезису характерні зараз для багатьох гірничо-льодовикових районів, до них належать і небезпечні малоалма-атинські селі, які тепер зупиняє гігантська гребля в урочищі Медео.

Але найстрашніший другий тип - водно-льодово-камяні потоки, що виникають при обвалі льодовикових язиків під час їх переміщень, як це мало місце на Памірі при переміщеннях льодовика Равак у 1960 р. і Дідаль в 1974 р. До таких же селів можуть призвести і прориви льодовиково-підпрудних озер, як це неодноразово спостерігалося на льодовику Ведмежому. Причиною можуть бути також пульсуючі льодовики. Зараз відомі сотні пульсуючих льодовиків у багатьох льодовикових районах. Найбільше їх на Алясці, в Ісландії і на Шпіцбергені, в горах Центральної Азії, на Памірі.

Водно-льодово-камяні потоки, які супроводжують льодовикові зрушення, можуть досягати колосальних розмірів. Витрата невеликої річки раптово досягає тисяч кубометрів на секунду, а у вузьких місцях рівень річки піднімається на десятки метрів. Гігантський потік при цьому знищує все на своєму шляху. Так, наприклад, 20 вересня 2002 в долині річки Геналдон в Північній Осетії відбулася катастрофа. Із верхівїв долини вирвалися величезні маси льоду, змішаного з водою і камяним матеріалом, стрімко пронеслися вниз по долині, знищуючи все на своєму шляху, і утворили завал, який розпластався на всій Кармадонській улоговині перед грядою Скелястого хребта. Винуватцем катастрофи став пульсуючий льодовик Колка, зрушення якого неодноразово відбувалися і в минулому. Перетворившись на пульпу з льоду, води і морени, крижаний викид перетворився на нищівний швидкісний сель, який промчав у лічені хвилини. Очевидно, вода «відірвала» льодовик від ложа і сформувався потужний водно-льодово-камяний сель.

Таким чином, гляціальні несприятливі процеси в літосфері, в основному, спричинені внаслідок відступання льодовика і відповідно його танення. Спостерігаючи за сучасними тенденціями потепління клімату на планеті Земля, можна впевнено сказати, що ці процеси будуть проявлятися все більш частіше і наноситимуть значної шкоди суспільству.

Делись добром ;)