Несприятливі екзогенні процеси в літосфері

дипломная работа

1.2.1 Характеристика кріогенних процесів

Говорячи про несприятливі кріогенні процеси cлід зазначити, що вони потенційно можуть існувати на площі 32 млн. км2 суходолу [Додаток А. Рис. А.3.]. Головною причиною несприятливих кріогенних процесів у літосфері є зміна теплового режиму ґрунту.

При наявності мерзлого шару талі і дощові води, просочуючи шари, які над ним лежать, викликають збільшення їхньої ваги і повільне сповзання навіть по дуже пологих (3-5°) схилах. У цьому процесі, найбільшу роль відіграє не лише «стікання» перезволоженого ґрунту, але і зміна його обєму при перемінному замерзанні і розтаванні у перехідні (весна, осінь) сезони. Цей процес отримав назву соліфлюкції, а форми, які утворюються при цьому - соліфлюкційними [Додаток А. Рис. А.2.]. Це вали, язики, гряди, соліфлюкційні (натічні) тераси [Додаток А. Рис. А.1.]. В областях розвитку багаторічної мерзлоти соліфлюкція, будучи основним денудаційним процесом, відіграє дуже важливу роль у рельєфоутворенні, цим самим ускладнюючи господарську діяльність людини.

Цей кріогенний процес найбільш активно розвивається в зоні тундри, що характеризується відсутністю деревної рослинності й покриву, річним перезволоженням порід сезоннорозваваючого шару. У помірному кліматі навесні сповзання по схилах виникає тому, що верхні шари «ґрунту» вже відтанули і сильно насичені водою, тоді як глибше ще знаходиться сезонна мерзлота.

Багато мерзлотних несприятливих процесів повязано із таненням підземних льодів, яке може бути викликано змінами клімату, порушенням природних умов: вирубка лісу, розорювання, створення водойми і т. п. З цим може бути повязано нерівномірне танення багаторічних мерзлих ґрунтів. У результаті виникають явища термокарсту - формування посадочних і провальних форм рельєфу і підземних пустот внаслідок витаювання льоду або відтавання мерзлого ґрунту при підвищенні середньорічної температури повітря або при збільшенні амплітуди коливання температури ґрунту.

Типові форми рельєфу, які утворюються в результаті термокарсту: озерні улоговини, аласи, западини, блюдця та інші негативні форми рельєфу, а також провальні утворення і поглиблення у підґрунтовому шарі (гроти, ніші, ями) [Додаток А. Рис. А.4.]. Термокарст, як правило, супроводжують інші процеси (наприклад, теплова усадка і гравітаційне переміщення відталих порід); він може поєднуватися з площинним і підґрунтовим змивом, соліфлюкцією, суфозією, ерозією і абразією. Всі ці процеси по своєму впливають на освоєння районів, де поширена багаторічна мерзлота.

Однією з причин сучасної активізації процесу вважається діяльність людини, що виявляється насамперед у руйнуванні ґрунтово-рослинного покриву, промисловому та цивільному будівництві, що тягне за собою різке збільшення глибини сезонного протавання порід, іноді у 2-4 рази.

Процес відтавання багаторічної мерзлоти і ерозійна діяльність талих вод призводять до утворення системи ярів. Тут вони зазвичай короткі, широкі і розгалужені, приурочені головним чином до схилів південної експозиції.

Для областей поширення багаторічної мерзлоти характерні процеси, викликані обдиманням (пученням), тобто деформацією поверхні під дією грунтової води, яка розширюється при сезонному промерзанні діяльного шару. Якщо вода не знаходить виходу, то місцями вона припіднімає шар, який на неї давить - утворюються горби пучення - гідролакколіти (болгуняхи - в Якутії, пінго - у Північній Америці) [Додаток А. Рис. А.6.]. Кріогенне пучення спостерігається в районах розповсюдження сезонно і багатолітньо мерзлих порід і тому становить небезпеку для значних територій земної поверхні. Під впливом цього процесу поверхня землі відчуває щорічне циклічне підняття при промерзанні і опускання при відтаванні. Це призводить до постійної пульсації, яку прийнято називати гідротермічним рухом. За зовнішнім виглядом це пагорб із приплюснутою вершиною і несиметричними схилами, висотою до 50 м (частіше 8-20 м) і шириною до 200 м. У Росії гідролаколіти відомі у Східному Сибіру, на Таймирі, на Забайкаллі, у Західному Сибіру, на Північному Уралі, на півночі Європейської частини.

Морозобійне розтріскування є одним з найпоширеніших геокріогенних процесів як в області багаторічномерзлих порід, так і глибокого сезонного промерзання ґрунтових товщ. Морозобійні тріщини є результатом дії напружень, які виникають у масиві мерзлої породи внаслідок його стиснення при охолодженні. Різноманітні форми мікрорельєфу, відомі під назвою структурних ґрунтів - особливість районів багаторічної мерзлоти [Додаток А. Рис. А.5.]. При замерзанні насиченого водою грунту обсяг його збільшується майже до 50%, при цьому уламковий матеріал виштовхується нагору й у сторони. При багаторазовому чергуванні процесів замерзання і відтавання ґрунту виникають камяні кільця, багатокутники, смуги і т. п. Різноманітність форм полігонального рельєфу залежить від ступеня насичення ґрунту водою, характеру ґрунту, нахилу поверхні, інтенсивності процесів замерзання і танення. Сукупність таких форм значно ускладнює освоєння територій.

Делись добром ;)