Озеро Байкал

курсовая работа

1. Історія дослідження озера Байкал

Перші письмові відомості про Байкал зафіксовані в найдавніших китайських літописах на рубежі нашої ери. Величезні простори Сибіру з давніх часів привертали увагу російських людей. Стимулом просування загонів на схід були вісті і чутки про багатство Сибіру.

Першовідкривачем перлини Східного Сибіру - озера Байкал був козак Курбат Іванов. Як свідчать архівні документи, загін Курбата Іванова піднявся вгору по Лені, перейшов через Приморський хребет і по руслу річки Сарми 2 липня вийшов до Байкалу напроти острова Ольхон. К. Іванов оцінив озеро з економічної і стратегічної точки зору.

Другою подорожжю був похід "для провідування озера Байкал і про срібну руду" В. Колесникова в 1644-1646 р.р. Відомості Іванова і Колесникова про Байкал, їх креслення і карти збагатили географічну науку новими цікавими даними.

В 1647 р. загін І. Похабова зробив перехід по льоду через південний берег Байкалу до Монголії.

Вперше Байкал був зображений на карті в 1667 р. по розпорядженню тобольского воєводи П.Годунова в "Кресленні Землі Сибірської".

Найточніше зображення було наведено в рукописній "Креслярській книзі Сибіру" (1699-1701 р.р.), складеного російським картографом, географом, істориком С.У. Ремезовим по розповідях місцевих жителів.

Наукові дослідження озера почалися з часу організації Російської академії наук. "Для провідування" достовірних даних про природу і населення, Петербурзька Академія організовує і направляє до Сибіру ряд експедицій. Перша експедиція до Сибіру по особистому дорученню Петра I була проведена Д. Г. Мессершмидтом в 1723-1724 р.р., і дала нові відомості про Байкал. Д.Г. Мессершмидт склав карту Байкалу, дав науковий опис озера, відомості про гарячі джерела.

В 1732-1743 р.р. в Сибірі працювала Друга Камчатська експедиція під керівництвом В. І. Берінга, що зібрала і опублікувала багато матеріалів про Байкал.

В 1735 р. учасники Великої північної експедиції академіки Г. Ф. Миллер і І. Г Гмелін шість місяців провели в Забайкаллі, описали відвідані місця і склали карту Забайкалля. Гмеліним зібрана велика колекція флори, яка до тепер не втратила наукової цінності, він також описав байкальського тюленя.

В 1772 р. побували і вперше спробували пояснити походження озера академіки П. С. Паллас і І. Г. Георги. Паллас першим описав рибу голомянку вид, що мешкає тільки в Байкалі, байкальську губку, 13 видів риб і 3 види рачків-бокоплавів. Георгі також в описі озера дав докладну характристику флори і фауни озера, висунув гіпотезу про неотектонічне походження озера. Учасник експедиції П. С. Палласа і І. Г. Георги штурман А. Пушкарьов першим обстежив навколо весь Байкал, провів інструментальну зйомку. Ним складена перша топографічна карта озера в масштабі 10 верст в дюймі.

В 1795 р. геодезисти П. Скобельцин, І. Свистунов, Д. Баскаков та В. Щетилов провели інструментальну зйомку на Байкалі.

В 1837 р. вимірюваннями глибин Байкалу в Баргузинській затоці займався М. Кюхельбекер.

В кінці XIX ст. у звязку з будівництвом Транссибірської залізниці геологічні і географічні дослідження стали планомірного характеру. В 1889-1891 р.р. геолог і географ академік В.А. Обручев проводив детальні геологічні дослідження на Байкалі, це дозволило розробити вчення про неотектонічні рухи земної кори. В результаті проведених геологічних досліджень він дає перше серйозне і глибоке пояснення походження байкальської западини, і обгрунтовану теорію про походження байкальської фауни і флори.

До кінця XIX ст. були досить точно визначені основні розміри Байкалу.

1957-1962 р.р. Б. Ф. Лутом були проведені батиметричні дослідження. Складена нова батиметрична карта. Визначена максимальна глибина озера 1620 м.

Значний внесок у вивчення рослинності западин байкальського типу, їх будови зробив академік РАН Г.И. Галазій.

Делись добром ;)