1.1 Сутність рекреаційної регіоналізації

Рекреаційна регіоналізація - вид окремого, галузевого поділу, суть якого полягає у виокремленні на певній території менших за рангом ієрархічних одиниць (відповідно до заданих критеріїв і характеру рекреаційного використання), що відображають тільки один аспект (рекреацію), і який базується на чистій теорії та методології. [16, с. 82]

За О. Бейдиком, рекреаційне районування - це поділ території на певні таксономічні одиниці, які відрізняються спеціалізацією рекреаційного обслуговування, структурою рекреаційних ресурсів і напрямами їх освоєння та охорони. [16, с. 82]

При складанні генеральних планів курортних зон і окремих рекреаційних обєктів слід дотримуватися загально-географічних принципів районування: обєктивності, багатоаспектності, ієрархічності і конструктивності.

Існує певна неоднозначність критеріїв районування, яка відображає тенденцію до їх поглибленої деталізації, субєктивність у підході до проблеми.

Наприклад І. Пирожник (1976) пропонує здійснювати рекреаційне районування за такими критеріями:

1) характер рекреаційної спеціалізації та рівень освоєності району;

2) наявність рекреаційно-туристичних ресурсів та їх територіальні сполучення;

3) наявність територій рекреаційно-туристичного призначення та їх роль у загальній структурі землекористування;

4) транспортно-географічне положення та доступність рекреаційно-туристичного району;

5) географія рекреаційних потоків та їх інтенсивність;

6) виробничі та економічні звязки рекреаційно-туристичних підприємств з іншими галузями;

7) наявність регіонального центру з розвиненою соціальною інфраструктурою.

М. Крачило у цьому питанні ґрунтується на таких критеріях:

1) територіальна структура сучасного стану організації туризму;

2) питома вага зайнятих у туристичному господарстві від загальної кількості працюючих;

3) характер звязків туристичного обслуговування з іншими галузями економіки;

4) рівень розвитку туристичної індустрії;

5) наявність туристичних ресурсів;

6) економіко-географічне положення;

7) сучасні та перспективні потреби населення в туристичних послугах.

О. Бейдик запропонував виділити рекреаційно-туристичні райони України на основі таких критеріїв:

1) аналіз питомої ваги рекреаційних територій у структурі земель (у відсотках до загальної площі території);

2) аналіз кількості місць в установах організованої рекреації (тис. одиниць);

3) наявність центрів (ядер) районів;

4) рекреаційно-туристична спеціалізація території у загальнодержавному поділі та інтеграції праці;

5) спільність та напрямок використання рекреаційно-туристичних ресурсів тощо. [34]