Особливості розвитку продуктивних сил Болгарії

курсовая работа

РОЗДІЛ ІІ. ІСТОРІЯ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ БОЛГАРІЇ ТА ЇЇ ГОСПОДАРСТВА

У фракийських племен у другій половині I тисячоріччя до н.е. йшов процес формування державності. Їхня культура мала багато загальних рис з культурою інших середземноморських народів стародавності, але разом з тим мала самобутність і внесла свій внесок у скарбницю античної і світової цивілізації (міф про Орфєя, культ Діоніса, фресковий живопис, ювелірне мистецтво, деякі основи медицини й ін.). Частина фракійців, головним чином у містах, піддалася эллінізації, інші групи після римського завоювання були тією чи іншою мірою романизовані. Спадщина античної цивілізації бути передано пізнішим насельникам болгарських земель у значній мірі за посередництвом фракійців. У VI-VII ст. словянські племена, що переселилися через Дунай -- предки болгар -- обґрунтувалися на Балканському півострові. У той час це були володіння Візантії. Словяни принесли своєрідну культуру з устояними традиціями. Вони стали домінуючим етнічним елементом у провінціях Мезия, Фракія і Македонія.

В другій половині VII в. через Дунай прийшли протоболгари -- частина тюркомовного народу, витиснутого хазарами з низовїв Кубані, де існував їхній племінний союз. Боротьба з загальним ворогом -- Візантією -- зблизила словян і протоболгар. У 680 р. на північному сході нинішньої Болгарії оформилася словяно-болгарська держава.

В міру розширення границь Болгарської держави йшло включення до складу болгарської народності все нових словянських племен. Завершальним етапом етногенезу болгар було прийняття християнства. Воно було визнано офіційною релігією близько 865 р. і зявилося важливим фактором в ідеологічному зімкненні різних етнічних груп. Не менш важливе значення мало введення словянської писемності. Створення писемності на зрозумілій народу мові було великим досягненням для свого часу, адже в несловянських країнах Європи літературними мовами в середньовіччі служили латинь і давньогрецький. Словянську абетку винайшли ченці із Солуна (Салоніки) брати Кирило і Мефодій.

Болгарське царство після завзятої боротьби було на початку XI в. завойоване Візантією. У результаті повстання 1185--1186 р. болгарський народ відновив свою незалежність. Друге Болгарське царство досягло найбільшої політичної моці в XIII ст. Культурний розквіт середньовічної Болгарії відзначається в XIII-XIV ст. До цього часу відноситься, зокрема, будівля на окраїні Софії Боннської церкви з фресками, що передбачили кращі зразки образотворчого мистецтва раннього італійського Ренесансу.

У X-XIII вв. у Болгарії розгорнувся антифеодальний селянський рух, що прийняв форму релігійної єресі -- богомильства. Навчання богомилів зробило відомий вплив на ідеологію деяких соціально-релігійних рухів у Європі.

До кінця XIV в. успішний розвиток Болгарії був перерваний османським завоюванням. Протягом майже пяти сторіч болгари піддавалися жорстокому національному гнітові, розвиток продуктивних сил і культури болгарського народу було сковано гнітом Османської імперії. Частина жителів Родопских гір, силою звернених у XVI-XVII вв. у мусульманство, зберегли рідну мову. Найважливішою формою етнічного самовираження болгар у часи османського панування залишалися селянська культура і весь специфічний склад народного побуту.

Наприкінці XVIII-XIX вв. склалася економічна основа для подальшої консолідації болгарського народу. Обєктивний історичний процес підвів до формування болгарської нації, а усвідомлення приналежності до неї стало у свою чергу найважливішою силою національно-визвольного руху.

Особливістю болгарського національно-визвольного руху була його направленість не тільки проти османських правителів, але і проти грецької буржуазії, що тіснила більш молоду болгарську, зайнявши ряд ключових позицій в економіці, і вела політикові эллинизации. Її ідеологічна опора -- патриархистская церква -- керувала болгарською церковною організацією і шкільним утворенням. Тому боротьба за право викладати, видавати книги, звістки богослужіння не на грецькому, а на своїй мові, зявилася важливою стороною процесу національного самоствердження болгарського народу.

Підйом національно-визвольного руху в останні десятиліття османського панування супроводжувався створенням болгарських шкіл, болгарської періодичної преси і літератури.

Апогеєм національно-визвольної боротьби болгар зявилося Квітневе повстання 1876 р. Жорстоко подавлене, воно проте згуртувало народ ідейно і викликало співчуття в прогресивних суспільних колах інших країн

Болгарія була звільнена в ході російсько-турецької війни 1877--1878 р. при активній участі болгарських ополченців. Ця подія зробила величезний прогресивний вплив на політичний і економічний розвиток країни болгарський народ позбувся від іноземного ярма, був ліквідований установлений завойовниками військово-феодальний лад.

У 1885 р. відбулося воззєднання Північної і Південної Болгарії. Це прискорило ріст економіки, усталило політичне положення держави. Однак, вступивши на шлях капіталістичного розвитку відсталою країною, Болгарія не змогла зберегти економічну самостійність. Найбільші капіталовкладення в її промисловість робили Австро-Угорщина і Німеччина; ця обставина привела до політичної переорієнтації Болгарії. До відриву її від Росії були спрямовані і деякої дії західноєвропейської дипломатії. У першій світовій війні Болгарія виступила на стороні австро-німецького блоку.

Перша світова війна, у яку Болгарію її правлячі кола втягли в 1915 р. на стороні імперіалістичної Німеччини, значно погіршила і без того важке економічне становище країни. Господарська розруха, що насувається військову поразку викликали масові виступи трудящих проти політики пануючи і слухняного йому уряду.

В роки монархо-фашистської диктатури політична влада в країні знаходилася в руках болгарської буржуазної кліки, обєднаної навколо монархії і тісно звязаної з німецьким імперіалізмом.

У березні 1941 р. Болгарія офіційно приєдналася до фашистського табору, у країну вступили гітлерівські війська, а кілька місяців по тому Німеччина напала на Радянський Союз.

У результаті проведення кардинальних соціально-економічних і політичних перетворень до 1948 р. були створені необхідні передумови для будівництва соціалістичного суспільства в. Подальше просування уперед вимагало ліквідації економіки, підйому який дістався в спадщину від буржуазної Болгарії низького рівня продуктивних сил. У 1948 р. V зїзд Болгарської комуністичної партії намітив шляхи соціалістичної індустріалізації і перебудови сільського господарства.

Конкретна програма будівництва основ соціалізму, намічена першими пятирічними планами, була успішно перетворена в життя. У 1958 р. закінчився процес кооперування в сільському господарстві. Соціалістичні виробничі відносини цілком затвердилися в місті і селі, склалася характерна для соціалізму соціально-класова структура суспільства.

Революційні перетворення в народному господарстві, суспільному і культурному розвитку країни знайшли відображення й у новій Конституції , проголошеної в травні 1971 р., що розвиває головні принципи Конституції 1947 р., з урахуванням нового етапу господарського будівництва. У ній підкреслюється соціальний характер держави.

На даний час Болгарія - високорозвинена європейська країна, яка володіє потужним господарським комплексом і має високий рівень життя населення.

Делись добром ;)