Особливості розміщення продуктивних сил Закарпаття

реферат

5 Стан навколишнього природного середовища та рівень природно-техногенної безпеки

За станом навколишнього середовища Закарпатська область відноситься до одних з найбезпечніших, але екологічно вразливих регіонів країни.

Незважаючи на те, що екологічна ситуація в області характеризується відносною стабілізацією показників техногенного навантаження на навколишнє природне середовище, протягом останніх років спостерігається тенденція до збільшення викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря як стаціонарними джерелами забруднення, так і пересувними. Незначною є питома вага уловлених та знешкоджених шкідливих речовин у загальному обсязі. Продовжується скидання забруднених стічних вод у поверхневі водойми. Основними забруднювачами вод залишаються водогінно-каналізаційні господарства населених пунктів, очисні споруди яких перебувають у незадовільному технічному стані, перевантажені, із зношеним обладнанням, що потребує капітального ремонту та реконструкції.

В атмосферне повітря області за 2005 рік було викинуто 50,7 тис. т. шкідливих речовин, що більше, ніж у 1,5 рази 2004 року, з яких 23,0% - викиди від стаціонарних джерел забруднення, а решта 77,0% - від автотранспорту. Впродовж минулого року в повітря від автомобілів потрапило 39,3 тис.т. шкідливих речовин, що на 72,4% більше, ніж в 2004 р., що є наслідком транзитного статусу території та збільшенням кількості транспортних засобів, зареєстрованих в області.

Найбільша кількість викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря як стаціонарними так і пересувними засобами спостерігається у містах Ужгороді і Мукачеві, частка яких у забрудненні атмосферного повітря складає відповідно 19,5% та 16,5%.

Серйозним забруднювачем навколишнього середовища є магістральні газопроводи УМГ "Прикарпаттрансгаз", які обслуговуються Закарпатським та Хустським лінійним виробничим управлінням магістральних газопроводів. Викиди підприємств і організацій НАК "Нафтогаз України" склали 40,4% від всіх викидів стаціонарних джерел області.

Водні ресурси області формуються за рахунок поверхневого стоку річок басейну ріки Тиса, місцевого річкового стоку, що утворюється в межах області, транзитного річкового стоку, що утворюється на території Румунської, Угорської та Словацької республік, а також експлуатаційних запасів підземних вод.

У 2005 році 435 основними водокористувачами забрано із природних водних обєктів 58,89 млн. м3, в тому числі 20,71 млн. м3 з поверхневих джерел, 38,18 млн. м3 - з підземних. За останні роки спостерігається тенденція до зменшення обсягів використання свіжої води, яке відбувається в основному за рахунок скорочення кількості використаної води на промислові потреби.

Загальне водовідведення по області становить 53,2 млн. м3. У поверхневі водні обєкти відведено 50,02 млн. м3, з них недостатньо очищених стоків та без очистки - 12,996 млн. м3. Частка забруднених стічних вод в загальному скиді складає 24,43%.

В області склалася складна ситуація з очисткою господарсько-побутових стічних вод. При тому, що обсяги водоспоживання з кожним роком зменшуються, показник обєму забруднених стічних вод, що скидаються в поверхневі водойми, набуває тенденції до росту. Це є наслідком ряду проблем, які накопичилися у водопровідно-каналізаційному господарстві області.

У зношеному і аварійному стані знаходяться 30% систем водовідведення. Значна кількість обладнання каналізаційних очисних споруд (КОС) відпрацювала нормативні терміни експлуатації і потребує заміни. Реконструкцію або капітальний ремонт з розширенням потужностей потрібно виконати на КОС міст Ужгорода, Мукачева, Виноградова, Хуста, Берегова, Чопа та смт Великого Березного. У смт Міжгіря, Вишково, Кобилецька Поляна очисні споруди не працюють повністю. Підприємства, яким вони колись належали, змінили форму власності, а КОС передані на баланс місцевих рад, які не в змозі їх утримувати. Ситуація ускладнюється тим, що паводками 1998 та 2001 років були сильно пошкоджені каналізаційні очисні споруди міст Рахів, Тячів. Цими ж паводками КОС смт. Дубового, Буштина, Тересви були зруйновані і до цього часу їх робота не відновлена.

Зростання будівництва обєктів (цивільного призначення, придорожнього сервісу та рекреації, інших) призвело до збільшення обємів зворотних вод, що потребують очистки. Одним з шляхів вирішення вказаної проблеми є встановлення локальних каналізаційних споруд глибокої біологічної очистки стічних вод в неканалізованій місцевості.

Лише 20% водоносних горизонтів підземних вод, що експлуатуються в області, умовно захищені. Всі розвідані або діючі водозабори підземних вод в області є інфільтраційними. Якість підземної води повністю залежить від якісних характеристик поверхневого стоку і потребує особливого захисту.

Розміщення небезпечних відходів у навколишньому середовищі є суттєвим чинником негативного впливу на земельні та інші природні ресурси області та здоровя людей, а також одним із потенційних джерел забруднення довкілля. Тому проблема поводження з відходами потребує особливої уваги.

Станом на 01.01.2006 року в області обліковано 455,132 тис. тон промислових і побутових відходів та 30777 шт. люмінесцентних і ртутних ламп. Видано лімітів та дозволів на утворення та розміщення відходів 1450 підприємствам і установам області. Всі відходи класифіковано по класах небезпеки.

Поводження з побутовими відходами на території області набирає ознак загрозливого характеру. Це результат цілого комплексу проблем, повязаного з безвідповідальним й безгосподарним поводженням з твердими побутовими відходами та, насамперед, недостатньою екологічною культурою.

В області нараховується 313 санкціонованих сміттєзвалищ загальною площею 2121,4 га, з яких паспортизовано 127. За статистичними даними на них заскладовано біля 4 млн. тон побутових відходів.

Вирішенням проблеми поводження з побутовими відходами є організація централізованого збору сміття у всіх населених пунктах області, поступове зменшення кількості сміттєзвалищ та їх модернізація. Кардинальним шляхом вирішення цієї проблеми є рециклізація, тобто вторинна переробка відходів. З цією метою в області необхідно створити відповіді умови для залучення інвесторів з метою будівництва сміттєпереробних підприємств.

Збереження, раціональне використання і відтворення генофонду рослинного і тваринного світу області має надзвичайно важливе значення та здійснюється через створення заповідних територій.

В Україні має місце значне відставання розвитку мережі природоохоронних територій у порівнянні з країнами Європи, де показник заповідності (відношення площі земель природно-заповідного фонду до площі держави) становить у середньому близько 15%. У Закарпатській області він перевищує 10% і є одним з найкращих показників.

В області значна увага приділяється розвитку природно-заповідної справи та розбудові екологічної мережі як одному із пріоритетних шляхів збереження біорізноманіття для майбутніх поколінь. За останні 9 років з ініціативи облдержадміністрації у взаємодії з науковцями та громадськістю вдалося вдосконалити і розширити мережу обєктів і територій природно-заповідного фонду в області. Відповідно до цього зріс відсоток цієї мережі. Наприклад, у 1992 році він становив 6,5%, в 1995 році - 8,9%, а на 01.01.2006р. він становить 12,7% до загальної площі області. На території Закарпатської області розташовано 459 обєктів природо-заповідного фонду площею 159,3 тис. га.

Цінні природні угруповання в області охороняються на території двох національних парків - НПП “Синевир” (40,4 тис. га), Ужанського НПП (39,1 тис. га) та Карпатського біосферного заповідника (53,6 тис. га), у якому розташована найбільша у Європі територія з незайманими лісами. Ужанський НПП входить до складу українсько-польсько-словацького біосферного резервату “Східні Карпати”. Це перший в Україні транскордонний заповідний масив, який Комісія ЮНЕСКО ”Людина і біосфера” внесла у 1999 році у Світову мережу біосферних резерватів. Важлива роль резервату полягає у збереженні унікальних для Центральної Європи пралісових екосистем, які є цінними еталонами для ведення лісового господарства на природних засадах.

В Закарпатській області особливої уваги потребує питання природно-техногенної безпеки. Ігнорування ризику надзвичайних ситуацій природно-техногенного характеру призводить до неготовності протистояти їх негативним наслідкам, а врешті-решт -- до загибелі людей та значних матеріальних збитків, втрат і витрат.

Екологічна ситуація у Закарпатській області характеризується високими ризиками надзвичайних ситуацій, повязаних з руйнівною дією паводків, небезпечних екзогенно-геологічних процесів - зсувів, селей, снігових лавин тощо.

У 1998 та 2001 роках відбулися два катастрофічні паводки, які нанесли значні збитки господарському комплексу області. Крім того, в активних зонах зсувів опинились 2168 житлових будинків у 12 районах області. Інженерно-геологічними дослідженнями зафіксовано 1250 зсувонебезпечних ділянок, загальним обємом 680,0 млн. м3 та площею 46,3 кв. км.

З метою ліквідації руйнівних наслідків природного та техногенного характеру (паводків, зсувів тощо) та запобіганню їх дії в майбутньому, прийнято ряд державних цільових програм (Комплексного протипаводкового захисту басейну ріки Тиса, протизсувних заходів, відселення громадян з зон активних зсувних процесів), які в основному не забезпечуються достатнім фінансуванням з державного бюджету.

Делись добром ;)