Острів Зміїний

курсовая работа

1.1 Історія острова Зміїний

Острів Зміїний - унікальний історико-археологічний обєкт далекого минулого України. Він входить до "Державного реєстру національного надбання (памятки історії, монументального мистецтва та археології)".

За давньогрецькою легендою, острів підняла з моря богиня Фетіда для свого сина Ахілла. Перша згадка про острів зявилася у писемних джерелах кінця VII століття до н.е. -- там він називався Левка (Білий) [32, с. 25].

Зміїний мав дуже важливе значення в роки великої грецької колонізації Північного Причорноморя 8-6 століть до н.е. Сюди причалювали їхні кораблі; мореплавці, торговці, військові моряки навідувались до храму Ахілла-Понтарха, який вважався владикою і покровителем Чорного моря, поклонялись Ахіллесу і приносили жертви. Він був одним з численних сакральних елементів культури стародавніх греків.

Руїни храму (квадратна споруда зі стороною приблизно 30 метрів) були виявлені та описані 1823 року, а в 1837-1843 рр. значну кількість будівельних матеріалів з цих руїн використали для будівництва на острові маяка.

Острів згадується в записах Овідія, Страбона та Геродота.

З I ст. до н.е. до 456 року острів був у складі Римської імперії, з 456 р. - Візантії. З 15 сторіччя острів належав Туреччині [5, с. 56].

Після перемоги Росії в російсько-турецькій війні 1787-1791 рр., згідно з Ясською угодою, острів Зміїний відійшов до Російської імперії.

Відтак у районі Зміїного працювала російська гідрографічна експедиція лейтенанта Будищева. 1823 року картограф капітан-лейтенант М. Крицький склав першу карту острова.

Після поразки Росії в Кримській війні 1853-56 рр. острів відійшов до Румунії, на ньому розмістили дисциплінарний батальйон румунської армії.

Під час Другої Світової Війни в квітні 1944 року на острів висадився радянський десант, і гарнізон капітулював без бою.

Згідно з дипломатичним протоколом, підписаним Миколою Шутовим (від СРСР) та Едуардом Мезинческу (від Румунії), острів Зміїний з 12-ї години 23 травня 1948 року перейшов до складу СРСР.

З 1956 року на острові була дислокована радянська радіолокаційна рота ППО, а також прикордонна застава скороченого складу [13, с. 81].

Державний кордон між СРСР і Румунією офіційно визначили в лютому 1961 р., а поділ економічних зон і континентального шельфу так і лишився невизначеним до моменту падіння СРСР. При цьому СРСР наголошував на тому, що довжина берегової смуги радянського узбережжя в цьому районі впятеро перевищує довжину румунського берега, і відповідно претендував на спірну акваторію, а румунська сторона пропонувала провести лінію розмежування по географічній паралелі й далі - по середній лінії, проведеній між Кримом й узбережжям Румунії.

2 червня 1997 р. Україна та Румунія підписали базовий договір, що підтвердив непорушність колишніх кордонів станом на 1961 рік. Таким чином фактично визнано права України на острів Зміїний.

У 1980-х роках на шельфі навколо острова виявили родовища нафти та газу, що згодом стало приводом для дипломатичної суперечки між Україною та Румунією щодо розмежування територіальних вод і економічних зон у цьому районі. Після владнання спору щодо розмежування економічних зон і шельфу в Міжнародному суді ООН (3 лютого 2009 р.) українська компанія "Чорноморнафтогаз" заявила, що не бачить економічної доцільності в освоєнні родовищ шельфу довкола острова ані з української, ані з румунської ділянки.

Делись добром ;)