Регіональні особливості розвитку й розміщення харчової промисловості України

курсовая работа

1. Особливості сучасного розвитку агропромислового комплексу України

Агропромисловий комплекс -- один із найважливіших секторів народного господарства країни, в якому економічно, технологічно та організаційно взаємоповязано багато галузей і виробництв. Від рівня його розвитку, стабільності функціонування залежить стан економіки і рівень продовольчої безпеки країни та рівень життя населення.

До його складу входять:

1. Галузі, що створюють матеріально-технічні засоби для галузей АПК. Це -- сільськогосподарське машинобудування, виробництво засобів захисту рослин, мінеральних добрив, комбікормів, мікробіологічна промисловість, виробництво тари та ін.

2. Сільськогосподарське виробництво -- рослинництво і тваринництво, що виробляють продукти харчування і сировинну базу для переробної промисловості.

3. Галузі, що забезпечують переробку і зберігання сільськогосподарської продукції.

Основу сільськогосподарського виробництва творять земельні ресурси. Землі, придатні для ведення сільського господарства, одержали назву сільськогосподарських угідь.

В Європі оброблювальні землі мають найбільшу питому вагу, що пояснюється історично тривалим землеробським освоєнням даної території, щільністю населення та сприятливими природними умовами.

В Азії середній показник освоєності землі досить високий: розорані максимально можливо рівнини сходу, півдня, південного-сходу. У Північні Америці ,Росії, Білорусії, Казахстані показники розораності змінюються. Територія Австралії слабко розорана, що пояснюється посушливістю клімату та незначною мережею внутрішніх вод. У Латинській Америці та Африці показники розораності майже однакові. У Південній Америці показник припадає на найбільш зволожену територію - басейн річки амазонки, а в Африці - на най посушливу частину - пустелю Сахара.

За кiлькiстю зайнятих та за обсягом валової продукції харчова промисловicть належить до найважливіших галузей господарства у більшості країн світу. Її розміщення тісно повязане з сільським господарством та меншою мірою, з промислом риби. Їй властива вельми складна структура: понад двадцять підгалузей, шо виробляють як готову продукцію, так i,напiвфа6рикати. Основними факторами її розмiщення вважаються сировинний та споживчий. Найбiльшi ареали сучасної харчової промисловостi - Європа та Пiвнiчна Америка. Їхнi пiдприємства 6азуються як на місцевій, так i на iмпортнiй сировині. Так м ясна промисловість Франції та Данії, маслопереробна Нідерландів, виноробна Франції та Icпанiї працюють на власній сировині.

У більшості країн, що розвиваються, промислову переробку проходить незначна частина сільськогосподарської продукції. Високий рівень розвитку харчової промисловості є в небагатьох країнах, що розвиваються: Аргентині, Бразилії, Уругваї, Індії та ін. В інших країнах є тільки первинні стадії переробки, часто -- не промислової, а ручної, завершальні стадії розташовуються у Північній Америці, Західній Європі, Японії.

Забезпечення населення якісними продуктами харчування є одним з головних напрямів соціально-економічного розвитку будь-якої держави. В Україні є всі обєктивні передумови для створення високорозвиненої індустрії продуктів харчування, спроможної задовольнити внутрішні потреби в продовольстві та забезпечити значні валютні надходження від його реалізації на світовому ринку.

Для України характерні досить значні за світовими мірками обсяги виробництва різних видів продовольчої продукції. Україна входить до першої десятки країн світу за показниками окремих видів зернових і зернобобових культур, цукрових буряків та цукру, соняшнику і соняшникової олії, картоплі, окремих видів плодоовочевої продукції, молока та деяких молочних , меду (див. дод. А ).

У системі національної економіки одним з найважливіших, багато галузевих і територіально поширених є агропромисловий комплекс. Сільськогосподарське виробництво в Україні має давні традиції. Цьому сприяють ґрунтово-кліматичні передумови, ментальність, господарський досвід населення. Сучасне сільське господарство взаємодіє з іншими галузями економіки, внаслідок чого розвиваються його міжгалузеві пропорції. В Україні агропромисловий комплекс міг би стати основою соціально-економічного розвитку, визначити структурну перебудову економіки, експортний потенціал, рівень достатку і життя народу. Однак наявність природних передумов, ресурсів та інших можливостей ще не дає гарантій високого рівня продуктивних сил цього сектора економіки. Необхідний відповідний економічний механізм функціонування залучених чинників виробництва.

Продуктивні сили агропромислового комплексу України досить потужні. У ньому зосереджено приблизно третину основних виробничих фондів країни, стільки ж працівників, але створюється лише третина національного доходу, що засвідчує низький показник віддачі залученого капіталу в агропромисловому комплексі, оскільки продуктивна сила виражається не лише кількістю капіталу, а і його віддачею.

Сучасний агропромисловий комплекс України є складним комплексом, де економічно, технологічно та організаційно взаємоповязані багато галузей і виробництв:

1. сільськогосподарське виробництво, тобто сектори рослинництва і тваринництва, які створюють сировинну базу агропромислового комплексу.

2. галузі агропромислового комплексу, які створюють матеріально-технічну основу системи, тобто сільськогосподарське машинобудування, виробництво засобів захисту рослин, мінеральних добрив, комбінованих кормів, тари, спеціального устаткування.

3. галузі, які переробляють сільськогосподарську сировину в готові продукти харчування, одяг, взуття, тобто харчова і легка промисловості.

4. виробнича і соціальна інфраструктура, тобто транспорт, матеріально-технічне постачання, інженерні споруди, які забезпечують заготівлю, складування сільськогосподарської продукції, інформаційне забезпечення, спеціалізовану торгівлю, житлово-комунальне господарство, культурне та методично-оздоровче обслуговування.

У територіальній структурі агропромислового комплексу виокремлюють:

· Агропромисловий пункт - локальна форма агропромислового комплексу, яка здійснює в населеному пункті переробку кількох видів сільськогосподарської сировини.

· Агропромисловий центр - локальна форма агропромислового комплексу, яка здійснює в населеному пункті переробку кількох видів сільськогосподарської сировини, а більшість населення обслуговує його виробництво.

· Агропромисловий кущ - локальна форма агропромислового комплексу, яка характеризується компактним розташування на невеликій території агропромислових пунктів і центрів з їх сировинними зонами.

· Агропромисловий вузол - складне територіальне агропромислове утворення, система компактно розташованих агропромислових пунктів, центрів і кущів навколо адміністративного обласного чи районного центру.

У межах природно-кліматичних зон виділяють зональні АПК, які формуються під впливом природних умов відповідної зони. Вони розташовані у межах Полісся і Степу України.

На сучасному етапі, усі субєкти агропромислового комплексу почали освоєння ринкових методів господарювання, що передбачає:

· Створення форм сільськогосподарського виробництва, які забезпечують ефективне використання залученого капіталу, землі та праці зайнятих, тобто економічну самостійність виробників.

· Вільний вибір виробничої діяльності, встановлення горизонтальних звязків і пошук партнерів для взаємовигідної праці.

· Вільне ціноутворення на продукцію, реалізацію її на внутрішньому та зовнішньому ринках тощо.

До складу АПК входять: сільське господарство, харчова, комбікормова, мікробіологічна промисловості, а також ряд обслуговуючих підрозділів машинобудування, виробництво мінеральних добрив і хімікатів, сільське будівництво та допоміжні галузі, котрі забезпечують спорудження обєктів, транспортування, зберігання й реалізацію сільськогосподарської продукції. За сучасних умов для успішного розвитку всіх галузей АПК створюються нові форми організації агропромислового виробництва - агропромислові обєднання, агрокомбінати, агрофірми, асоціації, виробничі й науково-виробничі системи.

Сьогодні в окремих областях України створені і успішно діють агропромислові обєднання. До їх складу входять на добровільних засадах радгоспи, міжгосподарські підприємства, підприємства й організації по обслуговуванню сільськогосподарського виробництва і переробці сировини, а також підприємства торгівлі, які реалізують вироблену обєднанням продукцію. При цьому підприємства зберігають свою господарську самостійність і юридичні права. Агропромислові комбінати являють собою виробничо-економічні формування, головне завдання яких полягає в обєднанні зусиль усіх підприємств і організацій, котрі входять до їх складу, по забезпеченню виробництва, заготівлі, переробки й реалізації сільськогосподарської продукції та високо якісних продовольчих товарів.Вони можуть створюватися або завдяки інтеграції всіх технологічно взаємозвязаних виробничих підрозділів одного адміністративного району, або входженням до складу агропромислового комбінату та організацій, які розміщені в кількох районах.

Конструктивно новою формою організації агропромислового виробництва є агрофірми. Вони забезпечубть виробництво, зберігання, проектування і будівництво обєктів виробничого та соціального призначення, виступають як єдиний організаційно-економічний комплекс.

За сучасних умов розвитку науково-технічного прогресу здійснюється інтеграція науки й виробництва на базі створення науково-виробничих систем.

Делись добром ;)