Рельєф урбанізованих територій Скибових Карпат у межах Турківського району

дипломная работа

3.1 Історія освоєння території

Місцевість у верхівях Дністра, Стрия і Сяну одержала назву від міста Турки (назва походить від первісних диких биків-турів, які водилися в незвіданих хащах навколишніх лісів) у 1856 р, коли був утворений Турківський повіт на цьому терені. Спочатку його називали Турецьким, пізніше Турчанським і тільки в Указі Президії Верховної Ради СРСР від 4 грудня 1939 р, в якому перераховувалися утворені на території Західної України нові області і повіти, він називається Турківським. А районом він почав називатися згідно з Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 січня 1940 р, за яким до нього відійшло 38,8 % території колишнього повіту.

Заселення території розпочалося в палеоліті. Про це свідчать камяні знаряддя праці середини камяного віку (приблизно від 10 тисяч до 7 тис. років до н.е.), які знайдено в м. Турка, Зубриці, Беньовій, Лопушанці, Либохорі, Комарниках, Мельничному, Яворі, до пізнішиз епох належать 12 бронзових мечів у Комарниках, які датуються 1200-1000 р.р до н.е. та 100 срібних римських монет І-ІІ ст. н.е. В цей час Бескиди заселяють венеди словянського походження. Словянізація району йшла за рахунок вихідців Полісся. Племена цього періоду залишили на карпатську культуру курганних поховань. Подальша зміна племен в краї повязана із східними кочівниками - сарматами і гунами. В IV столітті сармати були розгромлені гунами. Великий їх вождь Аттіла, вбитий в 453 р.,був захоронений біля с. Риків на Ватащині (Горбищак). В УІ-УП ст. край заселили білі хорвати. А VI -VII ст.-білі хорвати, які на території Прикарпаття і Карпат заснували словянську державу Велику Хорватію. Частина племен у карпатських Бескидах в той час вже називалася бойками. Бойки,за однією із гіпотез походять від скіфських племен, які прибули на територію верхівїв Дністра. За іншою-вони походять від кельтів-галатів, які через свою войовничість ще називались кельтами-боями.

У 992 році до Київської Русі Велику Хорватію приєднав київський князь Володимир Великий. Тоді ж було приєднано і Закарпаття. Шлях війська Володимира Великого пролягав по долині річок Дністер і Стрий через Карпатський перевал у долину Латориці. Це був давній торговий шлях з Європи на Русь. Згодом цей шлях став називатися «Руський путь», а на ньому будувались сторожові укріплення та оборонні городища, зокрема Собінь біля витоку р. Дністер над Розлучом. В часи Галицько-Волинської держави вже існували села Розлуч, Явора, Яблунів, Комарники, В.Висоцьке. У 1340 році Турківщина, як і вся Галичина, була загарбана Польщею.

Масове освоєння і заселення земель Турківщини відбулося в ХV-ХVІ ст., коли були засновані більшість сіл, а інші набули офіційного статусу.В XV столітті землі Русі даруються польсько-литовським королем своїм васалам.Перша відома письмова згадка про Турку датується 27 червням 1431 року. Тоді польський король Владислав Ягайло надав привілей (грамоту) на володіння Туркою з навколишніми селами феодалові Ваньчі та його синам, за що вони були зобовязані в разі потреби зявитися на військову службу самі і виставляти чотирьох лучників на добрих конях.В 1538 р. відбулося розмежування земель королівських від панських. Перебуваючи в складі польсько-литовського князівства землі Турківщини були власністю короля і окремо шляхти. Будівництво церков та надання парафій послужило закладанню нових сіл на королівських землях. Королівські землі належали до Самбірської економії і обєднувались в країни: Волосянську, Гвоздецьку, Ільницьку, Либохірську, Розлуцьку, 19 сіл, в тому числі Турка були приватними. Щоб захистити край від нападу на русько-угорському пограниччі заснована регулярна оборона кордонів з комендатурою в м. Турка в 1674року. В 1730 році Турка стає містом. Хоча Турка була приватним містечком, але управлялась за магдебурзьким правом. Розвивається торгівля, різні ремесла, формується центр міста з ратушею і замком. До складу входять: Старе село, Слобода, Середня Турка, Горішня Турка.

В 1772 р. Галичина входить до Австро-Угорської імперії. На Турківщині ліквідовується уряд воєвод і старост, залишено тільки суддів, які попередньо мусили присягнути австрійській короні. Замість країн створюються 16 доміній, які підпорядковувалися 8 мандаторіатам, а ті Самбірському циркулу. Мандаторій становив першу державну інстанцію, другою був начальник циркулу, а третьою губернатор у Львові, який підлягав безпосередньо цісареві.В 1856 році Турка стала центром повіту Австро-Угорщини, до якого належали територія сучасного Турківського, гірська частина теперішнього Старосамбірського та ряд сіл Сколівського районів. Великі села стали осередками гмін (волостей). До 1867 року Турка складалась з кількох окремих гмін. Кожна з них керувалася війтом і присяжними, асесорами і радою, мала свою гмінну печатку.

В 1904 році була збудована залізниця, яка зєднала Турку зі Львовом. Турка стало ближче до центрів цивілізації, прикрасилося красивим арочним залізничним мостом, стала одним з найбільших центрів лісозаготівель Прикарпаття. Могутній поштовх для освоєння карпатського регіону дало введення у 1905 році залізничної вітки Самбір - Ужок і зєднання залізничною колією Львова з Ужгородом. Це сприяє розвитку туризму і відпочинку. В Сянках і Розлучі (відомому своїми мінеральними водами) були збудовані двоповерхові турбази та вілли панами з Варшави, Кракова і Львова. Перед Першою світовою війною йшли спеціальні, демпінгового типу, туристичні поїзди із Львова до Сянок. Найдавнішим видом туристики було лещатарство. Саме на Турківщині у 1913 р. було відзначено першу лещатарську трасу Львівщини Сянки - Пікуй, а найкращою лижною трасою Польщі в 1913 році визначено гору Сянки, і в цьому ж році було проведено перші офіційні змагання з лижних перегонів на території України.

На початку ХХ століття в Турці проживало понад 6 тис. чоловік. В самому повіті (1905р.) було 2 сільськогосподарських і 125 промислових підприємств, на яких працювало 607 робітників. Діяло також 69 водних млинів, 7 млинів з тартаками, 9 каменоломень, 2 цегельні, 4 водні тартаки, 8 парових тартаків, і фабрика газованої води.З початком Першої Світової війни у 1914-1915 р.р. через повіт декілька разів проходив айстро-російський фронт. Спалено повністю село Кривку, частково Нижнє Висоцьке, Івашківці та інші. В обороні Ужоцького перевалу на межі із Закарпаттям 27 вересня 1914 року дали перший бій Українські січові стрільці. Навесні 1919 року Західна Україна була захоплена Польщею.

В 1931 році в м. Турка було 1324 будинки. В повіті проживало біля 114457 осіб. Сільське населення мешкало в 17475 будинках. На цілий повіт було 9 лікарів. В 1938 році в Турці було понад 10 тис. мешканців. В повіті було 73 громади, що охоплювали 77 тис. жителів. В 1940 році, з приходом радянської влади у вересні 1939 року, територія теперішнього Турківського району була поділена на Боринський і Турківський райони.До Боринського району входило 24 сільські ради, до Турківського 25. Проіснував Боринський район до 1959 року. В кінці 1959 року обидва райони були обєднані в один Турківський район. В грудні 1962 року Турківський і Старосамбірський райони обєднані з центром в м. Старий Самбір. В 1965 році знову був утворений Турківський район. На 1989 р. в районі функціонувало 6 радгоспів і 9 колгоспів, працювало 5 промислових підприємств 2 будівельні організації, 7 залізничних станцій. [Бойко]

Рис. 3-1. Турківський район.

Cтаном на 2015 рік Турківський район складається з 67 населених пунктів (рис. 3-1), з них: 1 місто, 65 сіл, 1 селище міського типу, 1 міська рада, 1 селищна рада, 31 сільська рада, площа району 119,340 км2, населення району 50278 осіб (на 1.02.2015). Згідно паспорту району, природний потенціал району складають: водні ресурси - 1236,8817 га, лісові ресурси - 67,978 тис.га. Детальна характеристика земельних ресурсів наведена у табл. 3-1.

Таблиця 3-1

Земельні ресурси Турківського району[ ]

Oсновні види земельних угідь та економічної діяльності

Площа земель

всього,

тис. га

% до загальної площі території України

Сільськогосподарські землі

45,370

0,11

у тому числі:

 

 

сільськогосподарські угіддя

44,803

0,11

з них:

 

 

рілля

22,347

0,07

перелоги

 

 

багаторічні насадження

0,210

0,02

сіножаті

5,497

0,23

пасовища

16,749

0,31

інші сільськогосподарські землі

0,567

0,05

Ліси та інші лісовкриті площі

67,978

0,64

утому числі:

 

 

вкриті лісовою рослинністю

54,677

0,56

не вкриті лісовою рослинністю

4,083

1,95

інші лісові землі

0,517

0,16

чагарники

8,700

2,15

 

 

 

Забудовані землі

3,686

0,15

у тому числі:

 

 

під житловою забудовою

1,509

0,32

землі промисловості

0,003

0,001

землі під відкритими розробками, кратерами, шахтами та відповідними спорудами

0,032

0,02

землі комерційного та іншого використання

0,050

0,09

землі громадського призначення

0,402

0,14

землі змішаного використання

0,001

0,003

землі, які використовуються для транспорту та звязку

0,957

0,19

землі, які використовуються для технічної інфраструктури

0,022

0,03

землі, які використовуються для відпочинку та інші відкриті землі

0,708

0,09

Відкриті заболочені землі

0,010

0,001

 

 

 

Сухі відкриті землі з особливим рослинним покривом

 

 

Відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом (камянисті місця, піски, яри інші)

1,043

0,10

Води (території, що покриті поверхневими водами)

1,236

0,05

Разом (територія району)

119,340

0,20

Район один з найбідніших у області, в ньому зареєстровано 60 малих підприємств, мало виділяється інвестицій, в основному успішними являються лісові підприємства (ДЛГП «Галсільліс», ДП «Турківське лісове господарство», ДП «Боринське лісове господарство»), Явірська ГЕС, до 1994 року - Турківський щебеневий карєр.

Таким чином, район загалом і його найбільш освоєна західна - Бескидська - частина характеризується незначним розвитком селитебного рельєфу, оскільки загалом на забудовані ділянки припадає 3,7 тис. га земель, що становить лише 3 % площі району. Верхньодністерські Бескиди при цьому більш щільніше заселені і перетворені, ніж Сколівські. Найбільшого перетворення зазнали верхівя Стрия та Дністра на ділянках Лопушанка - Турка, Розлуч - Стоділка, а також Турка - Ісаї - Ластівка.

Делись добром ;)