Водні ресурси України: значення і використання

дипломная работа

2.3 Головні річкові системи України

Річковам системма - сукупність притоків головної річки.

Складається з головної ріки (стовбура системи) і приток першого, другого й наступного порядків. Притоками першого порядку називаються ріки, що безпосередньо впадають у головну ріку, другого порядку - притоки приток першого порядку й т.д. Іноді найменування порядку рік ведеться, навпаки, від дрібних рік до головного водотоку.

Назва річкової системи дається за назвою головної ріки, що є звичайно найдовшою й багатоводнішою рікою в системі.

За швидкістю течії і режимом стоку ріки поділяються на гірські (швидкоплинні, з порогами і водоспадами, неширокі) і рівнинні (з повільною, спокійною течією). Річки розрізняються за джерелами живлення. У середньому на території України частка снігового живлення річок становить 60 %, підземного - 30 %, дощового - 10 %. За режимом річкового стоку виділяють чотири типи річок: східноєвропейський, причорноморський, карпатський, кримський.

Головні річкові системи

України є системи Дніпра, Південного Бугу, Дністра, Дунаю, Сіверського Дінця, Тиси.

Найбільші річки України

Дніпро - найдовша річка країни (981 км у межах України). Разом із притоками на його басейн припадає 60 % водних ресурсів країни. Річка має широку долину, повновода; на ній створено каскад водосховищ. Впадає Дніпро у Дніпровський лиман Чорного моря.

Південний Буг бере початок на Подільській височині. Його довжина 806 км. Береги у верхній течії заболочені, у середній течії над річкою нависають гранітні скелі, у нижній - долина розширюється; впадає в Бузький лиман.

Дністер бере початок у Карпатах, довжина в межах України 705 км. У верхній течії - це гірська річка, що створила каньйоноподібну долину, у нижній течії - це вже рівнинна річка, що утворює широке гирло, впадаючи в Дністровський лиман.

Дунай - прикордонна річка України. Це найбільша річка Європи, але її довжина на території України - лише 174 км. Русло широке, з низькими заболоченими берегами. На заплаві та в дельті - велика кількість озер.

Сіверський Донець - найбільша річка Східної України, притока Дону. На території України розташована її середня течія. Особливо повноводний Сіверський Донець під час весняної повені (70 % стоку).

Тиса - річка Українських Карпат. Її витоки - Чорна і Біла Тиса - зливаються біля Рахова й утворюють власне Тису. Річка гірська, зі швидкою течією, повноводна, порожиста. У межах України має довжину 201 км. Впадає в Дунай.

Озера - природні водойми з уповільненим стоком або безстічні. Озера утворюються в різних за походженням улоговинах (зниженнях рельєфу).

На території України найбільш численними є заплавні озера. Вони утворилися внаслідок блукання і зміщення річищ. Заплавні озера мають різну форму (найчастіше серповидну або витягнуту) і розміри, вони неглибокі, багаті на рибу та водоплавних птахів, є гарними місцями для відпочинку. Це озера Припяті, Десни та інших річок Полісся.

Дельтові озера утворилися в дельтах річок унаслідок блукання річищ серед піщаних наносів. Серед них - найбільше в Україні прісне озеро Ялпуг, а також Кугурлуй, Кагул. Вода цих озер використовується для водопостачання, зрошення рибальства.

На Причорноморській низовині внаслідок опускання й затоплення морем гирл річок утворилися лиманні озера. Найбільший прісноводний лиман України - Дністровський; також тут розташовані Куяльницький, Хаджибейський, Тилигульський, Сасикський. Лимани й озера півдня України - це резерв води для господарських потреб, обєкти рибного промислу, бази для розвитку курортного господарства.

Залишкові озера - це колишні морські затоки, що стали озерами після підняття й осушення узбережжя. Прикладами є озера Саки, Донузлав, Перекопські. Вони мілководні, улітку добре прогріваються, вода в них сильно мінералізована.

У водорозчинних породах (вапняк, крейда, солі) виникають карстові озера. Вони живляться атмосферними й артезіанськими водами, завжди повноводні. Це Шацькі озера (Світязь - найбільше з континентальних озер України), Пісочне, Пулемецьке, Піщанські та ін. Вони багаті на риб, водоплавних птахів. Створено Шацький національний парк.

У кратерах згаслих вулканів утворилися вулканічні озера. В Україні такі озера зустрічаються лише в Закарпатті: Синє, Вороченське та ін.

Є на території України й озера льодовикового походження, вони розташовані в Карпатах, у льодовикових карах. Це озера Маричейка, Бребенскул та ін.

Між хребтами Українських Карпат, у Межигірському районі Закарпатської області, розташоване загатно-завальне озеро Синевир - одне з наймальовничіших в Україні.

Болота - це надмірно зволожена ділянка місцевості зі своєрідною рослинністю і шаром торфу завтовшки понад 30 см.

За умовами живлення болота поділяють на низинні, верхові та перехідні. Низинні болота утворюються в річкових долинах і на берегах озер. Вони багаті на мінеральні речовини, тут ростуть вільхи, рогіз, очерет, зелені мохи, є птахи. Верхові болота розташовані на вододілах і піщаних терасах. Вони бідні на мінеральні речовини, на них ростуть сосна, багно, журавлина, пухівка тощо. Перехідні болота помірно бідні на мінеральні речовини, у рослинному покриві переважають берези, сосни, осоки, сфагнові мохи. Низинні болота найбільше поширені в зоні мішаних лісів, перехідні та верхові болота - на заході Полісся, в Лісостепу та в Українських Карпатах.

Залягання й поширення підземних вод повязане з геологічною будовою території. За запасами підземних вод на території України вирізняються кілька великих артезіанських басейнів: Дніпровсько-Донецький, Волино-Подільський, Причорноморський.

Річки України течуть переважно з півночі на південь до Чорного й Азовського морів; Ріки північно-західної України течуть з півдня на північний захід і північ до Вісли і Припяті. Басейн Чорного й Азовського морів охоплює понад 90 % української території. Тут знаходяться ріки: Дунай з Тисою і Прутом, Дністер, Південний Буг, Дніпро з Припяттю і Десною, Дон з Донцем. До стоку Балтійського моря належать праві притоки Вісли: Вепш, Сян і Західний Буг. Головний вододіл між Чорним і Балтійським морями та між басейнами головних рік проходить переважно низовинами, за винятком Карпат, і дає змогу повязати ріки різних басейнів системою каналів та сполучити обидва моря - Чорне і Балтійське.

Кількість рік на українській етнічній території оцінюють близько 30 000, у тому числі в Україні - 23000 з загальною довжиною близько 170000 км, з них бл.3 000 завдовжки 10км і більше, 116 понад 100 км. Характер рік, зокрема густота річкової мережі, величина стоку, водоносність, сезонові й багаторічні зміни тощо залежать від клімату, рельєфу, геологічної основи, рослинного покриву, культурного освоєння місцевости та інших факторів.

Щільність річкової мережі, як і в інших районах суходолу, найбільша у гірських областях. В горах України вона становить близько 1,1 км довжини на 1 кмІ площі; на Передкарпатті, Потиській низовині й Передкавказзі - 0,6 км/кмІ, на височинах.

(Розточчя, Поділля, Донецький кряж) близько 0,5 км/кмІ. На південь і схід річкова мережа рідшає. На території між нижньою Десною й верхівями Остра, Трубежу і Сулії вона найменша (нижче 0,1 км/кмІ, а між нижнім Дніпром і рікою Молочною інші річки практично відсутні.

Живлення рік складають дощові, снігові, підземні й частково льодовикові води. При цьому на частку дощів припадає близько 75 % усій атмосферних опадів. Разом з тим, тільки частина води атмосферних опадів стікає до річок: найбільше в горах - близько 50 %, на рівнинах - менше 10 %. Інша частина вологи випаровується або інфільтрується. У степовій смузі майже вся дощова вода випаровується, а малі річки пересихають, якщо не дістають підземного живлення. Головним джерелом живлення річок рівнинних областей є води талого снігу, які завдяки незначному випаровуванню у холодний період року і перерваній інфільтрації в замерзлий ґрунт у переважній більшості стікають до річок. Підземне живлення, яке має місце впродовж року, особливо важливе взимку, коли атмосферичні опади випадають у вигляді снігу. Льодовиковими водами живиться лише Кубань та інші ріки, що витікають з льодовиків Кавказу. Основну частину живлення гірських рік становлять дощові, рівнинних - талі снігові води (50-80 %); живлення підземними водами становить 10 - 20 %.

Загальний стік українських рік - близько 16 % усієї атмосферичної води; для України пересічна річна сума опадів - бл.300 кмі, стік - 48 кмЗ.

Середній стік для рік України становить 1 - 4 л/сек. кмІ. При цьому у степу 0,5 - 0,1 л/сек кмІ. Стік річок змінюється сезонно: він найбільший на весні (50-80 % річної суми), коли тануть сніги, найменший - під час теплої й сухої погоди пізнього літа і ранньої осені. Трапляються великі відхилення від норми. Так, наприклад, у сточищі Південного Бугу в березні 1921 року стекло 3,6 мм, у березні 192,2 - 81 мм води І (середній стік за березень - 20,8 мм). У 2008 році спостерігалися катастрофічні повені, які охопили територію 5-ти областей Західної України. (див. дод.1)

Повені

Стік річок України найвищий на весні, коли тануть сніги, найнижчий взимку. Під час весняної повені проходить 50 - 80 % річного стоку, на малих річках степу - майже весь річний стік. Весняна повінь триває на малих ріках 10 - 15 днів, на великих - 1 - 1,5 місяця. Крім весняної, трапляються повені літні, спричинені рясними атмосферичними опадами - звичайне явище у гірських ріках Карпат і Кавказьких гір.

На Тисі трапляються зимові повені, спричинені відлигою, принесеною середземноморськими циклонами.

Винятково великі бувають повені у сточищі Дніпра вище Києва, спричинені одночасним інтенсивним таненням снігу в сточищі Припяті й Десни. Весняні повені на Припяті бувають щороку. На Сяні, Бузі й Дністрі весняні повені - спричинені надто швидким таненням снігу у верхньому сточищі, коли середня течія ріки ще скута кригою. У пригирлових ділянках Дніпра, Дунаю, Дністра, Південного Бугу й Кубані спостерігаються значні коливання рівнів води, зумовлені вітровими нагонами і згонами (у Чорне море і з Чорного моря). (див. дод.2)

Зимовий режим рік

З початком морозів на річках починається утворення льоду, яке звичайно закінчується льодоставом.

Ріки у сточищі горішнього Дністра замерзають в останню декаду листопада і від верхівїв льодостан посувається вниз за течією.

Ріки Передкарпаття замерзають у грудні, Закарпаття - на два тижні пізніше.

Малі й середні ріки на півночі України замерзають як правило у третю декаду листопада, і при цьому на сході краю раніше, ніж на заході.

Кубань і Тиса не мають тривалого льодоставу. Льодостан Сяну і Західного Бугу часто переривається відлигами. У середньому ріки півночі України вкриті льодом близько 3,5 місяці, півдня - 2,5 місяці.

Географічна динаміка замерзання і скресання найбільших річок України:

Замерзання:

Дніпро під Києвом замерзає у середньому 21 грудня, під Запоріжжям - 29 грудня, під Херсоном - 28 грудня.

Дністер замерзає так: під Заліщиками - 30 грудня, під Дубосарами - 20 грудня, під Тирасполем - 28 грудня, для Південного Бугу - під Вінницею - 6 грудня, під Прибожанами - 11 грудня.

Скресання:

Дніпро. Середні дати скресання для Дніпра: під Херсоном 3 березня, під Запоріжжям - 15 березня, під Києвом - 24 березня; для Південного Бугу під Прибожанами - 7 березня, під Вінницею - 21 березня.

Дністер. Середні дати скресання для Дністра: під Тирасполем - 5 березня, під Дубасарами - 9 березня, під Заліщиками - 4 березня.

Загалом фронт льодостану на річках України посувається з півночі на південь. Скресання рік починається з півдня. Гірські ріки починають скресати з нижньої течії.

Мінералізація річкових вод

Мінералізація річкової води - це кількість мінеральних речовин, яка в ній розчинена (мг/дмі, г/дмі). Величина мінералізації залежить переважно від: складу порід поверхневих шарів земної кори; гідрометеорологічних умов, відповідно, переважання тих чи інших джерел живлення річок (атмосферного, підземного); контакту води з газами атмосфери. Мінералізація річкових вод півночі України коливається між 200 і 500 мг/дмі Вона зростає у південному і східному напрямі. Найбільше мінералізовані води річок Приазов, я (понад 2000 мг/дмі) і ріки між Дунаєм і Дністром, а найменше - Карпат (нижче 100 мг/дмі).

Рельєфотворча дія річок

Ріки вимивають річища, змивають верхній шар ґрунту і відкривають корінні породи (як це має місце з порогами на Дніпрі), загалом змінюють рельєф місцевості, розсипи корисних копалин, піщані та ін. пляжі, острови тощо.

Найбільше скельного матеріалу несуть гірські ріки, зокрема під час повеней, коли можуть котити своїм днищем навіть більші каміння, найменше - повільні ріки рівнин.

Довжина, площа і середній річний стік важливіших річок України. (див. дод.3)

Гідрографічні райони України

Гідрографічна система України з межами басейнів головних річок.

Зважаючи на гідрологічні чинники і характер українських річок, на території України можна виділити такі гідрографічні райони:

Полісся, відводнене Дніпром (вище Києва) Припяттю, Десною і Бугом. Пересічна річна сума атмосферичних опадів 500-600 мм, річний стік - від 100 до 120 мм (20 %). Похил річищ малий (бл.0,5 м/км); течія рік повільна; долини широкі, з низькими берегами, забагнені; щороку повені на весні; час замерзання середньому 3,5 місяці.

Волинсько-Холмська височина, відводнена річками Вепр, Бугом і правобічними притоками Припяті (Стохід, Стир з Іквою, Горинь із Случчю). Сума атмосферичних опадів - 500 - 700 мм, річний стік 100 - 150 мм (20 %). Похил рік на півдні понад 1 м/км - зменшується на північ; долини широкі, часто забагнені; повені на весні; час замерзання на заході З, на сході - 3,5 місяці.

Поділля, відводнене лівобічними притоками Дністра і правими Бугу. Сума атмосферичних опадів на заході - 700 мм спадає до 450 мм на південному сході, стік на заході - 200 мм (30 %), на південному сході - 40 мм (10 %). Щільність мережі рік 0,4 - 0,5 км/кмІ. У верхніх течіях похил річок малий (бл.1 м/км), долини широкі, місцями забагнені, річкові долини переходять у вузькі й глибокі яри (найхарактеристичніший - яр Дністра); у межах Українського кристалічного щита річища камянисті. Повені весняні, на Дністрі також літні. Час замерзання - протягом 3-х місяців. Придніпровська височина, відводнена правобічними притоками Дніпра (Тетерів, Ірпінь, Рось, Тясмин, верхній Інгулець) і лівобічними притоками Бугу (Соб, Синюха, верхній Інгул). Сума опадів 450 - 550 мм, стік - 100 мм на північному заході (18 %) зменшується до 30 мм на південному сході (6 %); похил рік бл.2 м/км; річища у межах Українського кристалічного щита камянисті й порожисті; долини рік глибокі, у верхніх течіях яристі. Найвищий водостан на весні. Тривалість замерзання - 3 місяці, на півдні на 1 - 2 тижні коротший.

Придніпровська низовина, відводнена лівобічними притоками Дніпра (Удай, Псел, Ворскла, Орель, Самара). Річна сума атмосферичних опадів 450-550 мм, стік 40-120 мм. Похил рік бл.1 м/км, річища вирівняні, долини широкі з пологими берегами. Високий водостан на весні. Час замерзання на півночі 3,5, на півдні - 2 місяці.

Донецький кряж, відводнений Дінцем і його правобічними притоками, Р. Азовського м. (Міюс і Кадміює) та верхівями лівобічних приток Дніпра - Вовчої і Самари. Річна сума опадів бл.500 мм, стоку - 6л.50 мм (10 %). Спад річища Дінця бл.0,5 м/км, приток - 1 м/км і більше, долини Р. глибокі, у Дінця правий берег вищий, ніж лівий. Високий водостан на весні. Час замерзання бл. З місяців.

П і в д. - зах. смуга Сер. височини, відводнена верхівями лівобічних Приток Дніпра (Десни з Сеймом, Псла, Ворскла), Донцем і його лівобічними притоками (Оскіл, Айдар, Деркул) та правобічними притоками Дону (Калитва). Річна сума опадів 400 - 500 мм, стік на півн. бл.120 мм, скорочується до 60 мм і менше на півдні. Спад Р. бл.2 м/км; долини глибокі, праві береги Р. вищі, ніж ліві. Найвищий водостан на весні. Час замерзання бл.,3Ѕ місяців.

Чорноморська низовина, відводнена нижніми течіями Дністра, Бога, Дніпра і менших Р. Чорного й Азовського морів. Річна сума опадів 270-400 мм, стік менше 25 мм (переважно на весні), тобто 6 % і менше. Влітку майже вся вода випаровується; тоді малі й сер. P., як Малий і Великий Куяльники і Тилигул, пересихають (вони кінчаються лиманами). Долини Р. широкі з низькими берегами, річкові заплави порослі комишами. Замерзання - бл.2Ѕ місяці.

Кримські гори дістають 400-1 000 мм опадів, переважно пізно восени і взимку; велика частина дощової води губиться у щілинах вапнякових порід (підземне відводнення), стік 20 - 200 мм. Долини річок вузькі й глибоко врізані.

Карпати і Передкарпаття відводнені правобічними притоками Висли (Дунаєць, Вислока, Сян), Дністром і його притоками, лівобічними (Стривігор) і правобічними (Бистриця, Стрий, Свіча, Лімниця, Солотвинська й Надвірнянська Бистриці), Тисою і її правобічними притоками (Тересва, Теребля, Ріка, Боржава, Латориця, Уж, Лаборець) та лівобічними притоками Дунаю (Серет і Прут). Сума атмосферних опадів від 700 мм на передгірях до 1 500 мм у найвищих частинах гір; величина стоку 350 - 750 мм (50 % і більше), залежно від висоти. Густота річкової мережі 1,1 км/кмІ; спад Р.60-70 м/км у вищій, 5 - 10 м/км - у нижчій течії. Долини в горах відносно вузькі і глибокі (600 - 800 м), на передгірях - 150 - 250 м. Великі літні повені, час замерзання - 2Ѕ до 4 місяців, залежно від висоти. Майже кожної зими льодостан підгірських Р. переривається відлигами. Сер. течія Тиси не має тривалого льодостану. Вода Р. має високий твердий стік, але слабу мінералізацію.

Р. відіграли велику роль у минулому України для заселення, транспорту, прохарчування (рибальство). Тепер річковий транспорт і річкове рибне господарство мають менше значення, натомість збільшилася роль Р. для водопостачання, зрошення, осушення, приймання стоків, також як джерело гідроенергії.Р. грають роль як місця відпочинку і туристичні шляхи (див. Водне господарство), їх значення зменшується надмірним скиданням занечищених пром. і міськ. вод. (див. дод.4)

Делись добром ;)