Водоспади Південної Америки

курсовая работа

2.1 Водоспади-велетні

Ця річка така велика і багатоводна, що споконвічні мешканці її берегів дали їй імя Парана, що означає «матір вод».

Парана бере початок у центральній частині Бразільського нагіря. Тисячі кілометрів тече вона в південному напрямі, спочатку в горах, де бурхливий плин її не раз перепиняється порогами й водоспадами, потім плавно перетинає низовину, тече джунглями, у глибині яких і досі живуть племена диких індіанців, протікає повз великі сучасні міста, де в її водах відбиваються стіни величних будівель і палаців.

У пониззі Парана повертає до Атлантичного океану й утворює величезний естуарій (широке воронкоподібне гирло) Ла-Плата. Виносячи з глибини материка колосальну кількість води (близько 700 кубічних кілометрів на рік), річка, впадаючи в океан, далеко відтісняє його води.

Недарма перший європеєць, що прибув у ці краї понад пять століть тому, назвав її гирло «прісним морем».

А ще славиться Парана, як жодна інша річка в світі, чудовими водоспадами, щедро розсипаними самою природою в руслах річки та її приток у межах Бразільського нагіря.

На притоці Тієте, наприклад, нараховується 36 великих і малих водоспадів, на Парапанемі -- 33 водоспади, на Іваї і Пекірі їх налічується по кілька десятків [14, 139].

Чого ж у басейні Парани так багато водоспадів? Відповідь на це питання дали геологи. Виявляється, справа у своєрідній геологічній будові басейну річки, утвореному головним чином лавами; а вони на окремих ділянках мають різну щільність і міцність. В одних місцях породи швидше розмиваються потоком, на інших ділянках цей процес відбувається повільніше. В результаті такого нерівномірного руйнування порід у руслах річок утворюються великі й малі уступи або скати, по яких вода спадає каскадами порогів і водоспадів.

Найбільші водоспади -- Урабупунга, Гуайра та Ігуасу. Перші два містяться на самій Парані, третій -- на її притоці Ігуасу.

Це -- зірки першої величини, що входять у сузіря водоспадів-велетнів земної кулі.

Відкриття європейцями Парани і її чудових водоспадів стало цілою епохою в історії географії.

Отже, що ж являють собою «зірки першої величини» «Срібної річки» Парани -- її великі водоспади Ігуасу і Гуайра?

Водоспад Ігуасу знаходиться майже на стику кордонів трьох південноамериканських країн -- Аргентини, Бразилії і Парагваю, за 26 кілометрів від гирла річки Ігуасу.

Річка Ігуасу бере початок у горах Сьєрра-ду-Мар. Спускаючись із схилів Бразільського нагіря по дну глибокої долини, вона стрімко мчить свої води на захід, часто утворюючи гуркотливі пороги і водоспади. Річка завжди повноводна, а за своїми розмірами переважає Неву і води несе вдвічі більше, ніж Дніпро.

При підході до гребеня водоспаду Ігуасу уповільнює швидкість течії, розширюється, стає мілкою і до обриву підходить широким фронтом, утворюючи разом з островами гігантську дугу завширшки близько 3700 метрів.

Цих базальтових островів, вкритих буйною рослинністю, безліч. Вони дроблять до того єдиний потік на велику кількість струменів, які потім падають з урвища.

Усього нараховується 270 великих і малих водоспадів, і все це разом узяте називається водоспадом Ігуасу. Загальна висота падіння води дорівнює 72 метрам [14, 142].

Серед них виділяються водоспади Беньямін, Теодоро, Пелька Диявола, Три Мушкетери, Сан-Мартін.

Увесь ансамбль водоспадів оточений розкішною вічнозеленою тропічною рослинністю, напоєною і щедро зрошуваною водоспадним дощем. Тут панують пальмові і бамбукові ліси з розвинутими найрізноманітнішими повзучими і виткими рослинами, прикрашеними квітами різної форми і відтінків, серед яких, немовби вкраплення із коштовних каменів, сяють суцвіття орхідей і бігоній. Між суцвіттями, перевитими ліанами і стеблами рослин-епіфітів, неначе кольорові хмарки, шастають рої метеликів. Повітря наповнене шумом падаючих вод і щебетом пташок.

Щоб зберегти водоспад і його околиці, цей район перетворили в заповідник і назвали Національним парком Ігуасу.

Увесь комплекс Ігуасу такий великий, що одразу оглянути його неможливо. Це можна зробити тільки з борту літака.

На всіх, хто приходить у гості до водоспаду Ігуасу, він справляє незабутнє враження, про що добре сказала письменниця Розіта Фобс у своїй книжці «Подорож по восьми республіках у пошуках майбутнього»: «Чудо-Ігуасу, схожа на криву срібну шаблю, виходить із своїх піхов-джунглів, де кордони Бразилії, Аргентини і Парагваю зустрічаються в гущавині тропічного лісу. Ігуасу виходить своїми синіми водами в цегляно-коричневі пороги долини верхньої Парани, а потім рине водоспадами між скелями й островами, вкритими квітучими деревами... Туман кольору індиго повиває межі падіння вод... над ділянками вируючої води нагромаджуються клубки піни... у хмарах водяного пилу виблискують кольорові райдуги, а кінці їх губляться в місцях, де кришталеві води обіймаються з джунглями...»

Перший з найбільших водоспадів Парани знаходиться за 80 кілометрів від злиття її гілок-витоків, трохи вище гирла притоки Тієти.

Водоспад має поетичну назву -- Урабупанга -- ущелина блискучих вод. Через його гребінь завширшки близько півтора кілометра донедавна скочувалося близько 3000 кубометрів води, майже дві таких річки, як Дніпро. Вода спадала широкою завісою з висоти 12 метрів [14, 143].

Нині води зменшилося, оскільки енергія водоспаду частково використовується нещодавно збудованою потужною гідроелектростанцією.

Звідси на протязі близько 700 кілометрів Парана тече спокійно, по ній плавають річкові судна.

Та ось на шляху річки виникає перепона -- розмите пасмо Сьєрра-дус-Дорадус. Поспішаючи подолати його, Парана вгризається в базальти, пробиває глибокий прохід і виривається на простір, падаючи грандіозним водоспадом Гуайра.

До цього місця її водність почетверяється: середня витрата води дорівнює 12--13 тисяч кубометрів на секунду, а у великі повені збільшується в 3--4 рази. Це означає, що в такі періоди через гребінь водоспаду тече величезна річка, яка за водністю дорівнює стокові 6 таких річок, як Волга, або сумі 30 потоків, таких, як Дніпро.

Гуайра -- це величезний каскад із 18 водоспадів, зосереджених на ділянці з падінням 115 метрів. Найбільший із них падає з прямовисного уступу заввишки понад 30 метрів.

У Гуайри два господарі -- Бразілія і Парагвай. Державний кордон між цими країнами проходить через водоспад і ділить його на дві нерівні частини: сім найбільших падінь знаходяться на бразільському боці. Тому на картах і в літературі можна зустріти назву Сеті-Кедас, що означає «сім водоспадів» [14, 146].

Першим європейцем, що склав мальовничий опис Гуайри, був іспанець Фелікс де Асар, який уточнював у кінці XVII сторіччя кордон між іспанськими і португальськими володіннями. У своєму звіті він писав: «...Цей каскад справляє величезне враження і вартий того, щоб його оспівали поети. Він розташований на річці Парані, у місці, де вона несе води більше, ніш багато європейських річок, разом узятих... Можна подумати, що ця річка, одна з найбільших у світі, вирішила струсонути землю до підвалин, до її центру і навіть зрушити земну вісь. Вода рине похилими потоками й вертикально. Туман від водяних бризок піднімається в тих місцях, де струмені розбиваються об скелясті стіни й виступи, в ньому, неначе живі квіти, грають райдуги. В околицях водоспаду постійно йдуть дощі. Шум падаючої води можна почути дуже далеко від цього місця... Навколо земля двигтить під ногами...»

Гуайра -- водоспад-велетень, найбільший на земній кулі за кількістю води. Він володіє величезною гідравлічною енергією. її можна одержати від гігантських гідроелектростанцій потужністю (залежно від обєму води, що протікає в річці) від 10 до 30 мільйонів кіловат.

водоспад рельєф фізичний географічний

Делись добром ;)