ВИСНОВКИ

Курсова робота досліджувала одну з актуальних проблем сучасної географічної науки - водоспади Південної Америки. Вивчення та аналіз низки літературних джерел дають можливість зробити певні висновки та узагальнення:

Водоспади - це падіння води в річці в місцях різкої зміни висоти її дна з утворенням майже прямовисного уступу.

Висота падіння і ширина потоку -- два найважливіших чинника, що визначають будь-який водоспад, але основу його як явища природи складає падіння води з уступу тієї або іншої висоти, і тому основний критерій при визначенні і оцінці будь-якого водоспада -- його висота.

Причин утворення водоспадів багато, а тому на земній кулі їх нараховується величезна кількість і найрізноманітніших -- великих і малих, високих і низьких, широких і вузьких; деякі з них жебонять, дзвенять, ревуть, страшенно гуркочуть, і немає жодного, який був би точною копією іншого.

Залежно від ширини і висоти падіння вод водоспади ділять на дві великі групи. До першої групи належать найбільші водоспади Землі. У них ширина фронту падаючих вод значно перевищує висоту. До другої групи належать водоспади, у яких, навпаки, висота значно більша за ширину.

Кожний водоспад має свій, тільки йому притаманний «голос», яким він «співає», «шумить», «розмовляє». «Голос» водоспаду залежить від його висоти і кількості води, що падає.

Південна Америка, мабуть, найбагатший на водоспади континент земної кулі. Серед них є і рекордсмени світу: Гуайра -- найбільш багатоводний, Теквендама і Паулу-Афонсу -- найбільш легендарні, Анхель -- найвищий. Є тут й інші водоспади -- високі й багатоводні, про які мало хто знає, бо вони знаходяться в джунглях ї горах малодоступних басейнів річок Амазонки, Оріноко та інших.

Водоспад Ігуасу знаходиться майже на стику кордонів трьох південноамериканських країн -- Аргентини, Бразилії і Парагваю, за 26 кілометрів від гирла річки Ігуасу. При підході до гребеня водоспаду Ігуасу уповільнює швидкість течії, розширюється, стає мілкою і до обриву підходить широким фронтом, утворюючи разом з островами гігантську дугу завширшки близько 3700 метрів. Цих базальтових островів, вкритих буйною рослинністю, безліч. Вони дроблять до того єдиний потік на велику кількість струменів, які потім падають з урвища. Усього нараховується 270 великих і малих водоспадів, і все це разом узяте називається водоспадом Ігуасу. Загальна висота падіння води дорівнює 72 метрам. Серед них виділяються водоспади Беньямін, Теодоро, Пелька Диявола, Три Мушкетери, Сан-Мартін.

Водоспад Урабупанга -- ущелина блискучих вод. Через його гребінь завширшки близько півтора кілометра донедавна скочувалося близько 3000 кубометрів води, майже дві таких річки, як Дніпро. Вода спадала широкою завісою з висоти 12 метрів.

Гуайра -- це величезний каскад із 18 водоспадів, зосереджених на ділянці з падінням 115 метрів. Найбільший із них падає з прямовисного уступу заввишки понад 30 метрів. У Гуайри два господарі -- Бразілія і Парагвай. Державний кордон між цими країнами проходить через водоспад і ділить його на дві нерівні частини: сім найбільших падінь знаходяться на бразільському боці. Тому на картах і в літературі можна зустріти назву Сеті-Кедас, що означає «сім водоспадів».

Водоспад Анхель- найвищий у світі. Висота падіння струменів води дорівнює 979 метрам а вся висота водоспаду разом із нижніми каскадами становить 1054 метри. Це більш ніж у 20 разів перевершує висоту уславленого Ніагарського водоспаду. Колись висота водоспаду Анхеля була ще більшою. Але вода, що на дала з горішнього краю урвища, поступово «пропиляла» глибокий жолоб і дно потоку приблизно на 80 метрів стало нижчим від поверхні плоскогіря.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Арабаджи В. И. Загадки простой воды. М., 1973.

2. Арсеев Г. Т. Опыт классификации природных водопадов. -- В сб.: Методология и региональные физико-географические исследования. Изд. МФГО. М., 1975, с. 58--62.

3. Арсеев Г. Т. Водопады. - М., 1987. - 127 с.

4. Бейклес Дж. Америка глазами первооткрывателей. М., 1969.

5. Бородин И. П. Охрана памятников природы. Спб., 1911.

6. Бычков Г. А. На помощь Перу. М., 1971.

7. Ганзелка И., Зикмунд М. Там, за рекою -- Аргентина. М., 1959.

8. Гумбольдт А. Картины природы. М., 1959.

9. Зорин В. С. Противоречивая Америка. М., 1976.

10. Калесник С. В. По Бразилии. М., 1958.

11. Корякин В. С. Маршрутами гляциолога. М., 1981.

12. Лукашова Е. Н. Южная Америка. Физическая география. М., 1958.

13. Муранов А. П. Необыкновенное и грозное в природе. Л., 1971.

14. Муранов А. П. У світі водоспадів. - К.: Веселка, 1979. - 175 с.

15. Нечаев А. П. Работа рек и ручьев. М., 1939.

16. Росс Д. Энергия волн. Л., 1981.

17. Созина С. А. На горизонте--Эльдорадо! М., 1972.

18. Шапошников Л. К. Заповедники и национальные парки мира. М., 1969.

19. Щукин И. С. Общая геоморфология. М., 1964.

20. Географический энциклопедический словарь. Географические названия. М., 1983.

21. Barton, Rita M. Waterfalls of the world. Truro, 1974.

22. Encyclopedia of world Travel, vol. 4, N 4, 1961, p. 167.