Сучасні тенденції транспортно-географічного положення України
1.2 Поняття «Транспортно-географічне положення», географія транспорту
Транспортно-географічне положення -- це положення якогось обєкта відносно шляхів сполучення з урахуванням їхньої потужності, завантаженості, вартості перевезень і надійності життєво важливих звязків. Переважна більшість відношень між обєктами здійснюється через транспорт і звязок [10].
В.М. Бугроменко характеризує ТГП обєкта як надійність його життєво важливих звязків, що здійснюються транспортом.
ТГП, на його думку, є регіональним ресурсом, що використовується галузями; він характеризує конкретну міру участі тієї чи іншої галузі у вирішенні регіональних проблем. Іншими словами, тут реалізується позиційний принцип для підвищення продуктивності суспільної праці [8].
М.В. Григорович вважає транспортно-географічним положенням відношення економіко-географічних обєктів (територіально-виробничих комплексів і систем розселення або окремих їхніх компонентів) до шляхів сполучення, транспортних пунктів і транспортних вузлів, які належать до головних факторів розвитку цих обєктів внаслідок суспільної важливості їх звязків і відношень, а також великої участі їх у географічному поділі праці [10].
Б. Б. Родоман під позиційним принципом розуміє залежність суттєвих властивостей обєктів від положення їх в просторі. Він вважає, що всі обєкти володіють фізичними і функціональними властивостями, між цими властивостями бажана тотожність. Якщо така тотожність відсутня, відбувається "тиск місця", виразом якого є міграції людей, зміна функцій обєкта, його деградація чи навіть фізичне переміщення. Таким чином, місце є істотною внутрішньою характеристикою обєкта, фактором його функціонування [8].
Е.Б. Алаєв оперує терміном "економіко-географічне тяжіння", під яким розуміє раціональну перевагу у доборі агентів звязку певного обєкта; воно є одним з важливих комплексе- і районоформуючих факторів. За своїм змістом суспільно-географічне тяжіння є формою виразу (реалізації) суспільно-географічного положення, передумовою формування транспортно-географічного положення [3].
Гострою методологічною проблемою залишається кількісна оцінка СГП, а також методика встановлення (обчислення) потенціалу СГП конкретних обєктів, особливо великих і найбільших міст, міських агломерацій, господарських вузлів. З цією метою застосовується метод потенціалів, для обчислення якого Є.Є. Лейзерович запропонував відповідну формулу, яка враховує параметр і особливості обєкта, економічну відстань між обєктами, коефіцієнт просторових перешкод і відстані, на яких діють ці перешкоди [4].
Методику кількісної порівняльної оцінки транспортно-географічного положення економічних районів колишнього СРСР запропонував О.Г. Топчієв у своїй праці "Терміни і поняття в економічній географії" [8].
Питаннями повязані з транспортом, і транспортно-географічним положенням вивчає така наука як географія транспорту.
Географія транспорту -- галузь економічної географії, що вивчає територіальне розміщення транспорту і перевезень, умови і особливості розвитку транспорту в складі територіально-господарських комплексів країн і районів [5].
Транспорт -- галузь матеріального виробництва, що здійснює перевезення людей і вантажів. Розрізнюють наземний, водний і повітряний транспорт.
Наземні види:
- залізничний,
- автомобільний
- трубопровідний;
Водні:
- морський
- річковий;
Повітряний -- авіаційний .
Транспорт поділяється на транспорт загального користування, обслуговуючий сферу обігу і населення, транспорт не загального користування (внутрішньовиробниче переміщення сировини, напівфабрикатів, готових виробів), а також транспорт персонального користування. Поділяється також на пасажирський і вантажний [9].